Метровагонмаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ВАТ «Метровагонмаш»
Тип Відкрите акціонерне товариство
Спеціалізація залізничний транспорт, метрополітен, спеціалізований автомобільний транспорт, військова техніка
Заснування 1895 (фактично – 1897)
Засновник(и) Сава Мамонтов, Костянтин Арцибушев, Олександр Барі
Штаб-квартира м. Митищі, Московська область, Росія Росія
Попередні назви Митищенський машинобудівний завод (ММЗ)
Територія діяльності Росія, держави СНД
Галузь Транспортне машинобудування
Продукція рухомий склад залізничного транспорту та метро; самоскиди та спеціалізовані автотранспортні засоби; військова техніка
Валовий дохід 15,333 млрд. руб. (2011)
Чистий прибуток 2,225 млрд. руб. (2011)
Співробітники 5 061 осіб[1].
Холдингова компанія ЗАО «Трансмашхолдинг», Росія
Сайт [1] (старий), [2] (новий)]
Самоскид ЗІЛ-ММЗ-4506
Зенітна самохідна установка ЗСУ-23-4 «Шилка» в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга

ВАТ «Метровагонмаш» (до 1992 року — «Митищенський машинобудівний завод» або ММЗ) — одне із провідних підприємств РФ в галузі транспортного машинобудування.

Підприємство розташоване у м. Митищі (Московська область, РФ), входить до складу російського «Трансмашхолдингу». Генеральний директор — Андрій Анатолійович Андрєєв, який з 2008 року також обіймає посаду генерального директора «Трансмашхолдингу».

Історія[ред.ред. код]

Митищенський машинобудівний завод був заснований в 1897 році у місті Митищі, Московська губернія, Російська імперія. Його засновниками стали потомствений почесний громадянин Сава Мамонтов, дворянин Костянтин Арцибушев і громадянин Північно-Американських Сполучених Штатів (нині —США), тимчасовий Московської 1-ої гільдії купець, інженер Олександр Барі, які в грудні 1895 року подали до Міністерства фінансів Росії проект «Московського акціонерного товариства вагонобудівного заводу». 2 січня 1896 Комітет міністрів дозволив заснувати означену Компанію, а її Устав був затверджений самим Миколою II.

На заводі передбачалось будівництво залізничного рухомого складу та запасних частин до нього. Першою продукцією заводу стали вагони для Північної залізниці Росії.

У 1903 почалось виробництво трамвайних вагонів. Перед початком Першої світової війни завод отримав замовлення від військового відомства на виробництво польових вагонів і платформ для перевезень військової техніки.

У 1926 вперше в Росії на заводі розпочалося виробництво електричних вагонів (прототипів електричок) для перших електрифікованих доріг: БакуСабунчі в Азербайджані (1926 рік), МоскваМитищі (1929 рік). Одночасно з цим продовжувалося виробництво трамвайних вагонів: до травня 1934 року завод здійснював переоснащення системи Владикавказський трамвай у зв'язку з переведенням системи на широку колію.[2]

У 1935 розпочато виробництво вагонів для Московського метрополітену.

З початком Другої світової війни підприємство перепрофілювалось в танкоремонтний завод № 592. На нього доставлялись і ремонтувались трофеї Робітничо-Селянської Червоної Армії: танки, бронеавтомобілі і САУ, захоплені у військ Третього Рейху. Через велику нестачу в Червоній армії самохідної артилерії конструкторське бюро заводу розробило на базі німецького середнього танка Panzer III САУ СГ-122 і СУ-76и (індекс «и» означав, що САУ була на «імпортній» (точніше - трофейній) рухомій базі). Перша із цих моделей була виготовлена дрібною серією в 27 одиниць, а виробництво другої моделі передали на завод № 37 в Москві. Причиною стало розпорядження Державного комітету оборони про організацію в Митищах виробництва легкого танка Т-80. Завод отримав додаткове обладнання, фахівців і новий номер: № 40. В жовтні 1943 року виробництво легких танків Т-80 було припинено на користь збільшення виробництва самохідних артилерійських установок СУ-76. В 1945 році на заводі було налагоджене виробництво гусеничних тягачів.

З 1947 року завод розпочав виробництво на шасі вантажівки ЗІС-5В самоскида ЗІС-ММЗ-05. У подальшому ММЗ став найбільшим виробником самоскидів на шасі ЗІС/ЗІЛ. Обсяги виробництва в 70-80-их роках досягали 200 самоскидів за добу (близько 50 тис./рік). В 90-их обсяги виробництва через кризу російської автомобільної промисловості знизилися до 1-1,5 тис. самоскидів в рік. В 1972 році на заводі вперше в країні були розроблені і серійно вироблялись вантажні причепи до легкових автомобілів.

Основні напрямки діяльності[ред.ред. код]

За більш, ніж столітню історію завод виготовляв товарні, пасажирські, багажні вагони, вагони для міських кінних залізниць, трамвайні вагони. Підприємством були розроблені та виготовлені перші в країні автомотриси, електрички, вагони метро.

У воєнні та повоєнні роки на заводі виготовлялись, ремонтувались та переоснащувалися військові гусеничні машини та військові тягачі. Окрім цього, у повоєнні роки завод освоїв виробництво спеціалізованої автомобільної техніки на шасі ЗІС, ЗІЛ, МАЗ.

