Мері та Макс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мері та МаксPicto infobox cinema.png
англ. Mary and Max
Мері та Макс.jpg
Вид пластилінова анімація
Жанр комедія-драма і мультфільм
Режисер Адам Елліот
Продюсер Melanie Coombsd
Сценарист Адам Елліот
Оповідач Barry Humphriesd
Оператор Gerald Thompsond
Композитор Дейл Корнеліус
Художник Адам Елліот
Кінокомпанія Icon Entertainment International
Дистриб'ютор Icon Productions і Netflix
Тривалість 92 хв.
Мова англійська
Країна Австралія Австралія
Рік 2009
Кошторис 8 240 000 A$[1]
Касові збори 1 725 381 $[2]
IMDb ID 0978762
CMNS: Мері та Макс у Вікісховищі

«Мері та Макс» (англ. «Mary and Max») — австралійський пластиліновий мультфільм режисера Адама Елліота. В Австралії мультфільм було презентовано 9 квітня 2009 року. На 23 серпня 2021 року фільм займав 190-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред. | ред. код]

Мері Дейзі Дінкл — восьмирічна дівчинка, що мешкає в Австралії. Її батько Ноель працює на фабриці приклеювачем ниток до пакетиків чаю, а також захоплюється опудалами птахів. Мати Віра Лорейн Дінкл краде продукти в магазині й зловживає шері. Домашнім улюбленцем Мері є півень Етель — якось він випав з вантажівки біля їхнього будинку. Мері обожнює шоколад, згущене молоко та мультфільм про ноблетів. Її дідусь Ральф якось розповів Мері, що дітей знаходять в кухлі з пивом. Дівчинці стало цікаво, а де знаходять дітей у США — може, в банках з кока-колою? Вона вирішила запитати про це в першого-ліпшого американця — в довіднику вона дізналася адресу ньюйоркця Макса Джеррі Горовиця.

44-річний Макс, єврей-атеїст, що працював у своєму житті не менш ніж на 7 роботах, також цікавився номлетами, полюбляв шоколад. Його домашніми улюбленцями були рибка Генріх, кіт без ока, два равлики та папуга. У листі Мері Макс розповів, як батько покинув їх із матір'ю, коли хлопчик тільки-но народився. У 4 роки Макс запитав у матері, звідки беруться діти — та відповіла, що малюки вилуплюються з яєць, яких висиджує рабин — для євреїв, католицькі монахині або інші жінки для решти. Коли Максові було 6, його мати застрелилася. Так само, як і Мері, Макс не мав друзів — одного, містера Равіолі, чоловік вигадав. Макс страждає зайвою вагою й на пораду психотерапевта відвідує спеціальні курси для анонімних товстунів.

Матері Мері не сподобався новий товариш доньки, тому Макс писав на адресу її сусіда — той не мав ніг і страждав на агорафобію. Макс і Мері продовжували листуватись, надсилаючи один одному солодощі, малюнки та фотокартки. Та Макса налякав лист дівчинки, де вона розпитувала про кохання — чоловік не знав, що це таке. Із ним стався нервовий зрив — наступні 8 місяців він провів у лікарні із важкою депресію. Потім із його стіни впав кондиціонер, що вбив міма на вулиці — суд визнав Макса розумово відсталим, тому до в'язниці він не потрапив.

На 48 день народження Макс вгадав числа телевізійної лотереї — на ці гроші він купив собі багато шоколаду й усі статуетки номлетів. Із рештою коштів він не мав, що робити, тому віддав їх сусідці. Макс почувався самотньо — від нього навіть пішов містер Равіолі. Тоді він зізнався в листі Мері, що хворіє на синдром Аспергера — порушення розвитку. Їхнє листування поновилося. Мері після закінчення школи стала вивчати розумові розлади, щоб вилікувати свого американського друга. Після загибелі тата й мами, вона одружилася з сусідом Даміаном Попандопулосом. У 25 років вона захистила дисертацію про синдром Аспергера й надіслала примірник книжки Максові. Це його надзвичайно розлютило й збентежило — він порвав зв'язок із дівчиною.

Від Мері пішов чоловік, вона перебувала у глибокій депресії й вирішила покінчити життя самогубством. Та Макс зрозумів, що люди не досконалі й їм треба пробачати — на знак примирення він надіслав подружці всі фігурки номлетів. Коли Мері була на порозі смерті, її сусід подолав страх відкритого простору й приніс їй посилку від Макса.

За рік Мері зі своєю дитиною дісталася Нью-Йорку. Та Макс помер до її приходу.

Персонажі та актори озвучування[ред. | ред. код]

Саундтрек[ред. | ред. код]

Композиції[ред. | ред. код]

# Назва Тривалість
1. «Друкарська машинка (The Typewriter) - Лерой Андерсон»    
2. «Розгульні Сафарі (Swinging Safari) - Берт Кемпферт»    
3. «(Perpetuum Mobile) - Саймон Джеффез, у виконанні the Penguin Café Orchestra»    
4. «Стара матінка Хаббард (Old Mother Hubbard) - Сесіл Фрейзер, у виконанні ABC Radio Orchestra»    
5. «Російський клапоть (Russian Rag) - Єлена Катс-Чернін - у виконанні ансамблю Sydney Alpha та Лайзи Мур»    
6. «(Bulgar frailach) - виконують Боб Фаредес та Кетрін Шіве»    
7. «Танок лицарів (Монтеккі й Капулетті з балету «Ромео і Джульєта» Сергія Прокофьєва - у виконанні Сіднейського симфонічного оркестру»    
8. «(Zadok the Priest) - Георг Фрідріх Гендель - у виконанні The King's Consort»    
9. «Оце життя (That's Life) - Дін Кей та Келлі Гордон - у виконанні Джеймса Ласта»    
10. «Прелюдія та йодель (Prelude and Yodel) - Саймон Джеффес - у виконанні the Penguin Café Orchestra»    
11. «Це щасливе почуття (That Happy Feeling) - Гай Воррен - у виконанні Берта Кемпферта та його оркестра»    
12. «(Zorba's Dance") - Мікіс Теодоракіс - у виконанні The London Pops Orchestra»    
13. «(Whatever Will Be, Will Be (Que Sera, Sera)) - Джей Лівінгстон, Рей Еванс - у виконанні Пінка Мартіні»    
14. «(The Humming Chorus) - Джакомо Пуччіні - у виконанні Нани Мускурі»    

[3]

Кінокритика[ред. | ред. код]

На сайті Rotten Tomatoes мультфільм здобув рейтинг у 94% (51 схвальних та 3 несхвальних відгуків).[4]

Факти[ред. | ред. код]

  • Режисер мультфільму в одному з інтерв'ю зазначив, що на створення образу Макса його надихнув його товариш по листування з Нью-Йорку, із яким він переписувався близько 20 років.[5]
  • У мультфільмі воду створили з лубриканту (океан, серед якого уявляв себе Макс, було зроблено з 2400 чайних ложок речовини).
  • На поштовій марці, яку використовує Мері, можна побачити зображення персонажу, якого зіграв Баррі Хампфріз — оповідач мультфільму.
  • В сцені на кладовищі надпис на одному з могильних плит присвячено Адамові Еліотту — режисеру стрічки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mary and Max // Time Out — 1968. — ISSN 1711-7976; 1719-4164
  2. Mary and Max — 1999.
  3. Саундтрек фільму Мері та Макс на сайті IMDb (англ.)
  4. http://www.rottentomatoes.com/m/1209767-mary_and_max/ [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] «Мері та Макс» на Rotten Tomatoes
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2011. Процитовано 16 січня 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]