Металлікова-Поскрьобишева Броніслава Соломонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броніслава Соломонівна Металлікова-Поскрьобишева
Народилася 1910
Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія
Померла 16 жовтня 1941(1941-10-16)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність лікарка
У шлюбі з Поскрьобишев Олександр Миколайович
Діти Галина, Наталія

Броніслава Соломонівна Металлікова-Поскрьобишева (1910, Проскурів — 16 жовтня 1941, Москва) — радянський лікар, дружина відомого державного і політичного діяча СРСР О. М. Поскрьобишева.

Біографія[ред. | ред. код]

Броніслава Соломонівна Металлікова народилася в українському місті Проскурів (нині Хмельницький). Здобула вищу медичну освіту. Працювала лікарем-ендокринологом у Науково-дослідному інституті ендокринології при Наркоматі охорони здоров'я РРФСР[1]. Була дружиною Олександра Поскрьобишева з 1934 по 1941 рік. Мала двох дочок — Галину (29 березня 1932—2005) і Наталію (7 січня 1938 року — 12 вересня 2006).

Особливу популярність отримали сумні події, пов'язані з висунутими проти неї та її брата помилковими звинуваченнями в їх контрреволюційній діяльності.

1933 року вона та її брат (хірург Михайло Металліков) відвідали наукову конференцію з ендокринології, що проходила в Парижі[2]. Під час екскурсії містом вони випадково зустріли Льва Львовича Сєдова, з яким були у некровних родинних зв'язках. Після розлучення Броніслави Соломонівни з її першим чоловіком (адвокатом) ця інформація випадково потрапила до рук НКВД і послужила підставою для арешту (6 липня 1937 року) і подальшого розстрілу (31 березня 1939 року) Михайла Соломоновича Металлікова, звинуваченого у зв'язках з К. Д. Троцьким і контрреволюційній діяльності (перша справа лікарів, реабілітований 7 березня 1956 року[3]). Завдяки участі Поскрьобишева й всупереч побажанням Лаврентія Берія, звинувачення з Металлікової-Поскрьобишевої були зняті, але з умовою, що її ім'я ніколи більше не зустрінеться в подібних справах.

Однак 1939 року з наполегливим проханням родичів Броніслава Соломонівна пішла на Луб'янку до Берія просити його про звільнення з-під варти свого брата Михайла Соломоновича Металлікова[4][5]. Її подальша доля залишається невідомою. Автомобіль, на якому вона приїхала, був відправлений назад співробітниками НКВС. Додому вона так і не повернулася. На питання Поскрьобишева про долю дружини Берія відповідав, що її відвезли додому[6]. Збережені документи свідчать[джерело не вказане 2258 днів] про те, що її заарештували і засудили 22 вересня 1941 року до смертної кари. Їй були пред'явлені ті ж звинувачення, що і її братові. 16 жовтня 1941 року, при підході німецьких військ до Москви, її розстріляли. Була поховано в загальній могилі неподалік від Москви в Комунарці. Згодом вона була реабілітована (10 жовтня 1957 року[1]) і умовно похована в стіні на Новодівичому кладовищі.

Всі спроби Поскрьобишева визволити її з рук Берії виявилися безуспішними, а йому самому було рекомендовано знайти нову дружину. Так Поскрьобишев став для дітей Броніслави Соломонівни «батьком і матір'ю в одній особі»[2][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б (рос.) Списки репрессированных: Металликова Б. С. [Архівовано 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  2. а б (рос.) Мой отец Александр Николаевич Поскрёбышев. 30 лет со Сталиным. Интервью с Н. А. Поскрёбышевой [Архівовано 30 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  3. (рос.) Списки репрессированных: Металликов М. С. [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  4. (рос.) Неизвестный Берия. Полвека после расстрела. Документальный фильм. Режиссёр: Василий Пичул.
  5. (англ.) «Stalin: The Court of the Red Tsar» by Simon Sebag Montefiore, Knopf Publishing Group, 2005 (переведена на російську)
  6. (рос.) Большие родители. 1 канал Российского телевидения, 2003. Интервью с Поскрёбышевой Н. А. [Архівовано 2010-10-27 у Wayback Machine.]
  7. (рос.) Ермакова Людмила. Мой отец написал конституцию. Сталинскую. [Интервью с Натальей Александровной Поскрёбышевой] // Москвичка, 2000, № 3. С. 11.