Мельничук Андрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Васильович Мельничук
Melnychuk.2016.jpg
Андрій Мельничук (Київ, 2016)
Народився 13 червня 1940(1940-06-13) (78 років)
c. Сураж Шумського району Тернопільської області
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналіст
Відомий завдяки журналіст
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди Орден «Знак Пошани»
Заслужений журналіст України
Почесна грамота Верховної Ради України

Андрі́й Васи́льович Мельничу́к (нар. 13 червня 1940(19400613), c. Сураж Шумського району Тернопільської області) — український журналіст. Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Тернопільщині. Після навчання в середній школі працював сільським бібліотекарем, згодом — кореспондентом районної газети в Шумську. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1961–1966). Школу й університет закінчив з відзнакою.

Працював у республіканській газеті «Радянська Україна» — випусковим, заступником відповідального секретаря.

З 1973 року — старший викладач факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, звідки 1975 року знову перейшов у «Радянську Україну» на посаду відповідального секретаря. У жовтні 1991 року правонаступницею цього видання стала газета «Демократична Україна», в якій працював заступником головного редактора — відповідальним секретарем.

З 1998-го по серпень 2014 року — заступник редактора, згодом редактор відділу листів газети «Сільські вісті».

Творчість[ред. | ред. код]

Співавтор і упорядник низки книжок, автор публікацій у періодиці, зокрема в літературних журналах. Його перу належать розгорнуті розвідки про багатьох відомих діячів літератури й мистецтва, як от Олесь Гончар, Платон Воронько, Степан Олійник, Дмитро Луценко, Микола Сингаївський, Петро Білинник, Анатолій Солов'яненко, Сергій Козак, Вадим Крищенко, Микола Сядристий та інші.

Лауреат Всеукраїнської премії імені Степана Олійника «В ім'я добра»— за численні публікації про життя і творчість Степана Олійника[1]. За книжку «Погляд крізь час» (2015) і серію публікацій про відомих столичних діячів літератури й мистецтва (2013—2015) відзначений Мистецькою премією «Київ» імені Анатолія Москаленка (2016)[2].

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.
  • В об'єктиві часу : київські журналісти про колег, свою професію, творчі будні редакційних колективів і спілчанське життя. — К. : ТОВ «УВПК „ЕксОб“», 2009. — 512 с. — ISBN 966-7769-77-2
  • Мельничук А. В. Сміхотерапія від Андрія. — К. : ПП «Фірма „Гранмна“», 2015. — 192 с.: іл. — ISBN 978-966-2726-37-4

Посилання[ред. | ред. код]