Меморіал «Вічно живим» (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меморіал «Вічно живим»
«Вічно живим»
Меморіал «Вічно живим».jpg
Меморіал напередодні Дня Перемоги 2011 року

Тип пам'ятник
Країна Україна Україна
Розташування Кременчук
Архітектор В. А. Касіян, Є. Ю. Черкасов [1]
Скульптор М. Ф. Овсянкін [1]
Матеріал бетон, граніт [1]
Встановлено 28 вересня 1973 [2]

Меморіал «Вічно живим» у Вікісховищі?

Меморіа́л «Ві́чно живи́м» — меморіал у Кременчуці, встановлений до 30-річчя визволення міста від німецької окупації[2].

Історія[ред.ред. код]

Під час німецько-радянської війни на місці, де зараз розташований меморіал, знаходився найбільший з дев'яти концтаборів міста[3][1].

28 вересня 1973 року, до 30-річчя звільнення міста, неподалік від палацу культури «КрАЗ» урочисто відкрили меморіал «Вічно живим»[2][1].

Опис[ред.ред. код]

Основу меморіалу складає скульптурна група, тонована під сріблястий метал, встановлена на ступінчатий постамент з червоного граніту (16,5 × 6,0 × 1,5 м). Біля постаменту палає Вічний вогонь. Позаду скульптурної композиції розташована бетонна стела з написом «Вічно живим», облицьована червоною гранітною плиткою (40,0 × 10,5 × 11 м)[1].

Скульптурна група композиційно складається з семи фігур (висота 6,5 м) — п'ятьох чоловічих, однієї жіночої та однієї дитячої. Центральною є постать лікаря-військовополоненого з гордо піднятою головою. Він підтримує свого знесиленого товариша і ніби промовляє: «Гину, але не здаюся!».

Примітки[ред.ред. код]