Метін Октай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Метін Октай
Метін Октай
Метін Октай у 1958 році
Особисті дані
Народження 2 лютого 1936(1936-02-02)[1]
  Ізмір, Туреччина
Смерть 13 вересня 1991(1991-09-13) (55 років)
  Стамбул, Туреччина
Поховання Topkapı Cemeteryd
Громадянство Flag of Turkey.svg Туреччина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1954–1955 Туреччина «Ізмірспор» 18 (17)
1955–1961 Туреччина «Галатасарай» 144 (157)
1961–1962 Італія «Палермо» 12 (3)
1962–1969 Туреччина «Галатасарай» 180 (137)
1954–1969 Всього: 354 (314)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1954 Туреччина Туреччина (U-18) 4 (3)
1955–1968 Туреччина Туреччина 36 (19)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970 Туреччина «Галатасарай»
1973 Туреччина «Бурсаспор»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Метін Октай (тур. Metin Oktay, нар. 2 лютого 1936, Ізмір — пом. 13 вересня 1991, Стамбул) — турецький футболіст, що грав на позиції нападника. Завершивши кар'єру, працював футбольним тренером. Спортсмен року в Туреччині (1962). У 1986 році Асоціація спортивних журналістів Туреччини включила Октая до символічної збірної турецьких футболістів за останні 25 років[2].

Рекордсмен за кількістю звань найкращого бомбардира чемпіонату Туреччини — 6 разів, також 4 рази ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Стамбулу[3] і ще один раз — рідного Ізміру. За загальною кількістю голів у чемпіонаті Туреччини посідає 4 місце серед усіх футболістів з 217-ма м'ячами. Легенда «Галатасарая», в якому також нетривалий час працював і як головний тренер та технічний директор. Виступав за національну збірну Туреччини. Вболівальники прозвали Октая «Некоронований король» (тур. Taçsız Kral)[4] за його вміння особливо сильно грати в турецьких дербі проти головних суперників «Галатасарая» — «Фенербахче», ворота яких Октай вражав 18 разів, і «Бешикташа», якому Октай забив 13 голів[5][6]. Загалом же за «Галатасарай» він забив 352 голи, а за кар'єру — 395[7].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Метін Октай народився 2 лютого 1936 року в Ізмірі, ставши дев'ятою дитиною у сім'ї, щоправда, п'ятеро з них померли[5][8]. Його батько Хасан Октай працював машинобудівником на заводі, помер 22 червня 1959 року[9], а мати — домогосподарка Фатма Октай[8].

Навчався в початковій школі Каршияка Согуккую (тур. Karşıyaka Soğukkuyu İlkokulu)[10]. Після переїзду з родиною в Алсанджак[tr] він продовжив навчання в початковій школі Газі[tr] з другого класу[10][11]. Згодом він навчався у середній школі Ізмір Іненю (тур. İzmir İnönü Lisesi) та в Інституті Мітхатпаша (тур. Mithatpaşa Erkek Sanat Enstitüsü)[5][10], де під час навчання виступав за студентську футбольну команду[10].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок виступів[ред. | ред. код]

Метін Октай почав свою кар'єру в аматорському ізмірському клубі «Дамладжик» в 1952 році[5], а вже у наступному сезоні виступав у молодіжному складі клубу «Юн Менсукат» із щомісячною зарплатою у 300 турецьких лір[12][13]. Граючи у складі цієї команди Октай зміг дебютувати у збірній Туреччини до 18 років і поїхати з командою на молодіжний чемпіонат світу 1954 року в ФРН, де збірна Туреччини посіла 4 місце[14].

1954 року, відразу після чемпіонату світу, Октай перейшов до клубу «Ізмірспор» за 5 тисяч лір із щомісячною зарплатою у 500 лір[12][14]. У першому ж сезоні молодий нападник став найкращим бомбардиром Ізмірської ліги[tr], забивши 17 м'ячів у 18-ти матчах[14] і допоміг команді стати чемпіоном турніру. Гюндюз Килич, тренер «Галатасарая», відразу запросив гравця в свій клуб і Метін Октай відповів згодою, підписавши 5-річний контракт[15] і отримавши в подарунок автомобіль Шевроле[5][12]. Він вперше зіграв за «Галатасарай» в матчі Кубка Ататюрка[tr] з «Бешикташем» (0:1) 7 травня 1955 року[16].

