Метт Г'юз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Метт Г'юз
зображення
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Меттью Аллен Г'юз
Громадянство США США
Народження 13 жовтня 1973(19731013)
  Гіллсборо, Іллінойс, США
Зріст 175 см
Розмах рук 185 см
Вагова категорія Напівсередня (70-77 кг)
Стиль Вільна боротьба
Команда Hughes Intensive Training
Кар'єра в змішаних єдиноборствах
Перший бій 1 січня 1998
Останній бій 24 вересня 2011
Боїв 54
Перемог 45
 • нокаутом 17
 • підкоренням 18
 • рішенням 10
Поразок 9
 • нокаутом 5
 • підкоренням 4

Меттью Аллен Г'юз (англ. Matthew Allen Hughes; нар. 13 жовтня 1973, Гіллсборо, Іллінойс, США) — американський спортсмен, професійний борець, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв (англ. MMA). Всеамериканський борець. Дворазовий чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у напівсередній ваговій категорії за версією UFC (2001 — 2004, 2004 — 2006 роки), член Залу слави UFC.[1] Г'юзу належить рекорд за кількістю перемог в UFC — 18.

Біографія[ред. | ред. код]

Метт Г'юз народився 13 жовтня 1973 року в місті Гіллсборо, штат Іллінойс, США, в родині фермера. В юності захопився спортом, зокрема боротьбою. В шкільні роки виступав в регіональних чемпіонатах, зі змінним успіхом. Двічі ставав чемпіоном з вільної боротьби серед юніорів штату Іллінойс. Чотири рази ставав чемпіоном США з вільної боротьби серед юніорів, виступаючи за команди коледжу ім. Лінкольна і університету штату Іллінойс.[2]

Кар'єра в змішаних бойових мистецтвах[ред. | ред. код]

Кар'єру в змішаних єдиноборствах Г'юз почав у 1998 році успішними виступами на турнірах з джит кун до та боями у американській серії «Extreme Challenge», змагання в якій продовжував протягом чотирьох років, програвши лише раз американцю Деннісу Голлмену. Метт брав участь у двох «вісімках» (турнірах на вибування) під егідою "Extreme Challenge" — першу програв у фіналі вже згаданому Голлмену, а другу виграв, перемігши кожного з трьох суперників достроково.

В Абсолютний бійцівський чемпіонат (англ. UFC) Метт потрапляє у вересні 1999 року. Він дебютує на 22 етапі UFC і успішно проводить два бої. Третій бій, знову проти Денніса Холлмена, він програє, і деякий час бореться на інших рингах: в американських серіях WEF (Світовий чемпіонат екстремального бою) і «Extreme Challenge», в японській серії RINGS, а також бере участь у змаганнях із різних видів боротьби.

Г'юз повертається в UFC наприкінці 2001 року, вже досвідченим бійцем змішаного стилю із десятками перемог на рахунку. Він отримує пропозицію взяти участь у бою за звання чемпіона світу зі змішаних єдиноборств у напівсередній ваговій категорії, проти діючого чемпіона, канадця Карлоса Ньютона. У травні 2001 року Ньютон відібрав цей титул у друга і наставника Метта Г'юза — ветерана UFC Пета Мілетича, тому перемога над Ньютоном стала для Метта справою честі. Двобій двох борців, що пройшов в рамках 34 етапу чемпіонату, був складним і рівним у активності суперників. На другій хвилині другого раунду, у боротьбі на землі, Ньютон захопив Г'юза «трикутником» (удушення ногами). Долаючи опір опонента, на межі втрати свідомості від кров'яного удушення, Г'юз зміг піднятись, піднявши над собою Карлоса Ньютона, і кидком об настил рингу відправив його в нокаут. Таким чином Метт завоював титул чемпіона світу.

Метт Х'юз зберігає чемпіонський пояс протягом трьох років, проводячи раз за разом захисти титулу проти небезпечних супротивників, і врешті поступається першістю Бі Джей Пенну, який перейшов у напівсередню вагу із легкої спеціально для зустрічі з Г'юзом. Цей бій відбувся 31 січня 2004 року в рамках 46 етапу UFC. Пенн переміг Х'юза підкоренням, провівши удушення руками наприкінці першого раунду.

