Мері Роджерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мері Роджерс
Народилася 11 січня 1931(1931-01-11)[1][2][…]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4][5]
Померла 26 червня 2014(2014-06-26)[1][3][…] (83 роки)
Мангеттен, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[7]
·серцева недостатність
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність сценаристка, композиторка, авторка, письменниця, дитяча письменниця
Alma mater Brearley Schoold, Коледж Веллслі і Школа музики Маннеса
Знання мов англійська[8]
Роки активності з 1959
Батько Річард Чарльз Роджерс[5]
У шлюбі з Henry Guetteld і Julian B. Beatyd
Діти Adam Guetteld і C. P. Beatyd
IMDb ID 0734742

Мері Роджерс (11 січня 1931 — 26 червня 2014) — американська композиторка, сценаристка та письменниця, яка написала роман «Чухова п'ятниця», який послужив основою фільму 1976 року з Джоді Фостер у головній ролі, до якого вона написала сценарій, як а також три інші версії. Її найвідомішими мюзиклами були Одного разу на матраці та Божевільне шоу, і вона написала пісні для успішного дитячого альбому Марло Томаса Вільно бути… тобі і мені.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Роджерс народилася в Нью-Йорку. Вона була донькою композитора Річарда Роджерса та його дружини Дороті Белль (уродженої Файнер). У неї була сестра місіс Лінда Еморі. Мері відвідувала школу Брірлі на Мангеттені та вивчала музику в коледжі Велслі.[9]

Роджерс почала писати музику у віці 16 років, і її професійна кар'єра почалася з написання пісень для Little Golden Records, які були альбомами для дітей із трихвилинними піснями. На одному з цих записів, «Алі баба та сорок розбійників», який був випущений у 1957 році, пісні Мері Роджерс виконав Бінг Кросбі разом із автором текстів Семмі Каном. Мері також писала музику для телебачення, зокрема джингл для реклами Prince Spaghetti.[10]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Її перший повнометражний мюзикл «Одного разу на матраці» відбувся на Оф Бродвеї у травні 1959 року та пізніше того ж року переїхав на Бродвей. Мюзикл став її першою співпрацею з автором текстів Маршаллом Барером. З ним вона продовжувала писати пісні протягом майже десяти років. Після початкового показу шоу з 244 вистав[11] відбулося турне по США (у 1960 році), постановка в лондонському Вест-Енді (також у 1960 році), три телевізійні постановки (у 1964, 1972 та 2005 роках) і знову на Бродвеї (1996). Альбоми акторів були випущені для оригінальної бродвейської постановки, оригінальної лондонської постановки та рев'ю Бродвею. Донині це шоу часто показують громадські та шкільні групи по всій території Сполучених Штатів.[12]

Іншим важливим композиторським проектом для неї було Божевільне шоу, музичне ревю, засноване на журналі Mad, яке відкрилося на Оф Бродвеї у січні 1966 року та загалом включало 871 виставу. Альбом оригінального складу, спродюсований Годдардом Ліберсоном, був випущений на Columbia Masterworks. Хоча шоу також почалося як співпраця з Маршаллом Барером, він покинув проєкт до того, як він був завершений, а решту пісень шоу містять тексти Ларрі Сігела (співавтор книги шоу), Стівена Вінавера та Стівена Сондхайма, який написав тексти на пародію на «Дівчинку з Іпанема» під назвою «Хлопчик із…» під псевдонімом Естебан Ріа Нідо.[13]

Жодне з інших її шоу не мало такого успіху, але вона також писала музику для мюзиклів і ревю, першим на Бродвеї був «Шафка» Деві Джонса з маріонетками Біла Берда, який показувався в театрі Morosco з 28 березня — 11 квітня 1959 р. (Вона також написала вірші).[14][15][16] Інші включали «Від А до Я» (1960), «Гаряча точка» (1963), «Робота» (1978) та шоу для однієї жінки Філліс Ньюман «Божевільна із західного Центрального парку» (1979). Ревю музики Роджерса під назвою Hey, Love, задумане та режисером Річардом Малтбі-молодшим, відбулося в червні 1993 року в Eighty-Eight's у Нью-Йорку.[17][18]

