Меньшов Володимир Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меньшов Владимир Валентинович
Vladimir Menshov.jpg
Дата народження 17 вересня 1939(1939-09-17) (78 років)
Місце народження Баку, Азербайджанська РСР
Громадянство Росія Росія
Професія актор, кінорежисер
Нагороди
Державна премія СРСР Order "For Merit to the Fatherland" III class Order "For Merit to the Fatherland" IV class Народний артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв Росії Order For Services to the Fatherland II class
IMDb ID 0579828
Commons-logo.svg Меньшов Володимир Валентинович у Вікісховищі

Володимир Валентинович Меньшов (рос. Владимир Валентинович Меньшов; 17 вересня 1939, Баку, Азербайджанська РСР) — радянський, російський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1984). Народний артист Росії (1991). Лауреат Державної премії РРФСР (1978 — за фільм «Розіграш»). Лауреат Премії Академії кінематографічних мистецтв і наук «Оскар» (1980, у номінації Найкращий фільм іноземною мовою) і Державної премії СРСР (1981) — за фільм «Москва сльозам не вірить».

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині моряка. Закінчив Школу-студію МХАТу (1965) та аспірантуру Всесоюзного державного інституту кінематографії (1970).

Зіграв понад сто ролей в кіно і телефільмах.

Знявся в українських кінокартинах: «Щасливий Кукушкін» (1970, реж. О. Павловський), «Любі мої» (1975, реж. Я. Лупій), «Ар-хі-ме-ди!» (1975, реж. О. Павловський), «Якщо ворог не здається…» (1982, реж. Т. Левчук), «Час для роздумів» (1982, т/ф, реж. С. Ашкеназі), «Рік теляти» (1986, реж. В. Попков), «Івін А.» (1990, реж. І. Черницький), «В тій царині небес…» (1992, реж. І. Черницький).

Співавтор сценарію (з М. Бєліковим) фільму «Ніч коротка» (1981, к/ст. ім. О. Довженка).

Поставив кінокартини: «Розіграш» (1976), «Москва сльозам не вірить» (1980), «Любов і голуби» (1984), «Ширлі-мирлі» (1995), «Заздрість богів» (2000).

Сім'я:

Громадська позиція[ред.ред. код]

Публічно виступає за силове агресивне приєднання Донбасу до Росії і фінансово сприяє загарбникам[1]. У 2017 р. передав проросійським бойовикам Донбасу 1 млн російських рублів[2].

У березні 2016 року Служба безпеки України прийняла рішення про заборону в'їзду Володимира Меньшова на територію України терміном на п'ять років[3].

Фільмографія[ред.ред. код]

Акторські роботи[ред.ред. код]

  1. 1970 — Щасливий Кукушкін — Кукушкін, молодий робітник
  2. 1972 — Людина на своєму місці — Семен Іванович Бобров, голова колгоспу «Перемога»
  3. 1973 — Солоний пес — матрос Мартьямов
  4. 1974 — Остання зустріч — Клим Авілов
  5. 1975 — Ар-хі-ме-ди! — Майстер Рябов
  6. 1976 — Власна думка
  7. 1976 — Розповідь про те, як цар Петро арапа женив — Меншиков
  8. 1976 — Розіграш — тренер з плавання
  9. 1978 — Федько
  10. 1981 — Пропаща справа
  11. 1981 — Під одним небом
  12. 1982 — Час для роздумів — Ігор Гнатович
  13. 1982 — Якщо ворог не здається — маршал Конєв
  14. 1983 — Магістраль
  15. 1984 — Любов і голуби — провідний кадрилі
  16. 1985 — Снігуроньку викликали?
  17. 1986 — Прости — Сергій
  18. 1986 — Кур'єр — Олег Миколайович
  19. 1986 — Рік теляти — Феодосій Нікітін, чоловік Людмили
  20. 1986 — Перехоплення
  21. 1986 — Дорогий Едісон!
  22. 1987 — Де міститься нофелет? — Павло Голіков
  23. 1988 — Лялечка — спортивний директор
  24. 1988 — Місто Зеро — прокурор
  25. 1989 — Отче наш
  26. 1990 — Самогубець
  27. 1990 — Івін А.
  28. 1990 — Адвокат
  29. 1991 — Абдулладжан, або Присвячується Стівену Спілбергу
  30. 1991 — Віддушина — майстер-червонодеревник Михайлов
  31. 1991 — Депресія — мафіозі
  32. 1992 — У тій області небес
  33. 1992 — Новий Одеон — Михайло
  34. 1992 — Генерал — Г. К. Жуков
  35. 1992 — Щоб вижити — Олег
  36. 1993 — Троцький
  37. 1993 — Російський регтайм
  38. 1995 — Авантюра
  39. 1995 — Ширлі-мирлі — президент Росії
  40. 1997 — Царевич Олексій — Меншиков Олександр Данилович
  41. 1998 — Твір до Дня Перемоги — генерал
  42. 1999 — Китайський сервіз — купець Сатановський
  43. 1999 — Вісім з половиною доларів — Спартак
  44. 1999 — Досьє детектива Дубровського — Генеральний прокурор Саблін
  45. 2001 — Мамука
  46. 2001 — Зупинка на вимогу 2
  47. 2001 — П'ятий кут — губернатор
  48. 2001 — Спартак і Калашников — полковник
  49. 2002 — Льодовиковий період — міністр МВС
  50. 2004 — Нічний дозор — Гесер
  51. 2003 — Ділянка — Лев Шаров
  52. 2003 — Москва. Центральний округ — Брагін
  53. 2004 — Диверсант — Калязін
  54. 2004 — 32 грудня — Юрій
  55. 2004 — Час жорстоких — Новожилов
  56. 2004 — Тільки ти … — Лепехін
  57. 2004 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво ... -Валентин Большов, батько Віри
  58. 2005 — Денний дозор — Гесер
  59. 2005 — Брежнєв - Д. Ф. Устинов
  60. 2006 — Зачарована дільниця — Лев Шаров
  61. 2006 — У. Є. — Палметов
  62. 2007 — 07-й змінює курс — президент Росії
  63. 2007 — Код апокаліпсису — Ігор Дмитрович Харитонов
  64. 2007 — Диверсант. Кінець війни — Калязін
  65. 2007 — Ліквідація - Г. К. Жуков
  66. 2007 — Судова колонка — Ярослав Іванов, батько Даші
  67. 2008 — Я не Я — Колишній
  68. 2008 — Крок за кроком — Борис
  69. 2009 — Канікули суворого режиму — Вишкін
  70. 2009 — Тече річка Волга — Роман Савич
  71. 2009 — О, щасливчик! — Олег Генріхович
  72. 2010 — Кохання-зітхання 3 — Володимир Андрійович Голубєв, тато Андрія, полковник
  73. 2010 — Любов під прикриттям
  74. 2010 — Маруся — Тимофій Петрович Берег(помер в 1 серії)
  75. 2010 — Викрутаси — депутат Трьохголович
  76. 2011 — Generation П — Фарсук Сейфуль-Фарсейкін
  77. 2011 — Ялинки 2 — Валерій Михайлович Гаврилов, рядовий співробітник авіації
  78. 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — режисер (прообраз — Юрій Любимов)
  79. 2013 — Легенда № 17 — Балашов
  80. 2013 — Мебіус — Володимир Черкашин
  81. 2013 — Діалоги

та ін.

Режисерські роботи[ред.ред. код]

Написав сценарії[ред.ред. код]

Продюсував фільми[ред.ред. код]

Література та посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]