Менгден Юліана Магнусівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліана Магнусівна Менгден
нім. Augusta Juliane von Mengden рос. Юлиана Магнусовна Менгден
Ivan VI of Russia with Y.Mengden by anonymous (18th c., Tretyakov gallery).jpg
Народилася 22 травня 1719
Шведська Лівонія
Померла 21 жовтня 1787
Підданство Російська імперія
Діяльність камер-фрейліна
Титул баронеса
Батько Магнус-Густав фон Менгден
Мати Доротея-Софія фон Розен
Герб

Юліана Магнусівна Менгден (нім. Augusta Juliane von Mengden, 22 травня 1719, Шведська Лівонія — 21 жовтня 1787) — баронеса, камер-фрейліна та найближча подруга правительки Російської імперії Анни Леопольдівни. Дочка шведського підполковника та ліфляндського ландмаршала барона Магнуса-Густава фон Менгдена з остзейського роду Менгденів і Доротеї-Софії фон Розен (20 вересня 1690 — 23 лютого 1773)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Барон Магнус-Густав фон Менгден був одружений тричі та мав сім дочок і трьох синів. Юліана була його другою дочкою. Отримала освіту в ліфляндського маєтку батька. У 1736 році була викликана до Санкт-Петербурга імператрицею Анною Іоанівною, яка побажала мати серед фрейлін двору дочок ліфляндських дворян.

Юлія Менгден взяла активну участь у поваленні регента герцога Ернста-Йоганна Бірона. В період правління Анни Леопольдівни впливала на державні справи і користувалася прихильністю її чоловіка, принца Антона-Ульріха Брауншвейгського. Була «нянькою» імператора Івана Антоновича, який, імовірно, зображений саме на її руках на портреті невідомого художника, що зберігається в Третьяковській галереї[2].

Юлія Менгден протегувала роману Анни Леопольдівни з посланником Саксонії графом Моріцом-Карлом Лінаром і надавала свої кімнати для їх таємних побачень. Цінуючи послуги своєї фрейліни, Анна Леопольдівна подарувала їй великі маєтки в Ліфляндії та петербурзький будинок Бірона на Палацовій набережній, 30. Щоб сприяти взаєминам правительки з графом Лінаром, Юлія вирішила вийти за нього заміж. У липні 1741 року зі згоди Анни Леопольдівни відбулися їх заручини. За деякий час після сватання граф Лінар поїхав до Саксонії, щоб просити дозволу вступити на російську службу.

Після приходу до влади Єлизавети Петрівни Юлія добровільно пішла в заслання за сім'єю Анни Леопольдівни, спершу до Риги, потім до Раненбурга. Після переводу сім'ї Анни Леопольдівни в липні 1744 року з Раненбурга до Холмогорів Юлія була залишена в Раненбурзі за караулом. Залишалася до кінця 1762 року в вигнанні в Раненбурзі, звідки за указом Катерини II повернулася до Ліфляндії.

Живучи в маєтку матері Єркуль, Юлія мало куди виїжджала та займалася господарством. Вставала о четвертій ранку, багато в'язала та пряла, до чого звикла під час свого заслання, слухала читання вголос своєї племінниці та вихованки, молодої баронеси Юліани-Августи Менгден. Юліана Магнусівна охоче говорила про минуле, про часи свого заслання, але з великою обережністю відгукувалася про двір Анни Леопольдівни. В останні роки свого життя вона часто хворіла лихоманкою та померла 21 жовтня 1787 року. Похована в сімейному склепі в маєтку Царнекау[3].

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

Сестри Юліани Менгден:

Анна Доротея (пом. 1760) — фрейліна, була одружена з сином фельдмаршала Мініха Ернестом;

Марія Аврора (1720—1808) — фрейліна, була другою дружиною Іоганна Германна Лестока, лейб-медика імператриці Єлизавети Петрівни;

Якобіна (1722—1772) — фрейліна, за правління Анні Леопольдівні вважалася нареченою барона Густава Бірона, але їх шлюб не відбувся. Після сходження на престол Єлизавети Петрівни була відправлена на заслання, спершу до Риги, потім до Раненбурга. Замінила сестру Юлію та послідувала за Анною Леопольдівною в Холмогори. Була відома своїм сварливим характером. За постійні сварки з принцом Антоном-Ульріхом, офіцерами варти та за зв'язок з лікарем Микитою Ножевщіковим за наказом імператриці була засуджена до одиночного ув'язнення. У 1762 році божевільну Якобіну Менгден було повернено до Риги під опіку брата Ернеста. Прийняла православ'я. 21 серпня 1772 року було зарізана в своєму будинку в Ризі при пограбуванні.

Один з двоюрідних братів Юліани, Карл-Людвіг фон Менгден (1706-1760), за правління Анни Леопольдівни був президентом Камер- і Комерц-колегії, був впливовою людиною, але за правління Єлизавети Петрівни був засланий до Кольського острогу, де й помер.

Адреса в Петербурзі[ред. | ред. код]

У 1740-ві роки для Юліани Менгден було перебудовано будинок Скляєва. Він знаходився праворуч від Зимового палацу за адресою Палацова набережна, 30. Перебудову здійснював імовірно архітектор Карло Джузеппе Трезіні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften, Livland, Teil 1.2, Görlitz 1935, S. 1196
  2. Неизвестный художник. Портрет императора Иоанна Антоновича ребенком с фрейлиной Юлианой фон Менгден. Вторая четверть XVIII в. ГТГ (ru). Архів оригіналу за 2007-08-09. 
  3. Из воспоминаний баронессы С. Менгден // Русская Старина. 1908. Т. 134. № 4. — С. 103—105.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Менгден, Юлиана Магнусовна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890—1907.
  • Анна Леопольдовна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890—1907.
  • Менгден, графский и баронский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890—1907.
  • Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописании её главнейших деятелей. Второй отдел. Главы 20, 22.