Метафізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Метафі́зика (грец. Τά μετά τά φυσικά — «те, що понад фізику», лат. metaphysica) — галузь філософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й надчуттєві принципи, причини та засади буття[1].

Термін «метафізика» походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору «Фізика».

Термін метафізика часто використовується у філософії, однак, різні філософи вкладають у нього різне значення, розширюючи або звужуючи область його застосування. При різному трактуванні терміну змінюється ставлення до нього. Тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту:

Метафізика і релігія[ред.ред. код]

Відомі філософи й богослови розвинули на грані релігії й науки таке вчення, як метафізика. Ще Аристотель називав метафізику «першою філософією». Метафізика — це наука про надчуттєві принципи буття. Метафізика є підготовкою до Євангелізації. Вона може допомогти знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних питаннях. Вона допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями слухачів, пропонуючи уважно вислухати їхню позицію, у чомусь погодитись з їхніми висловами і вміло вказати на несумісність, чи некоректність їхніх помилкових висловів.

Відомий фізик, засновник квантової теорії поля Макс Планк писав: «Бог для віруючих стоїть на початку мислення, а для фізиків на кінці мислення.» Тобто, наука допомагає людям рухатись вперед, а релігія вказує напрямок руху. Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети. Вони обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування. Вони обидві шукають правди: «і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8.32). Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Релігія доходить до повної таємниці, до останніх причин усього, що існує, а наука затримується на поверхні, відкриваючи другорядні причини та послідовні зв'язки. Відносини релігії та науки зводяться до самої людини, до її волі, щирості, бо не сама наука веде до віри, чи невіри, а особиста настанова людей, які займаються наукою. Великі вчені, які були засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи: І. Ньютон, М. Копернік, В. Гершель, Й. Кеплер, Г. Ерстед, А. Ампер, А. Вольта, А. Беккерель, Р. Мілікен, А. Едінгтон, А. Ейнштейн, А. Комптон, А. Кастлер стверджували, що між релігією й наукою нема суперечностей, а наукові дослідження приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту.


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Метафізика Аристотеля, 1003a, 20-32; 1022a

Джерела[ред.ред. код]

  • Mieczysław Albert Krąpiec OP, «Metafizyka. Zarys teorii bytu», Lublin-1978 (пол.)
  • Francis Selman, «From Physics to Metaphysics». Saint Austin Press, 2001, s. 168. ISBN 1901157334. (англ.)
  • Aristotle. «Aristotle's Metaphysics», ed. W.D. Ross. Oxford: Clarendon Press. 1924 (англ.) (гр.)
  • Аристотель, «Метафизика» (Антология мысли), перевод в редакции 1934 г. — г. Москва: изд. «Эксмо», 2006 г. — 608 с. (рос.)
  • Лебедев А. В., «Метафизика» // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — г. Москва: вид. «Мысль», 2010 г. — ISBN 978-5-244-01115-9. (рос.)
  • Корет Э., «ОСНОВЫ МЕТАФИЗИКИ» / Перевод В. Терлецкого. — Киев: изд."Тандем", 1998 г. (рос.)
  • Бохенский Ю. М., Метафизика // СОВРЕМЕННАЯ ЕВРОПЕЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ (рос.)
  • Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка. / Пер. А. В. Кезина // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. — 1993. — № 6. (рос.)
  • Бальтазар Н., Дебольский Н. Г.[ru], Яковенко Б. В.[ru], «Метафизика на рубеже эпох: Лёвенская школа. Томас Хилл Грин. Джосайя Ройс» — М.: Изд. ЛКИ, 2007 г. — 144 с. (Изд. 2-е.) — ISBN 978-5-382-00375-7. (рос.)
  • Ажимов Ф. Е.[ru], «Метафизические основания гуманитарного познания: историко-философский анализ», г. Владивосток: Издательство Дальневосточного федерального университета, 2011. — 264 с. (рос.)
  • Киссель М. А., «Метафизика в век науки: опыт Р. Дж. Коллингвуда». — СПб., 2002. — 304 с. — ISBN 5-210-01576-9. (рос.)
  • Нурмухаметов В. К., Метафизическое учение о Неорганическом мире. — Статьи и книги, 2010–2015. Записки по Метафизике Неорганического мира (рос.)
  • Пушкин В. Г., «Сущность метафизики». — СПб.: «Лань», 2003. — 480 с. — ISBN 5-8114-0507-3. (рос.)
  • Толстенко А. М., «Европейская метафизика: от бытия-как-природы к бытию-как-истории» / А. М. Толстенко. — СПб.: ИЦ «Гуманитарная Академия», 2011. — 383 с. — ISBN 978-5-93762-085-9. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]