«Галатасарай»[ред. | ред. код]

9 жовтня 1955 року Октай дебютував за «Галатасарай» у матчі Стамбульської футбольної ліги проти «Істанбулспора», який закінчився перемогою «Галатасарая» 3:0, а Метін забив третій гол своєї команди[16]. У свій перший сезон в «Галатасараї» Октай став найкращим бомбардиром Стамбульської ліги, забивши 19 м'ячів і допоміг команді виграти титул чемпіона. Цей результат дозволив команді вийти у Кубок європейських чемпіонів 1956/57[16]. 26 серпня 1956 року Октай вийшов у складі команди на виїзний матч проти «Динамо» (Бухарест), програвши 1:3. Тим не менш цей матч став першим матчем в історії турецьких команд у єврокубках, а сам Октай, забивши у тому матчі єдиний гол своєї команди, став першим турецьким гравцем, який забив в єврокубках[17]. У матчі-відповіді Октай знову відзначився голом і його команда виграла 2:1, але цього виявилось недостатньо для виходу у наступний етап[18].

Форма Метіна Октая у музеї «Галатасараю».

В наступні роки Октай ще тричі поспіль ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Стамбулу, забивши 17, 19 та 22 голи відповідно, а 1958 року вдруге став з командою чемпіоном Стамбулу. Загалом же за 8 сезонів у Стамбульській лізі Октай зіграв 66 ігор та забив 77 голів, ставши найкращим бомбардиром в історії ліги, яка припинила своє існування 1959 року[3].

В тому ж 1959 році був створений єдиний чемпіонат Туреччини — Національна ліга. Свою першу гру в цьому турнірі він зіграв 21 лютого 1959 року проти «Демірспора», забивши два голи в матчі, який закінчився з рахунком 2:0[19]. Загалом перший етап він завершив з 10 голами у 13 матчах, а його команда завершила свою групу на першому місці, і мала зіграти матч за чемпіонство з «Фенербахче», переможцем іншої групи. Перший матч був зіграний 10 червня 1959 року і Октай забив єдиний гол у матчі, принісши перемогу 1:0[20]. При цьому удар виявився настільки сильним, що мяч прорвав сітку воріт[21]. Втім саме «Фенербахче» став чемпіоном першого сезону 1959 року, вигравши другу гру 19 червня з рахунком 4:0, але Метін Октай, якому вдалося забити 11 голів, завершив перший сезон Національної ліги як найкращий бомбардир.

У сезоні 1959/60 років, в якому формат змінився на стандартний — двоколовий турнір серед 20 команд, Октай знову був серед головних голеадорів, навіть незважаючи на те, що змушений був пропустити частину сезону через травму щиколотки[22][23]. Октай, який вперше після травми зіграв у матчі проти «Алтинорду» (8:0) 24 жовтня 1959 року, забив п'ять м'ячів за один матч[24], після чого в матчах проти клубів «Вефа» (5:1) 3 лютого 1960 року[25] та «Касимпаша» (4:0) 6 лютого[26], він відзначався хет-триками. Завершивши сезон із 33 забитими голами в 33 матчах в лізі, Октай знову став найкращим бомбардиром чемпіонату, а «Галатасарай» завершив сезон третім.

Наступний сезон 1960/61 років розпочався для Метіна невдало, спочатку він забив лише один гол у двох матчах, а потім 15 вересня його заарештували на підставі того, що він не пройшов військову службу[27]. Його звільнили лише 28 жовтня, після 45 днів ув'язнення[27]. Відразу після звільнення з в'язниці він забив два голи в матчі за «Карагюмрюком» (3:0) 29 жовтня 1960 року[27]. 18 грудня 1960 року Октай забив 4 м'ячі у ворота «Фенербахче» (5:0)[28], які звели його в ранг легенди серед шанувальників «Галатасарая» і зірки в масштабах Туреччини[29]: він став першим турецьким футболістом, що знявся в кіно, поставленому за мотивами його життя, йому присвячували пісні і кричалки, він був бажаним героєм газетних шпальт. Загалом же і у цьому сезоні з 36 забитими голами в 30 матчах ліги, він втретє поспіль став найкращим бомбардиром Туреччини. Його команда «Галатасарай» посіла друге місце в лізі після «Фенербахче».

«Палермо»[ред. | ред. код]

10 липня 1961 року за 675 тис. турецьких лір Октай перейшов в італійське «Палермо», куди його запросив новий тренер сицилійського клубу Леандро Ремондіні, який сам працював до 1961 року з «Галатасараєм». Щомісячна зарплата гравця становила 250 000 італійських лір (3 750 турецьких лір)[30]. Таким чином Метін Октай став п'ятим турецьким футболістом, який почав виступати в Італії після Шюкрю Гюлесіна[tr], Бюлента Екена, Бюлента Еселя[tr] і Лефтера Кючюкандоньядіса[31].

