Мен Цзяо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мен Цзяо
Народився 751(0751)
Пхенчхан
Помер 814(0814)
Wenxiangd[1]
Поховання Luoyang Countyd[1]
Підданство династія Тан
Діяльність поет
Знання мов китайська[2]
Батько Meng Tingbind[1]

Мен Цзяо (孟郊, 751 —814) — китайський поет часів династії Тан.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 751 року у м. Пхенчхан (північний схід сучасної провінції Шаньдун). Був родичем відомого поета Мен Хао-жаня. Його дитинство прийшлося на внутрішні негаразди імперії, які були викликані повстанням Ань Лушаня. Згодом тривалий час мандрував півднем країни (у сучасних провінціях Хубей, Хунань, Гуансі). У 797 році переїздить до столиці імперії Чан'ань, де успішно складає імператорський іспит та отримує вчену ступінь цзіньши. Протягом 797—811 років займав незначні посади в містах Шаосін, Лоян. У 811 році пішов у відставку. Після чого жив разом зі своєю дружиною Чен на околицях Лояна. Продовжував спілкуватися з поетами та митцями міста. Помер у 814 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Складав свої вірші у стилі гуши, одного з різновидів жанру юефу. Використовував просту мову, не обтяжуючи її складними словосполученням. Головними темами були: життя простих людей, їх біди, роздуми людей різного віку. Найвідомішими є «Пісня мандрівника», «Пісня мандруючого сина», «Осінні роздуми», «Ткаля». Всього у доробку Мен Цзяо близько 500 віршів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Owen, Stephen (1996). An Anthology of Chinese Literature: Beginnings to 1911. New York, London: W.W. Norton.
  1. а б в China Biographical Database
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.