Мелізматичний спів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мелізматичний спів (дав.-гр. μέλισμα — пісня, наспів), також Мелізматичний розспів — спосіб розспівування тексту, при якому на один його склад припадає чотири і більше звуків мелодії.

Мелізматичний спів властивий для літургійної музики світових релігій. У католицьких піснеспівах мелізматично розспівуються Kyrie, алилуя, псалмові вірші градуалів, великих респонсоріїв. В православних піснеспівах широкий розспів характерний для 11 євангельських стихир. Зразком мелізматичного співу у візантійській музиці вважається кондак. Мелізматичний розспів культивувався в стилі, званому калофонія.

Мелізматичну вокальну музику світських жанрів бароко і класико-романтичного періоду включають у загальніше поняття колоратури.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Harrán D. Word-tone relations in musical thought: from Antiquity to the seventeenth century // Musicological Studies and Documents, vol.40. Neuhausen-Stuttgart, 1986.
  • Hiley D. Western plainchant. A handbook. Oxford, 1993.
  • Гарднер И. А. Богослужебное пение русской православной церкви. Т.1. Москва, 2004, с.111-112.