Свою першу гру в «Палермо» Октай провів 13 серпня 1961 року в товариському матчі з португальським «Спортінгом» (2:0), забивши обидва голи у тій грі[32]. 3 вересня він провів свій перший поєдинок у Серії А проти СПАЛа (1:3)[33], а у четвертому турі проти «Роми» (2:5) він забив перший гол за клуб у чемпіонаті[34]. Згодом він пропустив близько трьох тижнів через травму[35]. Після відновлення, перший матч зіграв 8 жовтня з «Ювентусом» (0:0)[36], втім в листопаді гравця знову настигла травма[37][38], від якої Метін вилікувався лише наступного року, вийшовши на останні хвилини матчу з «Міланом» 7 січня[39]. В той же час у пресі почали з'являтися новини про Октая, який не зміг знайти собі місця в основному складі команди та грав здебільшого за резервістів[40]. 3 квітня 1962 року «Палермо» провів товариський матч з «Галатасараєм» у Стамбулі, який був узгоджений при переході гравця[41]. В ньому Октай виступав у формі «Галатасарая» і допоміг турецькій команді здобути перемогу 2:1[42]. Після цієї дати Октай не зіграв у жодній офіційній грі і 25 липня 1962 року повернувся в «Галатасарай», підписавши дворічний контракт з клубом[43]. За свою кар'єру в «Палермо», яка тривала близько року, Метіну Октаю вдалося забити 3 голи у 12 матчах Серії А.

Повернення в «Галатасарай»[ред. | ред. код]

«Галатасарай» розпочав сезон 1962/63 років, вигравши Кубок TSYD[tr], який є підготовчим турніром[44]. У самому чемпіонаті команда теж виступила вдало, захистивши титул чемпіона. У Кубку європейських чемпіонів «Галатасарай» у першому раунді пройшов «Динамо» (Бухарест) (1:1, 3:0), а Октай забив по голу в кожному матчі. В наступному раунді Октай відзначився хет-триком у грі проти польської «Полонії» (Битом) і приніс впевнену перемогу 4:1, ставши першим турецьким футболістом, який відзначився трьома голами в одному матчі найпрестижнішого євротурніру. В підсумку команда вийшла до чвертьфіналу, де без шансів була бита італійським «Міланом» (1:3, 0:5), майбутнім тріумфатором турніру. Октай же за сезон зіграв 39 ігор (28 з яких у чемпіонаті), і встиг забити 47 голів (38 з яких — у чемпіонаті), ставши найкращим бомбардиром ліги. При цьому результат в 38 голів у сезоні чемпіонату Туреччини став рекордними і лише через 25 років його зумів побити інший гравець «Галатасарая» Танжу Чолак, який забив 39 голів у сезоні 1987/88 років. При цьому сезон 1962/63 став найрезультативнішим у кар'єрі Октая — 1,46 голів за гру. В цьому ж сезоні відбувся і перший розіграш Кубка Туреччини, який виграв «Галатасарай» і захищав цей титул аж до 1966 року, здобувши чотири кубки поспіль.

В сезоні 1963/64 років Октай зіграв у 32 з 34 матчів чемпіонату і забив 18 голів. Цей став перший розіграш чемпіонату Туреччини, в якому Метін брав участь і не став найкращим бомбардиром, пропустивши цього разу вперед Гювена Енюта з 19 голами. А «Галатасарай» опинився лише третім, на 11 очок відставши від «Бешикташа», який став чемпіоном. Наступного сезону «Галатасарай» знову зайняв третє місце, а Октай повернув собі звання найкращого бомбардира чемпіонату, забивши 17 голів. До того ж саме Октай забив єдиний гол у двоматчовому фіналі Кубка Туреччини[tr] з «Фенербахче» (0:0, 1:0), принісши своїй команді третій кубок поспіль.

