Метрополітен Монреаля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Метрополітен Монреаля
Montréal Métro
Montreal Metro.svg
MontrealMetroMosaic.jpg
Опис
Країна Канада Канада
Місто Flag of Montreal.svg Монреаль
Дата відкриття 14 жовтня 1966
Щоденний пасажиропотік 1,051 млн чол. [1]
Річний пасажиропотік 286,7 млн чол.
Сайт Офіційний сайт
Оператор Société de transport de Montréald
Маршрутна мережа
Кількість ліній 4
Кількість станцій 68
Довжина мережі 69,2 км
Схема маршрутів

Mtl-metro-map.svg

CMNS: Метрополітен Монреаля
Montréal Métro
у Вікісховищі

Метрополітен Монреаля (фр. Montréal Métro) — система ліній метро в місті Монреаль, Квебек, Канада. Другий за розміром та пасажиропотоком метрополітен в Канаді після метрополітену Торонто. Усі зупинки міської «підземки» — це станції мілкого закладення, що мають берегові платформи довжиною 152 метри. В системі використовується двоколійний тунель великого діаметру, середня відстань між станціями 950 метрів, та комбінований шинно-рейковий хід. Потяги метро живляться від третьої рейки.

Історія[ред. | ред. код]

Хронологія розвитку Монреальського метро

Перші ідеї будівництва метро у місті виникли на початку 1900-х років коли запрацювали перші метрополітени у Сполучених Штатах у Бостоні, Філадельфії тощо. Але далі розмов діло не пішло через опозицию трамвайних компаній та Першу світову війну.

До цієї ідеї повернулися наприкінці 1920-х років, але будівництву завадили проблеми з економікою та зменшення пасажиропотоку громадського транспорту через поширення приватних автомобілів. На початку 1950-х трамваї у місті були замінені автобусами та міська влада знов повернулася до ідеї спорудження метрополітену, будівництво якого стартувало 23 травня 1962 року.

Початкова дільниця, що її було відкрито 1966 року, складалася з 20 станцій на двох лініях; дільниці Зеленої лінії «Етвотер» — «Папіно» та Помаранчевої «Плас-д'Арм» — «Анрі Бурасса». До початку виставки Експо-67 відкрилося ще декілька станцій на вже наявних лініях та нова Жовта лінія. Таким чином у Монреалі до відкриття виставки працювало три лінії та 26 станцій.

Найновіша Синя лінія була відкрита у 1986 році. Практично всі станції були відкриті в період між 1966 та 1988 роками, пізніше відкрилися лише 3 станції Помаранчевої лінії.

Лінії[ред. | ред. код]

Дата відкриття Останнє продовження Кількість станцій Кінцеві станції Довжина, км
Зелена 14 жовтня 1966 1978 27 «Ангріньйон» — «Оноре-Богран» 22,1
Помаранчева 14 жовтня 1966 2007 31 «Кот-Вертю» — «Монморансі» 30
Жовта 28 квітня 1967 3 «Беррі/UQAM» — «Лонгьой/університет Шербрука» 4,25
Синя 16 червня 1986 1988 12 «Сен-Мішель» — «Сноудон» 9,7

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Потяги Монреальського метро мають меншу ширину, ніж ті, що використовуються у більшості північноамериканських метро; це дало змогу використовувати двоколійний тунель і зменшити витрати на будівництво. Оскільки у системі відсутні наземні ділянки, потяги менш схильні до корозії, а це збільшує термін служби вагонів. Потяги моделі MR-63[en], що будувалися для початкової дільниці, були остаточно зняті з експлуатації лише влітку 2018 року, пропрацювавши на лініях 52 роки.

Режим роботи[ред. | ред. код]

  • Метрополітен працює з 05:30 до 01:00, у суботу вночі до 01:30.
  • Інтервал руху від 3-5 хвилин в годину пік до 12 хвилин пізно ввечері.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. APTA, [1] [Архівовано 4 липня 2010 у Wayback Machine.] Transit Ridership Report.

Посилання[ред. | ред. код]