Мескалін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мескалін
Mescaline Structural Formula.svg
Mescaline 27feb.gif
Систематична назва (IUPAC)
2-(3,4,5-trimethoxyphenyl)ethanamine
Ідентифікатори
Номер CAS 54-04-6
Код ATC none
PubChem 4076
Хімічні дані
Формула C11H17NO3 
Мол. маса 211.257 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Синоніми 3,4,5-trimethoxyphenethylamine
Фізичні дані
Т плавлення 183 °C (361 °F)
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду 6 hours
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

C(США)

Лег. статус

Prohibited (S9) (AU) Schedule III (CA) Class A (UK) Schedule I (US)

Використання Oral, Intravenous

Мескалі́н — психоделік, ентеоген, алкалоїд з групи фенілетиламінів. Систематичне назва — 2 — (3,4,5-триметоксифеніл)-етиламін. У невеликих кількостях міститься в кактусах роду Lophophora (Lophophora williamsii) і Trichocereus (Trichocereus pachanoi, Trichocereus peruviana), синтезується штучним шляхом з галової кислоти, також може бути синтезований з ваніліну. У більшості країн виробництво і розповсюдження мескаліну заборонено законом.

Історія[ред. | ред. код]

Мескалін природного походження у вигляді порошку

Про галюциногенні властивості деяких кактусів здавна знали індіанці різних племен і вживали ці рослини під час релігійних церемоній.

Вперше мескалін був отриманий з кактуса пейот 23 листопада 1897 німецьким хіміком Артуром Хеффтером. Пізніше, в 1919 році Ернст Спаз вперше синтезував мескалін хімічним шляхом.

Крім пейота, мескалін міститься також у кактусах Сан-Педро, які популярніші, ніж пейот, так як виростають швидше останнього.

У 1927 році в Німеччині було опубліковано першу наукову працю, присвячену ефектам мескаліну «Der Meskalinrausch»

У травні 1953 року Олдос Хакслі вперше пробує мескалін в дозуванні 400 мг і в 1954 році публікує есе «Двері сприйняття», що описує його експеримент.

У лабораторних умовах мескалін був синтезований американським хіміком російського походження Олександром Шульгіним. Опис синтезу, вплив речовини на людину та рекомендовані дозування він опублікував у своїй книзі PiHKAL.

Дозування та тривалість[ред. | ред. код]

Середня доза для перорального застосування в мескаліну гідрохлориду становить 300 мг. Ефекти починають проявлятися через 45-60 хвилин після вживання. Пік активності триває близько 4 годин, після чого йде спад тривалістю 4 години. Сульфат мескаліну трохи менш активний при тій же дозі.

Ефекти[ред. | ред. код]

Психотропні ефекти[ред. | ред. код]

  • Галюцинації з відкритими очима
  • Галюцинації з закритими очима
  • Зміна розумового процесу
  • Ейфорія
  • Містичні переживання
  • Ірраціональність розумового процесу
  • Прискорення розумового процесу
  • Загальмованість дій

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

У мистецтві[ред. | ред. код]

У літературі[ред. | ред. код]

  • Мескалін, отриманий з кактусів пейота (Lophophora williamsii) — одна з трьох психотропних речовин, до застосування яких вдався Дон Хуан під час навчання Карлоса Кастанеди, що описано в його книгах.
  • У своєму есе «Двері сприйняття» Олдос Хакслі описує свій перший експеримент з мескаліном.
  • У романі Олдоса Хакслі «Острів» жителі острова застосовують препарат для «звільнення свого Я і пізнання істинної природи речей».
  • У своїх книгах, наприклад, у «Безнадія» і «регулятора», а також циклі «Темна Вежа» — «Стрілець» С. Кінг часто згадує і описує застосування цього препарату.
  • У книзі Хантера Томпсона «Страх і відраза в Лас-Вегасі» головні герої постійно вживали мескалін.
  • У книзі Роберта Шеклі «Ходіння Джоеніса» причиною всіх пригод, що випали на долю головного героя, був мескалін.
  • У книзі «Механічний апельсин» Ентоні Берджесса згадується напій «молоко-плюс», одним із складових якого може бути мескалін (synthemesc), і, власне, описується його дію.
  • У книзі Рю Муракамі «Всі відтінки блакитного» одне з численних психотропних речовин, вживаних героями книги, — мескалін.
  • У книзі французького поета Анрі Мішо «Жалюгідне диво. Мескалін» (фр. Misérable miracle (La mescaline), 1972) детально описано вплив мескаліну на людину. Мішо переказує свої безпосередні враження й самопочуття, ілюструючи оповідь численними малюнками, зробленими під час дії мескаліну.
  • Французький письменник і видавець Жан Полан написав есе про власний досвід вживання мескаліну «Rapport sur une expérience» (опубліковано в повному зібранні творів).
  • Французька поетеса Едіт Буассоне видала книжку «Mescaline» (La NRF, 1955)

У кіно і на телебаченні[ред. | ред. код]

  • Мескалін брали герої фільму «Страх і ненависть у Лас-Вегасі», «Beverli Hillz 90210 Нове покоління» (1 сезон 19 серія)".
  • Дія мескаліну зачіпається у фільмі «Доміно». Головним героям в каві був підсипаний мескалін. У фільмі був відтворений мескаліновий трип.
  • У шостому сезоні серіалу «Клан Сопрано» герой фільму вживав «пейот» в Лас-Вегасі.
  • Мескалін крадуть у першому сезоні серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів».
  • Герої фільму «99 франків» (2007) беруть суміш «датура-мескалін» купивши його у вуличного торговця в Маямі, водіння машини в такому стані призводить до сумних наслідків (у першому варіанті кінцівки).
  • У фільмі «Матриця», Джої (друг дівчини з татуюванням у вигляді білого кролика) пояснює мескаліном відчуття, описане Нео як «ти не знаєш точно, ти спиш чи не спиш».
  • У мультсеріалі «Аватар — Легенда про Аанге» в одній із серій, що оповідають про подорож героїв по пустелі, Сокка випиває сік кактуса й два дні страждає від галюцинацій.
  • У мультфільмі «Бівис і Батт-Хед обробляють Америку» головні герої в пустелі з'їдають «пейот».
  • У фільмі «Фанати» головні герої самі того не знаючи вжили мескалін з індіанцем на прізвисько Вождь.
  • У фільмі «Мрець» індіанець на ім'я Ніхто вживає кактус і бачить череп головного героя.
  • У фільмі «Без обличчя» головним способом розслаблення Кастора Троя є порошок мескаліну, розведений у воді.
  • У фільмі "Дорз / The Doors" Джим Моррісон вживав кактус пейот

Посилання[ред. | ред. код]