В наступні сезони результати як команди, так і їх головного бомбардира трохи знизились — клуб тривалий час не міг повернути собі чемпіонське звання, а Октай не міг стати найкращим бомбардиром (щоправда двічі, у 1966 та 1968 роках він був другим у списку голеадорів). Лише останній для Октая сезон 1968/69 знову став тріумфальним — «Галатасарай» став вчергове чемпіоном Туреччини, а Октай з 17 голами вшосте у кар'єрі отримав звання найкращого голеадора турніру. Наприкінці сезону Метін Октай закінчив футбольну кар'єру прощальним матчем, який пройшов між «Галатасараєм» та «Фенербахче» на стадіоні «Міттапаша» 23 серпня 1969 року і закінчився внічию 1:1[12]. Пізніше прощальний матч був також проведений для Октая на стадіоні «Алсанкак» в Ізмірі, де він народився. Матч між «Гезтепе» та «Галатасараєм» закінчився перемогою ізмірців 1:0[6].

Загалом Метін Октай забив 217 голів (коефіцієнт 0,86) в турецькому вищому дивізіоні в 252 матчах і наразі займає 4 місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату усіх часів після Хакана Шюкюра (249 голів), Танжу Чолака (240 голів) та Хамі Мандирали (219 голів). Також Октай був найкращим бомбардиром «Галатасарая» у чемпіонаті, до 12 серпня 2007 року, поки його не обігнав Хакан Шюкюр.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Зі збірною Туреччини до 18 років Октай поїхав на юніорський чемпіонат світу 1954 року в ФРН, де збірна Туреччини посіла 4 місце, а Октай зіграв 4 матчі та забив 3 голи (дубль проти Бельгії (4:0)[45] та ще один гол проти Швейцарії (1:0)[46]).

Метін Октай (другий ліворуч) у складі збірної Туреччини перед товариським матчем проти Нідерландів. Амстердам, 4 травня 1958 року.

18 грудня 1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Туреччини в товариській грі проти Португалії (3:1), де Октай забив другий гол своєї команди[47].

У відборі на чемпіонат світу 1962 року Октай забив три голи в чотирьох матчах, але його команда не змогла кваліфікуватись на турнір. Натомість сам Метін 10 жовтня 1962 року забив три голи в товариській грі з Ефіопією (3:0)[48], відзначившись таким чином своїм єдиним хет-триком за збірну. Тоді ж Октай став віце-капітаном збірної і за відсутності капітана Тургая Шерена сам виводив команду на поле у ряді матчів[49].

Втім так само невдалими були спроби турків з Октаєм кваліфікуватись і на наступні чемпіонати світу 1966 та 1970 років і саме матч відбору до другого з них, 11 грудня 1968 року проти Північної Ірландії (0:3)[50], став останнім для Октая у збірній. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у її формі 36 матчів, забивши 19 голів[51].

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри Октай залишився у футболі і у сезоні 1969/70 років він допомагав тренеру «Галатасарая» Томиславу Калоперовичу, а наприкінці сезону, після звільнення Калоперовича, Октай нетривалий час був головним тренером клубу[52]. Після закінчення сезону, в якому «Галатасарай» посів лише 7 місце, Октай покинув клуб[53] і поїхав до Мексики як прес-офіцер на чемпіонат світу з футболу 1970 року, який відбувся у червні[54].

У 1972 році Октай знову став помічником Калоперовича, цього разу у «Бурсаспорі», із зарплатою 5000 лір[55]. 11 лютого 1973 року, після поразки 0:1 від «Гіресунспора» Калоперовича було звільнено[56] і Октай знову став головним тренером, завершивши з командою сезон 1972/73 на 10 місці. Метін, який залишився і наступного сезону на чолі команди, подав у відставку після поразки від «Гіресунспора» 1:3 2 грудня 1973 року, а його відставка була прийнята на засіданні ради, яке відбулося 4 грудня[57].

Надалі Октай не займався тренерською роботою, натомість в період з 1984 по 1986 рік був технічним директором «Галатасарая»[58][59][60]. Також він працював спортивним оглядачем у газетах «Tercüman»[tr], «Güneş» та «Milliyet». Автобіографія Октая, яку він почав писати в останні роки свого життя, була завершена його прийомним сином Ріфатом Пала після смерті Метіна і була опублікована у лютому 1994 року під назвою Top ve Ben, через два роки після смерті Метіна[61].

