Меншиков Олександр Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Меншиков Олександр)
Перейти до: навігація, пошук
Меншиков Олександр Данилович
Александр Данилович Меншиков
Portrait of Alexander Danilovich Menshikov1.jpg
Народився 6 (16) листопада 1673[1]
Москва, Московське царство[2][3][4][5]
Помер 12 (23) листопада 1729[1] (56 років)
Beryozovo[d], Q20659118?, Березівський район, Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Росія[6][7]
Громадянство (підданство) Romanov Flag.svg Російська імперія
Діяльність військовослужбовець і Генералісимус
Звання генерал-поручник, віце-адмірал[d] і Генералісимус
Конфесія Російська православна церква
Діти Aleksandr Aleksandrovič Menšikov[d], Меншикова Марія Олександрівна[d] і Alexandra Alexandrovna Biron[d]
Нагороди
Звання генералісімус (1727)
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6 (16) листопада 1673(16731116) — 12 (23) листопада 1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Москві в родині придворного конюха.

З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 000 загинуло).

Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії. У листопаді 1708 зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів через підтримку гетьмана Івана Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Карла Густава Роса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.

Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях.

У 1709—1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні.

У 1718—1724 і 1726—1727 — президент Воєнної колегії.

Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28 січня 1725 посадив на трон Катерину І.

Став одним з інінціаторів ліквідації Малоросійськоі колегії і обрання гетьманом Данила Апостола.

За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Раненбург, а в 1728 — у Берьозов (тепер Тюменська область).

Особисте життя[ред.ред. код]

Його коханкою була майбутня дружина Петра І шведка Марта Скавронська, донька Самуеля.[8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]