Метт Г'юз і Бі Джей Пенн перед виступом на 63 етапі UFC.

Втім, титул чемпіона не довго залишався зайнятим: не чекаючи реваншу, Пенн перейшов до виступів у турнірах K-1, мотивуючи свій вихід відсутністю сильних опонентів, тому адміністрація UFC позбавила його поясу. Титул чемпіона був оголошений вакантним, а претендентами стали Метт Г'юз і амбітний канадський боєць Жорж Сен-П'єр. На той час Сен-П'єр ще не представляв великої загрози для ХГюза, і колишній чемпіон світу досить швидко повернув собі титул, здолавши молодого канадця больовим прийомом на руку. За високу техніку виконання прийому Метт був нагороджений премією «Підкорення вечора».

Цього разу чемпіонський пояс залишається у власності Г'юза протягом двох років. Він проводить успішні захисти титулу, а також рейтингові бої, найвідомішим із яких став двобій із легендою змішаних єдиноборств Ройсом Ґрейсі. Ґрейсі, який протягом 10 років провів лише п'ять доволі неоднозначних боїв і прагнув нових звершень, сам наполягав на зустрічі з Г'юзом. Бій відбувся 27 травня 2006 року в рамках 60 етапу UFC і став однією із найважливіших подій спортивного світу того періоду. Широко розрекламований, цей захід привернув увагу близько 15 000 глядачів. За участь у двобої Ройс Ґрейсі отримав 400 000 доларів США, вчетверо більше, ніж Г'юз.[3] Втім, цей бій він програв. Боротьба швидко перейшла в партер, де Метт здолав легендарного бійця градом ударів.

У вересні того ж року відбувся бій-реванш із Бі Джей Пенном. Цього разу бій завершився достроковою, перемогою для Г'юза і технічним нокаутом для Пенна, який на тривалий час залишає спроби здобути «напівсередній» пояс. Метт Х'юз ставить рекорд за кількістю успішних захистів титулу — 7 разів.

Ера «найбільш домінуючого чемпіона в історії UFC»[4] завершилась наприкінці 2006 року — на 65 етапі Абсолютного бійцівського чемпіонату Жорж Сен-П'єр відібрав чемпіонський титул у Метта Г'юза. Поразкою для Метта завершились і бій-реванш і Сен-П'єром, вже третій їхній бій, і бій із бразильським бійцем Тіагу Алвесом, після чого Г'юз заявив про завершення кар'єри.

На початку 2009 року Г'юз повернувся в октагон. Мотивацією для чемпіона, за власними словами, було лише бажання знову змагатись.[2] Він провів успішний бій із екс-чемпіоном UFC Меттом Серрою, за який був нагороджений премією «Бій вечора». У вересні 2009 року стало відомо про підписання Х'юзом контракту на ще декілька боїв.[5]

2010 рік почався для екс-чемпіона успішно: на 112 етапі UFC він переміг технічним нокаутом ще одного представника клану Ґрейсі — Рензу Ґрейсі. 28 травня 2010 року Метт Г'юз став восьмим членом Залу слави UFC.[1]

На 117 етапі UFC Х'юз отримав видовищну перемогу над сильним суперником і черговим представником школи Ґрейсі — Рікардо Альмейдою. Удушення, що закінчилось технічним підкоренням суперника (втрата свідомості) було відзначено премією «Підкорення вечора», четвертою такою премією в кар'єрі чемпіона.

Успішний поступ Метта завершився 20 листопада 2010 року, коли на 123 етапі UFC він втретє у своїй кар'єрі зустрівся в клітці з Бі Джей Пенном. Пенн повернувся у напівсередню вагу після черги поразок і втрати титулу у легкій ваговій категорії, і прагнув впевненої перемоги. Бій тривав 21 секунду. Екс-чемпіони ввійшли в розмін ударами, в ході якого «малюк Джей» правим прямим ударом відправив Х'юза в нокдаун і швидко добив на землі. В бліц-інтерв'ю після бою Метт Г'юз висловив велике розчарування результатом поєдинку і не зміг відповісти на запитання стосовно його майбутнього в спорті.[6] Через десять місяців ветеран знову вийшов у октагон. Метт мав зустрітися з перможцем «Абсолютного бійця» Дієґо Санчесом, але той травмувався і на заміну йому вийшов Джош Кошчек, що входив до десятки найкращих бійців світу у категорії до 77 кг. Бій двох базових борців тривав у стійці і завершився для Г'юза нокаутом на останніх секундах прешого раунду.


Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

Г'юз довгий час тренувався і тренував у команді Пета Мілетича «Miletich Fighting Systems», але в 2007 році заснував власну спортивну команду, яку очолює досі — «Hughes Intensive Training». Основною метою цієї організації є підготовка бійців змішаного стилю із спеціалізацією у вільній боротьбі.

Метт Г'юз був головним тренером на бійцівському реаліті-шоу «Абсолютний боєць» в другому і шостому сезонах. Бійці Г'юза перемагали обидва рази.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Метт, його дружина Одра, їх син Джой та донька Анна Грейс проживають в рідному місті Гіллсборо, штат Іллінойс.

У Метта є старша сестра Бет і брат-близнюк Марк, молодший за Метта на п'ять хвилин. Марк Г'юз також є професійним бійцем змішаного стилю.[7]

Статистика в змішаних бойових мистецтвах[ред. | ред. код]

Результат Противник Спосіб Раунд Час Дата Місце Подія Примітки
Поразка США Джош Кошчек Нокаут (удари кулаками) 1 4:59 02011-09-2424 вересня 2011 США Денвер, Колорадо, США «UFC 135»
Поразка США Бі Джей Пенн Нокаут (удари кулаками) 1 0:21 02010-11-2020 листопада 2010 США Оберн-Гіллс, Мічиган, США «UFC 123»
Перемога США Рікардо Альмейда Технічне підкорення (удушення руками) 1 3:15 02010-08-077 серпня 2010 США Окленд, Каліфорнія, США «UFC 117» Виграв премію «Підкорення вечора».
Перемога Бразилія Рензу Ґрейсі Технічний нокаут (удари кулаками) 3 4:40 02010-04-1010 квітня 2010 ОАЕ Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати «UFC 112»
Перемога США Метт Серра Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02009-05-2323 травня 2009 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 98» Виграв премію «Бій вечора».
Поразка Бразилія Тіагу Алвес Технічний нокаут (удари коліньми) 2 1:02 02008-06-077 червня 2008 Велика Британія Лондон, Англія, ВБ «UFC 85» Домовлена вага: 80 кг.
Поразка Канада Жорж Сен-П'єр Підкорення (больовий прийом на руку) 2 4:54 02007-12-2929 грудня 2007 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 79» Бій за титул тимчасового чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога США Кріс Лайтл Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02007-03-033 березня 2007 США Колумбус, Огайо, США «UFC 68»
Поразка Канада Жорж Сен-П'єр Технічний нокаут (удари ногами і руками) 2 1:25 02006-11-1818 листопада 2006 США Сакраменто, Каліфорнія, США «UFC 65» Втратив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога США Бі Джей Пенн Технічний нокаут (удари кулаками) 3 3:53 02006-09-2323 вересня 2006 США Анахайм, Каліфорнія, США «UFC 63» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Бразилія Ройс Ґрейсі Технічний нокаут (удари кулаками) 1 4:39 02006-05-2727 травня 2006 США Лос-Анджелес, Каліфорнія, США «UFC 60» Домовлена вага: 80 кг.
Перемога США Джо Ріґґс Підкорення (больовий прийом на руку) 1 3:26 02005-11-1919 листопада 2005 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 56» Виграв премію «Підкорення вечора».
Бій класифікували як рейтинговий: Ріґґс замінив травмованого
претендента на титул Каро Парісяна і не встиг зкинути вагу.
Перемога США Френк Тріґґ Підкорення (удушення руками) 1 4:05 02005-04-1616 квітня 2005 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 52» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Канада Жорж Сен-П'єр Підкорення (больовий прийом на руку) 1 4:59 02004-10-2222 жовтня 2004 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США «UFC 50» Виграв титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Виграв премію «Підкорення вечора».
Перемога Бразилія Ренату Веріссіму Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02004-06-1919 червня 2004 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 48»
