Метафі́зика (грец.τὰ μετά τά φυσικά — «те, що понад фізикою», лат.metaphysica) — галузьфілософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й надчуттєві принципи, причини та засади буття[1].
Термін «метафізика» походить від сполучення грецькихμετά (metá) (по, понад, поза) і φυσικά (фізика). Таку назву в I столітті до н. е. дав працям Арістотеля, що не потрапили до твору «Фізика», його учень Андронік з острова Родос (імовірніше іншим учнем Арістотеля Евдемом Родоським[2]).
Термін метафізика часто використовується у філософії, однак, різні філософи вкладають у нього різне значення, розширюючи або звужуючи область його застосування. При різному трактуванні терміну змінюється ставлення до нього. Тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту:
Метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і початок буття (існування світу);
Відомі філософи й богослови розвинули на грані релігії й науки таке вчення, як метафізика. Ще Аристотель називав метафізику «першою філософією». Метафізика — це наука про надчуттєві принципи буття. Метафізика є підготовкою до Євангелізації. Вона може допомогти знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних питаннях. Вона допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями слухачів, пропонуючи уважно вислухати їхню позицію, у чомусь погодитись з їхніми висловами і вміло вказати на несумісність, чи некоректність їхніх помилкових висловів.
Відомий фізик, засновник квантової теорії поляМакс Планк писав: «Бог для вірян стоїть на початку мислення, а для фізиків на кінці мислення.» Тобто, наука допомагає людям рухатись вперед, а релігія вказує напрямок руху. Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети. Вони обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування. Вони обидві шукають правди: «і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8.32). Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Релігія доходить до повної таємниці, до останніх причин усього, що існує, а наука затримується на поверхні, відкриваючи другорядні причини та послідовні зв'язки. Відносини релігії та науки зводяться до самої людини, до її волі, щирості, бо не сама наука веде до віри, чи невіри, а особиста настанова людей, які займаються наукою[джерело?]. Великі вчені, які були засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи: І. Ньютон, М. Копернік, В. Гершель, Й. Кеплер, Г. Ерстед, А. Ампер, А. Вольта, А. Беккерель, Р. Мілікен, А. Едінгтон, А. Комптон, А. Кастлер стверджували, що між релігією й наукою нема суперечностей, а наукові дослідження приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту.[джерело?]
Аристотель, «Метафизика» (Антология мысли), перевод в редакции 1934 г. — г. Москва: изд. «Эксмо», 2006 г. — 608 с. (рос.)
Лебедев А. В., «Метафизика» // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — г. Москва: вид. «Мысль», 2010 г. — ISBN 978-5-244-01115-9. (рос.)
Корет Э., «ОСНОВЫ МЕТАФИЗИКИ» / Перевод В. Терлецкого. — Киев: изд."Тандем", 1998 г. (рос.)
Бохенский Ю. М., Метафизика[недоступне посилання з квітня 2019] // СОВРЕМЕННАЯ ЕВРОПЕЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ (рос.)
Ажимов Ф. Е.[ru], «Метафизические основания гуманитарного познания: историко-философский анализ», г. Владивосток: Издательство Дальневосточного федерального университета, 2011. — 264 с. (рос.)
Киссель М. А., «Метафизика в век науки: опыт Р. Дж. Коллингвуда». — СПб., 2002. — 304 с. — ISBN 5-210-01576-9. (рос.)
Пушкин В. Г., «Сущность метафизики». — СПб.: «Лань», 2003. — 480 с. — ISBN 5-8114-0507-3. (рос.)
Толстенко А. М., «Европейская метафизика: от бытия-как-природы к бытию-как-истории» / А. М. Толстенко. — СПб.: ИЦ «Гуманитарная Академия», 2011. — 383 с. — ISBN 978-5-93762-085-9. (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Метафізика