Сучасне підприємство спеціалізується на розробленні, проектуванні і виготовленні рухомого складу для метрополітенів і залізниць, запасних частин до них, на проведенні капітальних ремонтів і сервісному обслуговуванні своєї продукції. Окрім цього, завод продовжує виробляти автомобільну техніку і гусеничні шасі спеціального призначення (ЗСУ-23-4, ЗСУ-57-2, ЗСУ-37 тощо) .

Вагони метро експлуатуються в Москві, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Казані та інших містах Росії, а також, в Ташкенті, Мінську, Баку, Тбілісі, Єревані, Харкові, Києві, Будапешті, Софії, Варшаві, Дніпрі та Празі. Всього на митищенських вагонах працюють 18 метрополітенів.

Окремий напрямок діяльності заводу — рейкові автобуси. Ці відносно нові для російських залізниць машини призначені для роботи на приміських і міжобласних неелектрифікованих маршрутах. (Див. рейкові автобуси заводу «Метровагонмаш»)

Нагороди[ред.ред. код]

Ордени[ред.ред. код]

Дата Нагорода Стрічка Назва нагороди, за що вручена Від кого
1945 Орден Вітчизняної війни I ступеня Order gpw1 rib.png Орден Вітчизняної війни І ступеню. За зразкове виконання завдань фронту Уряд СРСР
1971 Орден Жовтневої Революції Order october revolution rib.png Орден Жовтневої Революції. За освоєння виробництва автомобільної техніки Уряд СРСР
1976 Orde van de Arbeid (Tsjecho-Slowakije).jpg Order of Labour Rib (TSR).png Орден праці Чехословаччини. За виконання замовлення на поставку вагонів Ечс для Празького метрополітену Уряд Чехословаччини

Відзнаки, медалі, премії[ред.ред. код]

У 1945 році за зразкове виконання завдань фронту підприємству на вічне зберігання було передано Перехідний червоний прапор Державного комітету оборони.

У 1951, 1978, 1996 роках колектив заводу отримав три державні премії: Medal of the State Stalin Prize.jpg, State Prize Soviet Union.JPG, State Prize Soviet Union.JPG за створення сімейства швидкісних гусеничних шасі.

У 1975 році сімейство телескопічних гідроциліндрів для самоскидів було відзначене Великою золотою медаллю Міжнародного Лейпцігського ярмарку.

Номенклатура продукції[ред.ред. код]

Виробництво продукції в 2006–2008, 2010 роках
Продукція Марка 2006 2007 2008[3] 2010[4] 2011[5] Фото
Вагони метро 81-717/714 87 121 171 99 80
Фото 2006 року
81-740/741 74 128 113 76 117
Фото 2007 року
81-760/761 8 32
Фото 2010 року
Рейкові автобуси РА1 32 2
Рейковий автобус РА-1 модель 731 в Томську
РА2 14 60 63 9
Фото 2007 року
РА-В 40
Будапешт
Автосамоскидів, бункеровозів і автоевакуаторів
на шасі виробництва АМО ЗІЛ і ГУП МАЗ
887 949 455[6]
Фото 2006 року
Капітальний ремонт вагонів метро - 45 80 призупинено призупинено
Вагони в депо Ізмайлово

Керівники підприємства[ред.ред. код]

  • С. Г. Лабунський (1900–1911)
  • Полубояринов (1911)
  • М. Г. Філіппов (1918–1923)
  • П. В. Дружинін (1923–1927)
  • В. А. Зінов'єв (1927–1930)
  • А. И. Беленц (1930–1931)
  • Токарєв (1931–1932)
  • А. Б. Хрунічев (1932–1937)
  • А. А. Мишлєнков (1937–1938)
  • М. З. Гаврилов (1938–1939)
  • С. С. Ігнатов (1939-октябрь 1941)
  • Д. Ф. Панкратов (1941–1942)
  • Г. Б. Мартиросов (1943–1944)
  • М. Д. Горшунов (1944–1947)
  • Г. В. Баулін (1947–1952)
  • Е. А. Дундуков (1952–1954)
  • Г. А. Веденяпін (1954–1956)
  • М. М. Горшенін (1956–1958)
  • И. П. Крисін (1958–1960)
  • М. Г. Вєтліцин (1960–1964)
  • В. В. Юшков (1964–1969)
  • А. А. Мощевітін (1969–1975)
  • В. Н. Донсков (1975–1987)
  • Ю. А. Гулько (1987–2004)
  • А. А. Андрєєв (з 2004)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Метровагонмаш
  2. Доктор географических наук Тархов С. А. Владикавказскому трамваю — 100 лет // Вестник городского электрического транспорта России : ж. — М, 2004. — № № 4 (61). — С. 33.
  3. Річна бухгалтерська звітність ВАТ «Метровагонмаш»
  4. Річний звіт Метровагонмаш за 2010 рік стор.4
  5. http://www.mosgortrans.net/news/12769-moskva-metro-vagony-postavki-2011.html Москва в 2011 році купить у «Метровагонмаша» 229 вагонів метро
  6. Кількість реалізованих автосамоскидів в 2008 році.