Меншиков Олександр Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Меншиков Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меншиков Олександр Данилович
рос. Александр Данилович Меншиков
Portrait of Alexander Danilovich Menshikov1.jpg
Народився 6 (16) листопада 1673[1]
Москва, Московське царство[2][3][…]
Помер 12 (23) листопада 1729[1] (56 років)
Березово[d], Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Росія[5][6]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія[7][8][9]
Діяльність військовослужбовець, Генералісимус, landowner, президент, політик
Володіє мовами російська[1]
Учасник Велика Північна війна, Полтавська битва і Батуринська трагедія
Членство Лондонське королівське товариство
Військове звання генерал-поручник, віце-адмірал[d] і Генералісимус
Конфесія Російська православна церква
Діти Меншиков Олександр Олександрович[d], Меншикова Марія Олександрівна[d] і Бірон Олександра Олександрівна[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського
член Лондонського Королівського Товариства
Орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла орден Чорного орла орден Слона
Звання генералісімус (1727)

Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6 (16) листопада 1673(16731116) — 12 (23) листопада 1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).

Військовий злочинець, який учинив криваву різанину в українській гетьманській столиціБатурині[10].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Москві в родині придворного конюха.

З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 000 загинуло).

Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії.

У листопаді 1708 зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів через підтримку гетьмана Івана Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Карла Густава Роса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.

Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях.

У 1709—1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні.

У 1718—1724 і 1726—1727 — президент Воєнної колегії.

Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28 січня 1725 посадив на трон Катерину І.

Став одним з інінціаторів ліквідації Малоросійськоі колегії і обрання гетьманом Данила Апостола.

За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Раненбург, а в 1728 — у Берьозов (тепер Тюменська область).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його коханкою була майбутня дружина Петра І шведка Марта Скавронська, донька Самуеля.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]