Мертва голова (герб)
| Мертва голова | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
 Різновид герба | |
| Деталі | |
| Носій | Małynicki, Połukord, Pszonek, Racadowski (Racędowski, Raczedowski) |
Мертва Голова (пол.Trupia Głowa, Calvaria, Głowa Trupia, Trupiagłowa) — шляхетський герб.
Опис герба[ред. | ред. код]
Опис з використанням принципів блазонування, запропонованих Альфредом Знамієровським[1]:
В синьому полі срібна мертва голова, в якій зверху всічена шабля (або меч)[2] в пояс із золотим руків'ям. Клейноду немає, над шоломом тільки корона. Намет блакитний, підбитий сріблом.
Історія[ред. | ред. код]
Герб вперше згаданий у Шимона Окольського (Orbis polonus, том 3), відміни, зокрема, у Каспера Несецького (Korona polska) і Лещиця (Herby szlachty polskiej) і Чржанського.
Згідно з легендою, яку за Окольським наводить Несецький, цей герб мав бути наданий нащадкам хороброго воїна, який поліг у битві[3].
Гербовий рід[ред. | ред. код]
Список гербового роду був складений на основі достовірних джерел, особливо класичних і сучасних гербовників. Слід, однак, звернути увагу на часте явище самопризначення гербів, особливо важкі в часи легітимізації шляхетства, що було потім збережено у виданих пізніше гербовниках. Ідентичність прізвища не обов'язково означає приналежність до певного гербового роду. Таку приналежність можна безперечно визначити тільки через генеалогічні дослідження.
Список прізвищ складений на основі Herbarza polskiego Тадеуша Гайля. Це досі найбільш фантастичний список гербових родів, що постійно поповнювався автором у наступних виданнях Herbarza. Поява в списку прізвища не обов'язково означає, що конкретна сім'я користувалася гербом Мертва Голова. За Гайлем право на використання цього герба мають 7 родів (10 імен): Małynicki, Połukord, Pszonek, Racadowski (Racędowski, Raczedowski).
Герб цей дуже схожий на герб Голгофа, тому списки імен обох гербів частково збігаються.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku: ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alfred Znamierowski, Paweł Dudziński: Wielka księga heraldyki. Warszawa: Świat Książki, 2008, s. 104—108. ISBN 978-83-247-0100-1.
- ↑ Шаблю подають більшість джерел, до того ж найдавніших
- ↑ Kasper Niesiecki, Jan Nepomucen Bobrowicz: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.. T. 4. Lipsk: Breitkopf & Haertel, 1839, s. 149.