Мерілебон (станція)
| Мерілебон | |
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія  |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Вестмінстер Мерілебон |
| Історичне графство |
Мідлсекс |
| Власник |
Network Rail |
| Оператор |
Network Rail |
| Архітектурний стиль |
Едвардіанська архітектура |
| Дата офіційного відкриття |
15 березня 1899 |
| Сусідня станція |
Harrow on the Hilld і Wembley Stadium railway stationd |
| Залізнична лінія |
Chiltern Main Lined і London–Aylesbury lined |
| Тарифна зона |
London fare zone 1d |
| Розташований на лінійному об'єкті |
Marylebone to Claydon L&NE Junction, Marylebone and Harrow Lined[1] |
| Кількість колій обслуговування |
6 |
| Доступність для інвалідних візків |
доступно для інвалідних візків[d] |
| Статус спадщини |
реєстрова будівля II ступеняd |
| Поштовий індекс |
NW1 6JJ |
 | |
 | |
| Станція пересадки |
Паддінгтон , Бейкер-Стріт , Еджвер-Роуд і Мерілібоунd |
| Категорія станції |
Category A railway stationd |
| Стан використання |
використовується[d][2] |
| Географічний код Великої Британії |
TQ2755482027[3] |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента |
d |
| Документація Вікіданих |
Use Q3296287 for the London Underground station , 伦敦地铁车站请使用Q3296287 , 倫敦地鐵車站請使用Q3296287 і A metróállomáshoz a Q3296287 elemet használd! |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Мерілебон у Вікісховищі | |
51°31′20″ пн. ш. 0°09′47″ зх. д. / 51.522222° пн. ш. 0.163056° зх. д.
Станція Мерілебон (англ. Marylebone station) — станція Лондонського залізничного вузла та Лондонського метрополітену лінії Бейкерлоо. Станція має найменший вокзал серед станцій Лондонського залізничного вузла[4]. Розташована у районі Мерілебон, Вестмінстер. Станція належить до 1 тарифної зони. В 2014 році пасажирообіг залізничної станції склав 11,758 млн осіб, метростанції — 13,30 млн осіб.[5][6]
Залізнична станція була відкрита в 1899 році як лондонський вокзал Great Central Main Line (GCML), останньої великої залізниці, відкритої у Великій Британії, що сполучає Лондон з містами Ноттінгем, Шеффілд і Манчестер. Мерілебон був останнім з лондонських вокзалів, який був побудований. В 1907 році була побудована метростанція лінії Бейкерлоо.
Станція Мерілебон постраждала через відсутність трафіку після закриття GCML в 1966 році. До 1980-х років їй загрожувало закриття. В 1993 році станція кінцевим пунктом Chiltern Main Line. Після приватизації британської залізниці, станція була розширена двома додатковими платформами в 2006 році та покращила обслуговування станції Бірмінгем-Сноу-Гілл. В 2015 році була відкрита нова хорда що дозволило потягам обслуговувати Oxford to Bicester Line.
Станом на 2019 рік, це єдина не електрифікована станція Лондонського залізничного вузла.
| Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Кінцева |  Chiltern RailwaysChiltern Main Line |
Хай-Віком Гадденем-енд-Тейм-парквей Байсестер-Норт Вемблі-стадіон Денгам-гольфклуб Джеррардс—кросс | ||
| Chiltern Railways Залізниця Лондон — Ейлсбері |
Герроу-он-те-гілл | |||
Станція лондонського метро знаходиться на лінії Бейкерлоо між станціями Бейкер-стріт та Еджвар-роуд, як і залізнична станція належить до 1 тарифної зони.[7] Доступ на перон здійснюється через ескалатори з головного холу залізничного вокзалу, в якому знаходиться каса станції метро. До 2004 року на станцію обслуговував дерев'яний ескалатор, один з останніх у лондонській підземці.[8]
| Попередня станція |  Лондонський метрополітен
|
Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Бейкер-стріт | Лінія Бейкерлоо | Еджвар-роуд | ||
- У кроковій досяжності знаходиться станція Паддінгтон
- ↑ Railway Codes and Other Data: A (Hopefully) Comprehensive Listing / P. Deaves
- ↑ https://dataportal.orr.gov.uk/media/2150/station-usage-2021-22-statistical-release.pdf
- ↑ National Heritage List for England
- ↑ Dieter Hamblock und Christoph Groneck: Eisenbahnen in London = Eisenbahngeschichte Spezial 3. Hövelhof 2017. ISBN 978-3-946594-06-2, S. 55.
- ↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
- ↑ Office of Rail Regulation – station usage. Архів оригіналу за 17 липня 2007. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Tube Map (PDF). Transport for London. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2017. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Platt, Geoff (2015). The London Underground Serial Killer. Wharncliffe. с. 54. ISBN 978-1-473-85829-9.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
