Випробування на твердість за Віккерсом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Метод Віккерса)
Jump to navigation Jump to search
Прилад для визначення твердості за Віккерсом.
Фрагмент приладу для визначення твердості за Віккерсом
Відбиток індентера на досліджуваному матеріалі
Випробування термічнообробленого зразка
Випробування Терміко-хімічно обробленого зразка

Випробування на твердість за Віккерсом — метод визначення твердості за величиною відбитка, залишеного алмазним наконечником у формі чотирикутної піраміди, яка втискується у поверхню під дією навантаження, прикладеного протягом певного часу. Твердість обчислюється як відношення зусилля, прикладеного до наконечника, до площі відбитка (причому площа відбитка береться як площа частини поверхні піраміди, а не як площа квадрата); одиницею твердості служить кгс/мм² або МПа. Твердість, визначена за цим методом, позначається HV. Обладнання для вимірювання твердості за цим методом відноситься до типу ТВ за ГОСТ 23677-79[1].

Основні положення[ред.ред. код]

Товщина зразка (деталі) повинна бути для сталевих виробів не меншою за 1,2 від довжини діагоналі відбитка, для кольорових металів — не меншою за 1,5 від довжини діагоналі відбитка. При вимірюванні твердості на криволінійних поверхнях радіус кривини поверхні повинен бути не меншим за 5 мм, в іншому випадку використовують поправки, що наведені у додатку до ГОСТ 2999-75.

Індентор — алмазна чотиригранна піраміда з кутом при вершині a = 136°[2]. Навантаження — 9,8 (1 кгс) … 980 (100 кгс) Н, тривалість дії зусилля 10…15 с. На поверхні зразка залишається квадратний у плані відбиток, діагоналі якого d1 та d2 використовуються для розрахунків середнього арифметичного значення

.

При чому різниця діагоналей відбитка не повинна перевищувати 2% від меншої з них.

Вимоги до зразків та обладнання[ред.ред. код]

Невелике навантаження, мала глибина відбитка, визначення діагоналі відбитка за допомогою мікроскопа вимагають ретельної підготовки поверхні зразків, у тому числі і полірування.

Вимірювання діагоналей довжиною до 0,2 мм повинно проводитись з похибкою не більшою за ±0,001 мм і для діагоналей довших за 0,2 мм з похибкою не більшою за ± 0,5%.

Випробування проводять при температурі 20°C.

Обробка результатів[ред.ред. код]

Твердість у залежності від розмірів відбитка та прикладеного зусилля визначається за формулою

де P — зусилля, МН;

d — середня діагональ відбитка,

або за таблицями, що наведені в ГОСТ 2999-75.

Позначення твердості[ред.ред. код]

Для F = 294,2 Н (30 кгс) і часі витримки 10…15 с твердість позначається без вказання умов випробування:

500 HV

Для інших умов випробувань, наприклад для навантаження 98,07 Н (10 кгс) і часу витримки 40 с, позначається як:

240 HV 10/40

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 23677-79 Твердомеры для металлов. Общие технические требования.
  2. ГОСТ 9377-81 Наконечники и бойки алмазные к приборам для измерения твердости металлов и сплавов. Технические условия.

Джерела[ред.ред. код]

  • ГОСТ 2999-75 Металлы и сплавы. Метод измерения твердости по Виккерсу
  • ASTM E384: Standard Test Method for Knoop and Vickers Hardness of Materials
  • ISO 6507-1:2005 Metallic materials. Vickers hardness test. Part 1: Test method

Посилання[ред.ред. код]