Поразка США Бі Джей Пенн Підкорення (удушення руками) 1 4:39 02004-01-3131 січня 2004 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 46» Втратив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога США Френк Тріґґ Підкорення (удушення руками) 1 3:54 02003-11-2121 листопада 2003 США Ансвіль, Коннектикут, США «UFC 45» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Виграв премію «Підкорення вечора».
Перемога США Шон Шерк Рішення суддів (одностайне) 5 5:00 02003-04-2525 квітня 2003 США Маямі, Флорида, США «UFC 42» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога США Гіл Кастілло Технічний нокаут (розсічення) 1 5:00 02002-11-2222 листопада 2002 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 40» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Канада Карлос Ньютон Технічний нокаут (удари руками) 4 3:27 02002-07-1313 липня 2002 Велика Британія Лондон, Англія, ВБ «UFC 38» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Японія Хаято Сакурай Технічний нокаут (удари руками) 4 3:01 02002-03-2222 березня 2002 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 36» Захистив титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога Канада Карлос Ньютон Нокаут (кидок) 2 1:27 02001-11-022 листопада 2001 США Лас-Вегас, Невада, США «UFC 34» Виграв титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії.
Перемога США Стіві Гомм Технічний нокаут (удари кулаками) 2 3:18 02001-09-088 вересня 2001 США Орем, Юта, США «Extreme Challenge 43»
Перемога Японія Хіроміцу Канехара Рішення суддів (переважне) 3 5:00 02001-08-1111 серпня 2001 Японія Токіо, Японія «Rings: 10th Anniversary»
Перемога США Чет Лавендер Підкорення (удушення руками) 3 2:31 02001-07-1313 липня 2001 США Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 41»
Перемога США Скотт Джонсон Нокаут (удар кулаком) 1 3:24 02001-06-1616 червня 2001 США Спрингфілд, Іллінойс, США «Extreme Challenge 40»
Перемога США Джон Кронк Підкорення (удари кулаками) 1 02001-05-1111 травня 2001 США Омаха, Небраска, США «Gladiators 14»
Перемога США Брюс Нельсон Підкорення (удари кулаками) 1 3:01 02001-03-3131 березня 2001 США Расин, Вісконсин, США «Freestyle Combat Challenge 4»
Перемога США Бретт Аль-Аззаві Підкорення (больовий прийом на руку) 1 3:27 02001-03-1717 березня 2001 США Кансіл Блаффс, Айова, США «Rings USA: Battle of Champions»
Поразка Бразилія Жозе Ланді-Жонс Нокаут (удар коліном) 1 4:45 02001-02-088 лютого 2001 Кувейт Ель-Кувейт, Кувейт «Shidokan Jitsu: Warriors War 1»
Поразка США Денніс Голлмен Підкорення (больовий прийом на руку) 1 0:21 02000-12-1616 грудня 2000 Японія Токіо, Японія «UFC 29»
Перемога Австралія Мейнард Маркум Підкорення (больовий прийом на руку) 1 6:29 02000-11-1212 листопада 2000 Австралія Брисбен, Австралія «Rings Australia: Free Fight Battle»
Перемога США Роббі Ньюмен Підкорення (удушення руками) 1 1:40 02000-09-3030 вересня 2000 США Молін, Іллінойс, США «Rings USA: Rising Stars Final»
Перемога Австралія Кріс Гейзмен Рішення суддів (одностайне) 2 5:00 02000-08-2323 серпня 2000 Японія Осака, Японія «Rings: Millennium Combine 3»
Перемога США Джо Гуіст Підкорення (больовий прийом на руку) 1 2:45 02000-06-2929 червня 2000 США Давенпорт, Айова, США «Extreme Challenge 35»
Перемога Бразилія Маркелу Агуяр Технічний нокаут (розсічення) 1 4:34 02000-06-099 червня 2000 США Сідар-Рапідс, Айова, США «UFC 26»
Перемога Канада Шон Петерс Підкорення (удушення руками) 1 2:52 02000-05-2121 травня 2000 США Спрингфілд, Іллінойс, США «Extreme Challenge 32»
