Мертвий покрив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мертвий покрив в лісі

Мертвий покрив, мертвий наґрунтовий/поземний покрив — порівняно тонкий (від міліметрів до 30 см) ґрунтовий горизонт (шар) на поверхні ґрунту, що складається із залишків відмерлих рослин, у фітоценозі складає найнижчий ярус наґрунтового покриву[1].

Назва утворена як протиставлення «живому» покрову ( мохів і лишайників)[2]. П. Д. Ярошенко вважав назву невдалою, адже цей шар не неживий, у ньому живуть черви і комахи[3].

Мертвий покрив утворюється як в лісі («лісова підстилка»), так і в степах («повсть»[3]) і на луках.

Запаси мертвого покриву вимірюються в тоннах на гектар, максимальних значень — від 40 до 80 тонн на гектар — запаси досягають в ялиновій тайзі. У дубових лісостепових лісах запаси становлять від 8 до 15 т/га.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лесная подстилка или мертвый напочвенный покров. // Краткий словарь основных лесоводственно-экономических терминов. — Уссурийск: ПГСХА. В. В. Острошенко. 2005.
  2. Леонтий Григорьевич Раменский. Проблемы и методы изучения растительного покрова. Наука, Ленингр. отд-ние, 1971. С. 103.
  3. а б Павел Дионисьевич Ярошенко. Основы учения о растительном покрове. Гос. изд-во геогр. Лит-ры, 1953. С. 259.

Посилання[ред. | ред. код]