Мері Вігман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мері Вігман
нім. Marie Wiegmann
англ. Mary Wigman
Bundesarchiv B 145 Bild-P047336, Berlin, Mary Wigman-Studio.jpg
Ім'я при народженні Marie Wiegmann
Народилася 13 листопада 1886(1886-11-13)[1][2][3]
Ганновер, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4][5]
Померла 18 вересня 1973(1973-09-18)[1] (86 років) або 19 вересня 1973(1973-09-19)[4] (86 років)
Берлін, НДР[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність хореограф, танцюристка, музична педагогиня, викладачка університету
Заклад Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Нагороди

Мері Віґман (нім. Marie Wiegmann; англ. Mary Wigman; нар. 13 листопада 1886, м. Ганновер, Німеччина — пом. 19 вересня 1973, Берлін, ФРН) — німецька танцівниця і хореограф, засновниця європейського експресивно-пластичного танцю «модерн», танцювальної терапії, а також навчання танцю без пуантів. Її вважають однією з найважливіших фігур в історії сучасного танцю.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася і виросла в Ганновері в сім'ї успішних комерсантів. Батьки мріяли дати їй гарну освіту, а потім вдало видати заміж. Однак дівчина прагнула свободи, тому така доля її не приваблювала.

1910 відбувся її перший публічний виступ. Того ж року випадок звів її з Емілем Жаком-Далькрозом. Цей швейцарський композитор і педагог прагнув зробити заняття музикою живими і цікавими. В результаті він розробив систему музично-ритмічного виховання (ритмічну гімнастику) — тренувань, що сприяють виробленню абсолютного слуху і здатності до музичної імпровізації. Спеціальну школу ритмічного виховання він відкрив в німецькому місті Хеллерау, куди 1911 року і приїхала вчитися Мері Віґман.[6]

Перші танці почала ставити у Швейцарії. На своєму першому виступі в Цюриху 1916 року Мері Вігман танцювала не музику, а текст. Цим текстом була «Пісня-танець», її улюблена глава з книги Ніцше «Так казав Заратустра». «Так, я провісник блискавки, я важка крапля з хмари: але блискавка ця — надлюдина», — казав Заратустра.[7]

1920 відкрила в Дрездені власну школу — Центральний інститут Віґман. Тут вона поставила серію сольних і групових танців. Спочатку її хореографія викликала здивування, але пізніше у Віґман з'явилися палкі шанувальники.

Вважала, що класичний балет з його округленою, «плинною» пластикою може передавати лише почуття радості та ніжності. Вона ж хотіла висловити в своїх танцях пристрасні, трагічні почуття, тому і рухи повинні були стати сильними, різкими, незграбними; відмовилась від рухів, що традиційно вважалися красивими. Замість звичайної мелодійної балетної музики використовувала звуки барабанів, гонгів, тарілок.

Її сольні та групові постановки ("Жалоба", цикли - "Жертва", "Танці матері", "Сім танців про життя") відрізнялась максимальною напруженістю та динамізмом форм. Вігман приваблювали теми одержимості, пристрасті, страху, відчаю, смерті. В її мистецтві був відсутній пафос протесту, воно виражало образи — символи загальнолюдських емоцій. Ідеї Вігман спричинили глибокий вплив на розвиток танцю модерн, її учениця X. Хольм розповсюдила ідеї Вігман у США.[8]

1930 — вперше приїхала до Нью-Йорка. Протягом декількох років виступала з трупою по всій країні. Виступи спричинили гострі суперечки. Зрештою Віґман отримала визнання публіки, яка оцінила не лише технічну новизну її мистецтва, а і його гуманізм і пафос.

Під час Другої світової війни школу Віґман у Лейпцигу закрили, і їй довелося викладати звичайний класичний танець.

1950 — відкрила нову школу в Далемі, передмісті Берліна.

18 вересня 1973 — померла в Західному Берліні.

Творчість[ред. | ред. код]

Творче кредо Мері Віґман містило деякі суперечливі риси: з одного боку — потяг «до людського, жіночного», а з іншого — до «самотності і танцю» як ніцшеанської проблеми.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC
  4. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118807242 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.oxfordreference.com/view/10.1093/oi/authority.20110803122417739
  6. Майстриня «виразового танку». Майстриня «виразового танку». Процитовано 2016-06-21. 
  7. Яке значення танцю у звільненні жінки?. arhiv-statey.pp.ua. Процитовано 2016-06-21. 
  8. Теоретики танцю модерн у Європі.. sdamzavas.net. Процитовано 2016-06-21. 
  9. Майстриня «виразового танку». Майстриня «виразового танку». Процитовано 2016-06-21.