Перемога Бразилія Алезандре Баррус Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02000-05-1313 травня 2000 США Евансвілль, Індіана, США «WEF 9»
Перемога США Ерік ДаВіла Підкорення (больовий прийом на руку) 2 3:24 02000-04-1515 квітня 2000 США Гонолулу, Гаваї, США «SuperBrawl 17»
Перемога Бразилія Жорже Перейра Технічний нокаут (розсічення) 1 6:00 02000-01-1515 січня 2000 США Рим, Джорджія, США «WEF 8»
Перемога США Деніел Віенна Технічний нокаут (кидок) 1 01999-11-2020 листопада 1999 США США «Jeet Kune Do Challenge 4»
Перемога США Кларк Лаверн Підкорення (удушення руками) 2 1:35 01999-11-1313 листопада 1999 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 29»
Турнір вісьмох (фінал)
Виграв турнір.
Перемога США Том Шмітц Підкорення (травма) 1 0:48 01999-11-1313 листопада 1999 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 29»
Турнір вісьмох (півфінал)
Перемога Канада Джо Доерксен Підкорення (удари кулаками) 2 0:25 01999-11-1313 листопада 1999 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 29»
Турнір вісьмох (чвертьфінал)
Перемога Болгарія Валерій Ігнатов Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 01999-09-2424 вересня 1999 США Лейк Чарльз, Луїзіана, США «UFC 22»
Перемога Японія Акіхіро Ґоно Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 01999-05-2929 травня 1999 Японія Йокогама, Японія «Shooto — 10th Anniversary Event»
Перемога США Ерік Снайдер Технічний нокаут (кидок) 3 5:00 01999-04-2424 квітня 1999 США Аврора, Іллінойс, США «Jeet Kune Do Challenge 3»
Перемога США Джо Стерн Технічний нокаут 1 2:30 01999-04-022 квітня 1999 США Індіанаполіс, Індіана, США «Extreme Challenge 23»
Перемога США Раян Стоут Технічний нокаут (рішення кутового) 2 5:00 01998-12-1111 грудня 1998 США Вокеша, Вісконсин, США «Extreme Shootfighting 23»
Поразка США Денніс Голлмен Технічне підкорення (удушення руками) 1 0:18 01998-10-1717 жовтня 1998 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 21»
Турнір вісьмох (фінал)
Перемога США Дейв Менне Рішення суддів (одностайне) 1 15:00 01998-10-1717 жовтня 1998 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 21»
Турнір вісьмох (півфінал)
Перемога США Віктор Гансейкер Технічний нокаут 1 1:39 01998-10-1717 жовтня 1998 США Гейворд, Вісконсин, США «Extreme Challenge 21»
Турнір вісьмох (чвертьфінал)
Перемога США Крейґ Квік Підкорення (удари кулаками) 1 01998-04-2525 квітня 1998 США Аврора, Іллінойс, США «Jeet Kune Do Challenge 2»
Перемога США Ерік Снайдер Підкорення (кидок) 1 0:15 01998-01-011 січня 1998 США Аврора, Іллінойс, США «Jeet Kune Do Challenge 1»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Damon Martin. Matt Hughes inducted into UFC Hall of Fame. mmaweekly.com (англ.). Архів оригіналу за 1 червня 2010. Процитовано 1 червня 2010. 
  2. а б Matt Hughes. ufc.com (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 1 листопада 2009. 
  3. Matthew Boone (25 червня 2006). UFC 60 Fighter Purses & Other Business Info Now Online. mmanews.com (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 1 листопада 2009. 
  4. Matt Hughes new book ‘Made in America: The Most Dominant Champion in UFC History’ set for 2008 release. mmamania.com (англ.). 7 грудня 2007. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 1 листопада 2009. 
  5. Matt Hughes signs new multi-fight contract with UFC, still uncertain of next bout. mmajunkie.com (англ.). 3 вересня 2009. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 19 липня 2012. 
  6. Michael David Smith (20 листопада 2010). B.J. Penn KOs Matt Hughes at UFC 123. mmafighting.com (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 21 листопада 2010. 
  7. Марк Г'юз (боєць)[en]

Посилання[ред. | ред. код]