Загибель[ред. | ред. код]

Октай помер 13 вересня 1991 року о 4.15 у лікарні Гайдарпаша Нумуне (тур. Haydarpaşa Numune Hastanesi), куди його доставили після дорожньо-транспортної пригоди на виїзді з Босфорського мосту[62]. У Октая було виявлено перелом щелепи, зламана ліва рука, і він помер від внутрішньої кровотечі внаслідок розриву селезінки[63]. Його було поховано на кладовищі Козлу в Топкапи[tr] після обрядів, що відбулися перед будівлею стадіону «Алі Самі Єн» та газети «Milliyet», і похоронної молитви, що відбулася в Мечеті Фатіх[64].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Інше Всього
Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
Туреччина «Ізмірспор» 1954-55 18 17 - - - 18 17
Всього 18 17 - - - 18 17
Туреччина «Галатасарай» 1955-56 17 19 - - - 17 19
1956-57 16 17 11 7 2 2 - 29 26
1957-58 17 19 9 10 - - 26 29
1958-59 16 22 - - - 16 22
1959 15 11 - - - 15 11
1959-60 33 33 - - - 33 33
1960-61 30 36 - - - 30 36
Всього 144 157 20 17 2 2 - 166 176
Італія «Палермо» 1961-62 12 3 0 0 - - 12 3
Всього 12 3 0 0 - - 12 3
Туреччина «Галатасарай»
1962-63 26 38 7 4 6 5 - 39 47
1963-64 32 18 6 7 5 5 - 43 30
1964-65 22 17 6 3 6 3 - 34 23
1965-66 26 19 5 1 1 0 - 32 20
1966-67 17 10 1 0 0 0 1 0 19 10
1967-68 27 18 6 3 - - 33 21
1968-69 30 17 7 4 - - 37 21
Всього 180 137 38 22 18 13 1 0 237 172
Загалом 354 314 58 39 20 15 1 0 374 330

Збірна[ред. | ред. код]

Збірна Рік Ігор Голів
Туреччина Туреччина 1955 2 2
1956 4 2
1957 4 0
1958 5 3
1959 1 0
1960 2 2
1961 4 3
1962 3 3
1963 2 0
1964 3 3
1965 4 1
1966 1 0
1967 0 0
1968 1 0
Всього 36 19

Голи за збірну[ред. | ред. код]

# Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 18 грудня 1955 Стамбул, Туреччина Португалія Португалія 2–1 3–1 Товариський матч
2. 25 грудня 1955 Париж, Франція Франція Франція Б 1–1 1–3 Середземноморський кубок[tr]
3. 19 лютого 1956 Стамбул, Туреччина Угорщина Угорщина 3–0 3–1 Товариський матч
4. 16 листопада 1956 Стамбул, Туреччина Польща Польща 1–1 1–1 Товариський матч
5. 4 травня 1958 Амстердам, Нідерланди Нідерланди Нідерланди 1–1 1–2 Товариський матч
6. 4 травня 1958 Амстердам, Нідерланди Нідерланди Нідерланди 1–2 1–2 Товариський матч
7. 26 жовтня 1958 Брюссельський столичний регіон, Бельгія Бельгія Бельгія 1–1 1–1 Товариський матч
8. 8 червня 1960 Анкара, Туреччина Шотландія Шотландія 1–0 4–2 Товариський матч
9. 27 листопада 1960 Софія, Болгарія Болгарія Болгарія 1–0 1–2 Товариський матч
10. 1 червня 1961 Осло, Норвегія Норвегія Норвегія 1–0 1–0 Відбір на чемпіонат світу 1962 року
11. 29 жовтня 1961 Стамбул, Туреччина Норвегія Норвегія 2–1 2–1 Відбір на чемпіонат світу 1962 року
12. 12 листопада 1961 Стамбул, Туреччина СРСР СРСР 1–2 1–2 Відбір на чемпіонат світу 1962 року
13. 10 жовтня 1962 Анкара, Туреччина Ефіопія Ефіопія 3–0 1–0 Товариський матч
14. 10 жовтня 1962 Анкара, Туреччина Ефіопія Ефіопія 3–0 2–0 Товариський матч
15. 10 жовтня 1962 Анкара, Туреччина Ефіопія Ефіопія 3–0 3–0 Товариський матч
16. 27 вересня 1964 Стамбул, Туреччина Ефіопія Ефіопія 3–0 3–0 Товариський матч
17. 1 листопада 1964 Анкара, Туреччина Польща Польща 2–3 2–3 Товариський матч
18. 1 листопада 1964 Анкара, Туреччина Туніс Туніс 4–1 4–2 Товариський матч
19. 9 травня 1965 Софія, Болгарія Болгарія Болгарія 1–2 1–4 Товариський матч
Згідно з даними офіційного сайту Турецької федерації футболу[65]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Метін Октай одружився з Оя Сари в Ізмірі 29 січня 1959 року[5]. У тому ж році він відмовився від пропозиції щодо трансферу від колишньої команди «Ізмірспор» і покинув дружину через те, що залишився у своєму клубі «Галатасарай» у Стамбулі і не захотів повертатись в Ізмір[5]. Натомість Октай уклав другий шлюб із Сервет Кардичали 12 травня 1965 року в Стамбулі[5]. 9 лютого 1966 року у пари народився первісток, дівчинка на ім'я Зейнеп, яка померла через кілька годин після народження[66][67]. Її тіло було поховано в Едірнекапі після молитви, проведеної в мечеті Шишлі[68]. Пізніше пара усиновила хлопця на ім'я Ріфат Халіл Пала[5], який подарував їм онука Зейнепа[69].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Тренувальна база «Галатасарая» Florya Metin Oktay Tesisleri. 2007 рік.

