Ментке (Люблінське воєводство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ментке
пол. Miętkie


Координати 50°39′ пн. ш. 23°49′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 23.817° сх. д. / 50.650; 23.817Координати: 50°39′ пн. ш. 23°49′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 23.817° сх. д. / 50.650; 23.817

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Перша згадка 1411
Населення 194 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895149
GeoNames 764794
Ментке. Карта розташування: Польща
Ментке
Ментке
Ментке (Польща)
Ментке. Карта розташування: Люблінське воєводство
Ментке
Ментке
Ментке (Люблінське воєводство)

Ментке (пол. Miętkie; укр. Мiтке) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 194 особи (2011[1]).

Розташоване на Закерзоння (в історичній Холмщині).

Історія[ред. | ред. код]

За королівською люстрацією 1589 р. Ментке — село округи Тишівців Белзького повіту Белзького воєводства: у володінні Миколи й Івана Модринських налічувалось 5 і 3/4 лану оброблюваної землі, 4 загородники і 2 коморники.[2]

Від 1867 до 1933 р. Ментке було адміністративним центром однойменної волості (ґміни).

У 1921 р. польський перепис нарахував 116 будинків і 587 жителів, з них 287 зарахували до українців, а 12 — до євреїв.

У Ментке в в 1942-44 рр. настоятелем православної парафії був о. Василь Ляшенко (10.11.1890–11.07.1956), сотник Армії УНР, архітектор, вчитель, православний священик[3].

Вночі 9 березня 1944 р. село було знищене польськими шовіністами з Армії Крайової і Батальйонів Хлопських.

При цьому загинули дочка та дружина о. Василя Ляшенка, які були поховані на цвинтарі в Грубешові. Могила збереглася[3].

Місце по фольварку Ментке. Фото І. Парнікози, 2012 р.
Місце по фольварку Ментке. Фото 2012 р.

19 травня 1946 р. на фільварку Ментке відбулася зустріч українських та польських партизан для перемовин щодо спільних акцій в регіоніпісля укладання перемир'я в присілку Жар біля Руди-Ружанецької. Польське підпілля представляли: шеф військово-політичного округу Люблін Ян Затронг „Остоя”, пор. Вацлав Домбровський „Азья”, пор. Казимир Вітриляк „Хель”-”Друк” і чотири офіцери ВіН з невідомими прізвищами. Українців представляли Теодор Герасим`як „Дунайський” (друге його псевдо «Равич»), „Певний”-”Явір” (керівник підпільного видавництва на Холмщині) i «Хмарний» («Левко») – Володимир Баталія – працівник надрайонового СБ (служби безпеки УПА).

Ось як описує цю зустріч Є. Штендера: «Чергова нарада представників УПА та ВІН відбулася 18 травня 1946 року в селі Ментке в Грубешівському повіті. Наш представник Т. Герасим`як, чомусь недооцінив ваги тої зустрічі та прибув туди лише з двома іншими делегатами, якими були “Певний” (“Явір”) i “Захарчук” (“Хмарний”). Польську сторону представляло аж 12 делегатів, на чолі яких стояв “Остоя”, який представив себе як керуючого політичними справами в Головному командуванні ВІН. Іншими членами польської делегації були: кап. С. Ксьонжик (“Вирва”): Юзеф Домбровський (“Азья””), командувач на Томашівський повіт; представник з Холмського повіту; два представники з Томашівського повіту і шість інших не названих за іменами офіцерів ВІН».

Після підтвердження на зустрічі раніш досягнутих домовленостей, поляки запропонували спільний удар на Грубешів, одночасно представляючи дані розвідки про сили НКВС та польських комуністів, а також плани міста[4].

Одразу по 2-й світовій війні польський уряд заповзявся позбутися українського населення краю, внаслідок етнічних чисток Закерзоння та операції Вісла майже всі українці були убиті поляками або ж виселені на понімецькі землі[5], вже з роками частина селян повернулися, а інші залишилися розсіяними по світах.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Церква св. Михаїла[ред. | ред. код]

Вперше згадується у акті візитації єпископа Максиміліана Рилла 1775 р., де про неї говориться: “Стара, потребує ремонту, особливо маківка. Дзвіниця над бабинцем”. В акті візитації 1792 р. повторено: “стара, здезольована, від ґрунту репарації потребує. При тій церкві дзвіниця на цвинтарі нова”. Імовірно, що церква була збудована на початку XVIII ст. У 1840-х рр. її розібрали через старість. Нову збудовано вже після 1875 р., коли парафія стала православною. На початку XX ст. це була велика дерев’яна будівля з чотирма маківками. Зачинена після першої світової війни. Парафія відновлена щойно під час німецької окупації. У 1943 р. священик (о. Василь Ляшенко) покинув церкву через погрози польських партизанів, а 9 березня 1944 р. все село і церква були спалені одним з польських підпільних загонів[6].

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 90 14 60 16
Жінки 104 24 47 33
Разом 194 38 107 49

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 213.
  3. а б Парнікоза, Іван. Українські поховання на грубешівському цвинтарі. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 25.08.2020 р.. 
  4. Парнікоза, Іван. Грубешівська атака 1946 р. чи руйнування двобічного стереотипу. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. 
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
  6. Церква св. Михаїла. 
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Література[ред. | ред. код]