Перейти до вмісту

Менкалінан

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HD40183

Менкалінан у сузір'ї Візничого (обведено)
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Візничий
Пряме піднесення 5г 59х 31,72с
Схилення +44° 56′ 50,8″
Видима величина (V) 1,90[1]


Характеристики
Спектральний клас A1
показник кольору U−B 0,05
яскравість B 1,989 ± 0,005[2]
показник кольору B−V 0,077 ± 0,006[2]
яскравість V 1,904 ± 0,005[2]
Тип змінності затемнювані зорі[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,02
індекс m1 0,17
індекс c1 1,09
індекс Hβ 2,89[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 1,900[2]
Мінімальна яскравість 1,970[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −56,41 ± 0,70[2] мсд/рік

за схиленням: −0,88 ± 0,37[2] мсд/рік

Паралакс (π) 39,72 ± 0,78[2] мсд
Відстань 82,11 світлових років
25,18 парсек
Подробиці
9200 K[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гравітація 9500 cm/s²[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Металічність [Fe/H] 0,37[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Обертання Vsin(i)=40[6]км/сек
Інші позначення
  • be Aur,

Menkalinan, HD 40183, HIP 28360, HR 2088, BD+44 1328, 34 Aurigae, ADS 4556, FK5 227,

SAO 40750.
Посилання
SIMBADдані для HD40183

Менкалінан[7][8] (лат. Menkalinan, β Aur / Бета Візничого)[9][10], також HD40183 — друга за яскравістю зоря у сузір'ї Візничого, хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 1,9[1]. Вона розташована на відстані близько 82,1 світлового року від Сонця[2].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD40183 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 40 км/сек[6].

Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля в її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 100,8 ± 157,6 гаус[11].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
  2. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. ↑ Kreiner, J. M. Up-to-date linear elements of eclipsing binaries // Acta Astron. / M. Kubiak — Copernicus Foundation for Polish Astronomy, 2004. — Vol. 54. — P. 207–210. — ISSN 0001-5237
  4. ↑ Aerts, C. An all-sky sample of intermediate- to high-mass OBA-type eclipsing binaries observed by TESS // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2021. — Vol. 652. — 19 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202141489 — arXiv:2107.10005
  5. 1 2 3 Takeda Y., Han I., Kang D. et al. Compositional differences between the component stars of eclipsing close binary systems showing chemical peculiarities // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2019. — Vol. 485, Iss. 1. — P. 1067–1084. — 18 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ449 — arXiv:1902.04766
  6. 1 2 Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  7. ↑ Візничий // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 78. — ISBN 966-613-263-X.
  8. ↑ Астрономічний календар ГАО НАНУ
  9. ↑ Kunitzsch, Paul; Smart, Tim (2006). A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations (вид. 2nd rev.). Cambridge, Massachusetts: Sky Pub. ISBN 978-1-931559-44-7.
  10. ↑ IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 липня 2016.
  11. ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631