Меморіал «Вічно живим» (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Меморіал «Вічно живим»
«Вічно живим»

Меморіал «Вічно живим».jpg

Меморіал напередодні Дня Перемоги 2011 року

Тип пам'ятник
Країна Україна Україна
Розташування Кременчук
Архітектор В. А. Касіян, Є. Ю. Черкасов [1]
Скульптор М. Ф. Овсянкін [1]
Матеріал бетон, граніт [1]
Встановлено 28 вересня 1973 [2]

Меморіал «Вічно живим» у Вікісховищі?

Меморіа́л «Ві́чно живи́м» — меморіал у Кременчуці, встановлений до 30-річчя визволення міста від німецької окупації[2].

Історія[ред. | ред. код]

Під час німецько-радянської війни на місці, де зараз розташований меморіал, знаходився найбільший з дев'яти концтаборів міста[3][1].

28 вересня 1973 року, до 30-річчя звільнення міста, неподалік від палацу культури «КрАЗ» урочисто відкрили меморіал «Вічно живим»[2][1].

Опис[ред. | ред. код]

Основу меморіалу складає скульптурна група, тонована під сріблястий метал, встановлена на ступінчатий постамент з червоного граніту (16,5 × 6,0 × 1,5 м). Біля постаменту палає Вічний вогонь. Позаду скульптурної композиції розташована бетонна стела з написом «Вічно живим», облицьована червоною гранітною плиткою (40,0 × 10,5 × 11 м)[1].

Скульптурна група композиційно складається з семи фігур (висота 6,5 м) — п'ятьох чоловічих, однієї жіночої та однієї дитячої. Центральною є постать лікаря-військовополоненого з гордо піднятою головою. Він підтримує свого знесиленого товариша і ніби промовляє: «Гину, але не здаюся!».

Примітки[ред. | ред. код]