Менґлі II Ґерай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Менґлі II Ґерай
Crimean Tatar tamga icon (blue and gold).svg
Народився 1678
Помер 31 грудня 1739
Рід Ґераї
Походження кримський татарин
Конфесія суніт
Кримський хан
16 жовтня 1724-23 жовтня 1730
Попередник Саадет IV Ґерай
Наступник Каплан I Ґерай
Кримський хан
вересень 1737-30 грудня 1739
Попередник Фетіх II Ґерай
Наступник Селямет II Ґерай

Менґлі II Ґерай (1678-31 грудня 1739) — кримський хан у 1724—1730 та 1737—1740 рр. з династії Ґераїв. Син Селіма I Ґерая. Був нуреддином при Гази III Ґераї і калгою при Каплані I Ґераї.

Головним завданням Менґлі II після його сходження на трон стало утихомирення знаті. При першій нагоді найбільш схильних до бунтів направив із країни у перський похід. Лідери опозиції, у тому числі Ширінський бей утекли з Кримського ханства. У цей же час османські командири на прохання Менґлі II ліквідовували ту групу бунтівників, що прибула на перську кампанію.

Менґлі II звернувся до іншого вогнища напруженості — Буджаку. Тамтешні ногайці незабаром теж були приведені до покірності. Нарешті, хан примусив повсталого племінника Бахта Ґерая, який із часу Каплана I Ґерая сіяв смуту серед черкесів і кубанських ногайців, припинити чинити опір в замін на амністію. Таким чином Менґлі II зняв найгостріші внутрішньокримські конфлікти, виявивши себе як тонкий стратег і умілий політик. Більшість кримських татар підтримували правителя, що зупинив багаторічну смуту в країні.

Проте незабаром у Стамбулі відбувся палацовий переворот, і це позначилося на долі Менґлі II: його супротивники при султанському дворі змогли добитися відставки для хана.

Повторно призначений ханом під час глибокої кризи, викликаної російським вторгненням і нездатністю двох його попередників ефективно протистояти агресорам.

Менґлі II уміло організував оборону і при спробі росіян утретє зайняти Крим відбив їх під Перекопом.

Менґлі II відрізнявся схильністю до літератури і теології. Був членом суфійського ордена. Жертвував кошти на споруду мечетей, текіє і медресе в Криму, Буджаку та Османській імперії.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гайворонский Алексей. Созвездие Гераев. — Симферополь, 2003

Посилання[ред. | ред. код]