Менелай (кратер)
| Менелай | |
|---|---|
 Кратер Менелай. Знімок Місячного орбітального зонда. | |
| Координати | 16°15′36″ пн. ш. 15°55′48″ сх. д. / 16.26000000002778023° пн. ш. 15.93000000002777838° сх. д. |
| Діаметр | 27,13 км |
| Глибина | 2,6 км |
| Епонім | Менелай з Александрії |
  Менелай | |
Кратер Менелай (лат. Menelaus) — стародавній великий ударний кратер на південному кордоні моря Ясності, видимій стороні Місяця. Кратер названий на честь Менелая Алексанжрійського (грец. Μενέλαος ὁ Αλεξανδρεύς)- грецького математика і астронома[1].
На заході від кратера розташовуються Гемські гори (лат. Montes Haemes), на північний схід невелика система борозен, названа по імені кратера. На сході кратер Таке, на південному сході від кратера розташовується кратер Ауверса. Далі на південному сході лежать три невеликих місячних моря — озеро Ніжності, озеро Радості, озеро Зими[2]. Діаметр кратера 27,13 км, глибина 2,6 км[3], селенографічні координати центру 16°16′ пн. ш. 15°56′ сх. д. / 16.26° пн. ш. 15.93° сх. д.[4]. За морфологічними ознаками кратер відноситься до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу). Обсяг кратера становить 442 куб.км.[1].
Морфологія кратера типова для невеликих молодих кратерів. Вал кратера має гострий край, крутий террасовідний схил. Ухил східного схилу досягає 53 °[5]. Біля підніжжя внутрішнього схилу знаходяться завали порід, що обрушилися при утворенні кратера, особливо в південній та південно-східній частині. Внутрішній схил кратера має високе альбедо, що помітно, коли сонце знаходиться високо над кратером. При цьому північна частина чаші кратера кілька темніше південній, що пояснюється мабуть різницею в гірських породах, викинутих при імпакт. У північній частині переважає більш темна базальтова порода моря, в південній світліша порода гір. На дні чаші кратера існують кілька хребтів. Замість центрального піка мається система височин. Дно кратера має численні сліди фрагментів, що утворюються при ерозійному руйнуванні кратерного, що скочуються по внутрішнім схилах на дно[6]. Околиці і сам кратер надзвичайно різноманітні в геологічному відношенні і тим становлять великий інтерес.
З південного сходу на північний схід кратер Минулий перетинає світлий промінь, продовжуючись по морю Ясності і проходячи по західному краю кратера Бессель. Належність цього променя до системи конкретного кратера є предметом дискусій. Згідно з найбільш поширеною теорією даний промінь належить до системи променів кратера Тихо, більш докладно про це можна прочитати в статті про кратері Бессель. Крім згаданого променя виділяються яскраві широкі промені в східному і західному напрямку від кратера[7].
У кратері зареєстровані термальні аномалії під час місячних затемнень. Це явище пояснюється невеликим віком кратера і відсутністю достатнього шару реголіту, який забезпечує термоізолюючу дію. Явище характерне для більшості молодих кратерів.
Кратер Менелай включений в список кратерів з темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO)[8] і в список кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO).
Детальні знімки кратера і його околиць отримані японським місячним орбітальному супутником Кагуя і Місячним Орбітальним Зондом (LRO).
Сателітні кратери[ред. | ред. код]
За угодою ці функції визначені на місячних картах, поміщаючи лист на стороні кратера середині, яка найближче до «Менелай»
| Менелай[4] | Широта | Долгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| A | 17,07° N | 13,39° E | 6,18 км |
| C | 14,81° N | 14,48° E | 4,02 км |
| D | 13,23° N | 16,31° E | 4,11 км |
| E | 13,58° N | 15,89° E | 3,48 км |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database (2011) Losiak et al, LPI Lunar Exploration Intern Program (2009). Revised by Ohman, LPI (2011).
- ↑ Кратер Менелай на карте LAC42. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ а б Опис кратера на сайті Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ Описание кратера на сайте The Moon-Wiki (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ Фотографії з сайту Місячного Орбітального Зонда[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Apollo Image archive. Menelaus' Distinctive Rays. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ Перелік кратерів з темними радіальними смугами Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 17 вересня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- «SMART-1 view of crater Sulpicius Gallus». European Space Agency. 2006-07-12. Retrieved 2006-07-18.(англ.)
J.F. Bell III, B. R. Hawke (1995). «Compositional variability of the Serenitatis/Tranquillitatis region of the Moon from telescopic Multispectral Imaging and Spectroscopy». Icarus 118: 51-68. Bibcode:1995Icar..118…51B. doi:10.1006/icar.1995.1177.(англ.)
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.(англ.)
Blue, Jennifer (July 25, 2007). «Gazetteer of Planetary Nomenclature». USGS. Retrieved 2007-08-05.(англ.)
Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.(англ.)
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.(англ.)
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. 2007-10-24.(англ.)
Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12 (2): 136–186. Bibcode:1971SSRv…12..136M. doi:10.1007/BF00171763. edit
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 978-0-304-35469-6.(англ.)
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3.(англ.)
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 978-0-913135-17-4.(англ.)
- Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (6th revision ed.). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3.(англ.)
- Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6.(англ.)
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.(англ.)