Метамінодон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метамінодон
Період існування: (еоцен) — олігоцен
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина: Amynodontidae
Рід: Metamynodon
Scott & Osborn, 1887
Види
Вікісховище: Metamynodon
Реконструкція зовнішнього вигляду

Metamynodon — це вимерлий рід носорогів-амінодонтів, який мешкав у Північній Америці (фауна Білої річки) та Азії з пізнього еоцену до раннього олігоцену[1], хоча сумнівне включення M. mckinneyi могло розширити їх ареал до середнього еоцену[2]. Різні види були великими, демонструючи напівводні пристосування, подібні до сучасних бегемотів, попри їх більшу спорідненість з носорогами.

Опис[ред. | ред. код]

Metamynodon planifrons, найбільший вид, мав довжину близько 4 метрів і вагу 1.8 тонн, і, хоча був віддаленим родичем із сучасними носорогами, виглядав більше як гіпопотам (Hippopotamus amphibius)[3]. Його передні ноги мали чотири пальці замість трьох, як у сучасних носорогів[4].

Метамінодонти зазвичай мають більші ікла, ніж інші болотяні носороги. Укорочена морда і великі ніздрі вказують на те, що метамінодон мав чіпку губу. Метамінодонти були більш брахіцефальними і мали ширше, ніж довше рило. Ніздрі були б у верхній частині морди, як у сучасного бегемота. Як і інші водні ссавці, метамінодон мав гірший нюх, ніж інші болотяні носороги. Очі були розташовані високо на черепі, щоб вони могли бачити, бувши зануреними[5][4]. Він мав зубну формулу: 3.1.3.3 / 3.1.2.3[6].

Як і інші водні ссавці, метамінодон мав невеликі нейронні шипи, що виступали вгору від грудних хребців, що вказувало на слабкі м’язи шиї, що, ймовірно, було пов’язано з плавучістю та відсутністю необхідності підтримувати голову під час занурення. Грудна клітка була широкою, а метамінодон мав бочкоподібну грудну клітку, подібну до бегемота, що могло бути або адаптацією до розширення травного тракту, або для розвитку м’язів, необхідних для запобігання перевертання у воді. М'язи ніг були великими й добре розвиненими, ймовірно, щоб докладати більше сили під час ходьби та краще пробиратися крізь багнистий ґрунт[5].

Палеобіологія[ред. | ред. код]

Як і інші метамінодонти, метамінодон був напівводним. Подібно до сучасного бегемота, метамінодон, ймовірно, був пасовищним, годувався травою та жорстким рослинним матеріалом вночі та перебував у воді вдень. Як і бегемоти, самці могли використовувати свої великі бивні для боротьби або для пошуку їжі на берегах річок. Вони вимерли в пізньому олігоцені[4][7].

Національний парк Бедлендс раннього олігоцену, ймовірно, являв собою потоки, що протікають через луки, лісисті галереї та савани. Метамінодон, ймовірно, був у великій кількості і обмежувався потоками[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Metamynodon. Fossilworks. 
  2. Wall, William P. (1989). The phylogenetic history and adaptive radiation of the Amynodontidae. У Prothero, Donald R; Schoch, Robert M. (ред.). The Evolution of perissodactyls. Oxford University Press. ISBN 9780195060393. 
  3. Paleobiology Database: Metamynodon planifrons. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 29 травня 2012. 
  4. а б в Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 264. ISBN 978-1-84028-152-1. 
  5. а б Wall, W. P.; Heinbaugh, K. L. (1999). Locomotor adaptations in Metamynodon planifrons compared to other amynodontids (Perissodactyla, Rhinocerotoidea). National Parks Paleontological Research. 4: 8–17. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 1 вересня 2018. 
  6. Scott, W. B.; Osborn, H. F. (1887). Preliminary Account of the Fossil Mammals from the White River Formation contained in the Museum of Comparative Zoology. Bulletin of the Museum of Comparative Zoology. с. 165–169. ISBN 978-1-248-54867-7. 
  7. Prothero, D. R.; Schoch, R. M. (2002). Horns, Tusks, and Flippers: The Evolution of Hoofed Mammals. JHU Press. с. 258. ISBN 978-0-8018-7135-1. 
  8. Wall, W. P.; Collins, C. M. (1998). A comparison of feeding adaptations in two primitive ruminants, Hypertragulus and Leptomeryx, from the Oligocene deposits of Badlands National Park. National Park Service Paleontological Research: 13–17.