Меліхов Георгій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меліхов Георгій Степанович
Меліхов Георгій Степанович.jpg
Дата народження 11 (24) квітня 1908(1908-04-24)
Місце народження Харків
Дата смерті 22 квітня 1985(1985-04-22) (76 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Місце поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Навчання Київський художній інститут
Напрямок соціалістичний реалізм
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник України
Заслужений художник України
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
Премії Державна премія СРСР Сталінська премія

Гео́ргій Степа́нович Ме́ліхов (* 11 (24) квітня 1908(19080424), Харків — † 1985) — український живописець, заслужений художник УРСР — 1951, 1967 — народний художник УРСР, лауреат Державної премії СРСР — за своє перше полотно історичного спрямування — «Молодий Тарас Шевченко в майстерні К. П. Брюллова» (1947), член Союзу художників СРСР, 1979 — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Першим вчителем вважає Митрофана Федорова. 1933 року вступив до Харківського художнього інституту, в 1935—1941 роках навчався в Київському художньому інституті. В часі навчання педагогами були Павло Волокидін, Сергій Григор'єв, Костянтин Єлева, Федір Кричевський, Семен Прохоров, Михайло Шаронов.

Учасник Другої світової війни. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, кавалер ордена Вітчизняної війни, нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.», «За бойові заслуги», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», Почесною грамотою Президії ВР УРСР.

У всесоюзних виставках брав участь з 1939 року, республіканських — з 1945, закордонних — з 1956-го.

В 1945—1961 роках викладав у Київському художньому інституті, 1948, 1960 — на посаді процесора. В 1956—1960 роках — секретар Правління Спілки художників СРСР.

Тема Другої світової війни стала для Меліхова втіленням його власних переживань тих суворих подій. У картині «Весна 1945 року» (1960) Меліхов зумів використати натурний фронтовий малюнок, досягнувши при цьому високого узагальнення й глибини ліричних почуттів, що контрастують з суворою дійсністю. Саме контрасти в зображенні стануть основою усіх картин Меліхова, присвячених темі війни. Як вважає Ігор Шаров, одне з найкращих полотен митця — «На рідній Україні» (1965). Полотно наповнене почуттям щирості й оптимізму. Вражає прекрасне волого-синє небо, вкрите літніми хмаринками, висота якого підкреслює піднесений настрій картини. Незважаючи на сліди жорстоких боїв, зображені на картині руїни, вона сповнена надій на щастя, що відбилися на обличчі молоденького солдата, який дивиться на небо.

Його картини:

  • «Молодий Тарас Шевченко в майстерні К. П. Брюллова», 1947,
  • «О. М. Горький в Україні», 1957,
  • «Весна 1945 року», 1960,
  • «Т. Шевченко і Айра Олдрідж», 1963,
  • «Григорій Сковорода», 1965,
  • «На рідній Україні», 1965,
  • «Делегати 1-го з'їзду КП (б)України в Москві», 1969,
  • «Портрет М. Стельмаха», 1977,
  • «Музичний ранок», 1981,
  • «Автопортрет», 1983
  • «Т. Г. Шевченко і І. М. Сошенко у художника К. П. Брюллова»,
  • «Повернення»,
  • Ілюстрація до роману С. Злобіна «Степан Разін»,
  • «Цахкадзорські руїни»,
  • «Селянка з Бюрокана»,
  • «Печерний дворик в Зангезурі».

1979 — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.

Малював пейзажі («Музичний ранок») та портрети.

У Києві на фасаді будинку по вулиці Богдана Хмельницького, де він проживав, встановлено меморіальну дошку.

Похований на Байковому кладовищі.

Джерела[ред.ред. код]