Зрештою вона перейшла до написання дитячих книжок. Такою, зокрема, стала «Чухова п'ятниця» (1972), за якою було знято повнометражний фільм (випущений у 1976 році), для якого Роджерс написала сценарій. Фільм був перезнятий для телебачення в 1995 році, і знову для кінотеатрів у 2003.[19][20] Серед інших дитячих книжок Роджерс — «Гнила книга» (1969), «Мільярд для Бориса» (1974, пізніше перевидана під назвою «ESP TV») і «Літній перехід» (1982). Також вона писала пісні для визначного дитячого альбому Вільно бути… тобі і мені. Мері зробила кілька коротких спроб повернутися до написання текстів для музичного театру, включаючи адаптацію своєї книги Вигадлива п'ятниця (з музикою та словами Джона Форстера), яка була представлена в 1991 році у Theatreworks у США, і Гріффін і Маловий канон, який був створений Music Theatre Group, але після останнього шоу вона більше ніколи не створювала жодної ноти і навіть більше не грала на фортепіано.[10] Пізніше вона пояснила: «У мене був приємний талант, але не неймовірний… Я не була ні зі своїм батьком, ні сином. І від усього треба було відмовлятися»[21].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Її першим чоловіком, за якого вона вийшла заміж у грудні 1951 року, був адвокат Джуліан Б. Біті-молодший; у них було троє дітей: Тод (уроджена Річард), Ніна (уроджена Лінда) і Кім (уроджена Констанс) Біті.[22] Їхній союз розірвався в 1957 році. Вона та її другий чоловік, кінорежисер Генрі Гюттель, мали трьох синів: Метью (пом. 1966), Адама, композитора музичного театру, лауреата премії Тоні, та Алека. Генрі помер у жовтні 2013 року у віці 85 років.

Мері Роджерс була директоркою організації Rodgers and Hammerstein та членом правління ASCAP. Вона також кілька років працювала головою Джульярдської школи.[9]

Мері померла від серцевої недостатності у своєму будинку на Мангеттені 26 червня 2014 року[23].

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. SNAC — 2010.
  3. а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. Carnegie Hall linked open data — 2017.
  5. а б Catalog of the German National Library
  6. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  7. Freebase Data DumpsGoogle.
  8. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  9. а б Eby, Douglas. «Mary Rodgers Guettel interview by Douglas Eby». TalentDevelop.com. Retrieved 2010-01-06. Quote: «At age 66, she is also a board member of ASCAP …» [implies 1997].
      This is not an interview transcript, but three paragraphs presumably by Eby over about 30 paragraphs in the first person by Rodgers Guettel.
  10. а б Chapin, Ted. «Mary Rodgers (1931—2014): A Woman of Many Talents». NewMusicBox, July 8, 2014. Retrieved July 9, 2014.
  11. Once Upon a Mattress. The Broadway League. Internet Broadway Database (IBDb.com). Процитовано December 5, 2011. 
  12. Productions: Once Upon a Mattress. The Rodgers & Hammerstein Organization (rnh.com). Retrieved July 9, 2014.
  13. «'Mad Show'». Sondheim Guide. Retrieved July 3, 2011.
  14. Bairds' Busy Band of Puppets. Life. 13 квітня 1959: 55. 
  15. Musical by Mary Rodgers. The New York Times. 13 березня 1959. с. 24. 
  16. Davy Jones' Locker Broadway @ Morosco Theatre. Playbill.com. Процитовано 25 вересня 2016. 
  17. Holden, Stephen. «Mary Rodgers's Songs In a Patchwork on Romance». The New York Times, June 11, 1993. Retrieved June 28, 2014.
  18. «Mary Rodgers». IBDb.com.
  19. "Mary Rodgers". Internet Movie Database (IMDb.com).
  20. Freaky Friday. IMDb.com. Retrieved January 6, 2010
  21. Green, Jesse (July 6, 2003). A Complicated Gift. The New York Times. Процитовано 28 березня 2008. 
  22. Newsday (Suffolk Edition) 18 May 1959, page 33. Newspapers.com (англ.). Процитовано 5 листопада 2022. 
  23. Weber, Bruce (27 червня 2014). Mary Rodgers, Author and Composer in a Musical Family, Dies at 83. The New York Times. Процитовано 11 травня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]