Меліксет-Бек Левон Меліксетович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меліксет-Бек Левон Меліксетович
Народився 14 вересня 1890(1890-09-14)[1] або 26 вересня 1890(1890-09-26)
Тифліс, Російська імперія[1]
Помер 3 вересня 1963(1963-09-03)[1] (72 роки)
Тбілісі, СРСР[1]
Поховання Дідубійський пантеон
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність вірмени
Діяльність перекладач, філолог, історик, бібліограф, археолог
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий ступінь доктор історичних наук, доктор філологічних наук[d] і професор
Знання мов російська і Вірменська
Заклад Тбіліський державний університет
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Меліксет-Бек Левон Меліксетович — історик та археолог народів Кавказу 18901968

Життєпис та науковий доробок[ред. | ред. код]

Народився 26 вересня 1890 у Тбілісі.

1908 отримав середню освіту у Тіфліському реальному училищі. У 19081914 мешкав в Одесі. У 19081913 навчався на юридичному ф-ті ІНУ. Рано розпочав активну наукову та громадську діяльність. Був одним з лідерів вірменської одеської студентської громади. 1911 був обраний у дійсні члени ОБТ при НУ. Надрукував багато заміток на сторінках «Известий» цього товариства. На початку 1910 обраний у члени-кореспонденти ОТІС. Також мав тісний зв'язок з Акерманом, де вів збирав матеріали усної історії, археології. Був членом Всесвітньої ліги есперантистів. Від другої половини 1910 жив та працював на Кавказі. 1915–1918 був вченим секретарем редакційної колегії Тіфліського вірменського національного товариства. У 1918–1922 був вченим секретарем, головою (1922–1927) Кавказького відділення Московського археологічного товариства. Викладач (1918–1922), доцент (1922–1931), проф. (1932–1968), зав. кафедрами східних мов та літератури (1930–1933), історії Закавказзя та Близького Сходу (1933–1935), вірменської філології (1935–1968) Тбіліського ун-ту, Тбіліського педагогичного ін-ті ім. О. С. Пушкіна (1954–1960) та ін. ВНЗ Грузії. У 1936–1940 викладав в Єреванському державному ун-ті та Бакінському ун-ті (1935). Мав численні наукові ступені та звання: доктора історичних наук, доктора філологічних наук (1928), проф-а (1930), заслуженого діяча науки Грузинської РСР (1941), члена-кор. АН Вірменської РСР (1945), члена Спілки письменників СРСР (1941).

Помер 3 вересня 1968 у Тбілісі.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Інтелектуальний доробок науковця становить близько 600 праць вірменською, грузинською, російською мовами, присвячених головним чином надзвичайно широкому спектру історії та культури народів Кавказу. Серед публікацій історика можна виділити археографічні (найбільш цінним є трьохтомник «Грузинские источники об Армении и армянах»), археологічні (досліджував архітектурні споруди, зокрема, храм у Піцунді, надписи), з середньовічної історії Вірменії та Грузії, з історії вірмено-грузинських зв'язків. Велику увагу він приділяв питанням культури, перекладав на мови народів Кавказу літературні пам'ятки. Досліджував історію релігійних громад Кавказу. Великий вплив на погляди дослідника мав видатний філолог та історик М.Марр. Зокрема він співробітничав у журналі за редакцією М. Марра «Христианский Восток». Частина праць Л. Меліксет-Бека пов'язана з українознавчою тематикою: зв'язки середньовічної Вірменії та Русі, історія вірмен Півдня України, історія Одеси, кавказько-українські театральні зв'язки. Здебільшого цими питаннями дослідник цікавився під час перебування в Одесі. В Одесі вчений написав також суто юридичну працю з аналізом церковно-правових особливостей вірменської церкви. Більшість праць історика зберігають своє значення дотепер завдяки постановці новаторських питань, використанню нових джерел, написаних багатьма мовами. Значним досягненням історика є здебільшого вдале використання міждисциплінарного підходу.

Праці[ред. | ред. код]

  • Из материалов для истории армян на юге России. — Одесса, 1911;
  • Одесса в 20-х гг. XIX ст. по описанию патера Миная Медичи. — Одесса, 1914;
  • Армянские древности в Аккермане (в Бессарабии). — Тифлис, 1911;
  • Родство грузин с испанцами по древним источникам. — Тифлис, 1911;
  • Юридическое положение верховного патриарха армянского (критико-дагматический очерк). — Одесса, 1911;
  • Старинные армянские надписи в музее Общества истории и Древностей в Одессе. — Тифлис, 1912;
  • Рукопис Шаракана XV века, открытая в Одессе. — Тифлис, 1913;
  • Великий праздник армянской культуры. Речь при чествовании Одесскою армянскою колониею юбилея 1500-я печати у армян. — Одесса, 1913;
  • Древнейшая Пицунда у Понта Эвксинского // ЗООИД. — 1915. — Т. 32;
  • Древняя Русь и армяне // Сборник трудов Института языкознания им. Н. Я. Марра. — В. I, Ериван, 1946;
  • Зв'язок українського актора і драматурга Марка Кропивницького з вірменською музикою // Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990..

Література[ред. | ред. код]

  • Полная библиография печатных работ по арменоведению, грузиноведению, кавказоведению Леона Меликсетовича Меликсет-Бека за 1909–1960. — Тбилиси, 1960. — 89 с.;
  • Спогади про Марка Кропивницького. — К., 1990. — С. 214.
  • а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121381552 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.