Октай ще як футболіст брав участь у невеликій ролі у фільмі 1959 року «Якщо Генюл це любить»[tr] (тур. Gönül Kimi Severse)), в якому використані кадри матчу «Галатасарай» — «Фенербахче» у фіналі сезону Національної ліги 1959 року. А у 1965 році вийшов фільм «Некоронований король»[tr] (тур. Taçsız Kral), сценарій якого був заснований на футбольній біографії Октая, де сам Метін і зіграв головну роль[70].

Через кілька місяців після смерті ім'я Метіна Октая було присвоєно тренувальній базі «Галатасарая»[tr] та спортивному комплексу[tr][71][72]. Також ім'я видатного футболіста отримав стамбульський стадіон[tr] невеличкого аматорського клубу «Кючюкчекмеджеспор»[tr][73].

У першу річницю смерті Октая голова району Кадикей у Стамбулі Ченгіз Езялчин[tr], який у 1958—1961 роках грав з Метіном у «Галатасараї», відкрив статую Октая у парку Каламиш[tr][74].

У результаті ініціатив фанатської групи «Галатасарая» ultrAslan[tr], початкова школа в місті Анкара, яка була відкрита в 2002—2003 роках, отримала назву початкової школи Метіна Октая[75]. Крім того в районі Карабаглар[tr] в Ізмірі[76] і в районі Чанкая[tr] в Анкарі[77] є мікрорайон, названий на честь Метіна Октая. Також у музеї «Галатасарая»[tr] виставлена воскова ​​статуя Октая[78].

До ювілею 1969 року була підготовлена ​​книга про життя Октая під назвою «Метін» (тур. Metin)[79]. У вересні 2011 року, до 20 річниці загибелі футболіста, була опублікована книга під назвою «Коронований король: Метін Октай» (тур. Taçlı Kral: Metin Oktay), написана Ахметом Чакиром[tr], в якій описується життя гравця[80].

Метіна Октая вшановують щороку на могилі з церемонією, на якій присутні представники клубу «Галатасарай»[81]. Існують також різні товари, такі як футболки, трикотажні вироби та шарфи з тематикою Метіна Октая, які виготовляються клубом та пропонуються до продажу в магазині «Галатасарая»[tr][82][83].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Національні[ред. | ред. код]

«Галатасарай»: 1962–63, 1968–69
«Галатасарай»: 1962–63, 1963–64, 1964–65, 1965–66
«Галатасарай»: 1966, 1969

Регіональні[ред. | ред. код]

«Ізмірспор»: 1954-55
«Галатасарай»: 1955-56, 1957-58

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. 26. Februar 1986, Milliyet, Seite 15
  3. а б Turkey — List of Istanbul League Topscorers — rsssf.com. Архів оригіналу за 11 березень 2020. Процитовано 4 квітень 2020. 
  4. Ma che fine hanno fatto i Turchi del Palermo? Архівовано 14 січень 2017 у Wayback Machine. ale.riolo.co.uk
  5. а б в г д е ж и к Taçsız Kral Metin Oktay (1936—1991)
  6. а б Çakır, Ahmet Galatasaray Spor Kulübü Tarihi; sf. 46
  7. Metin’e Requem. Ymemleketfutbolu.com (Turkish). Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 28 August 2013. 
  8. а б Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 31
  9. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 99
  10. а б в г Oktay, Metin; sf. 8
  11. Gazi mezunları ilk kez buluştu
  12. а б в г Tuncay, Bülent; sf. 60
  13. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 36
  14. а б в Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 37-38
  15. «Transferi İzmirli Metin Oktay açtı». Milliyet. 2 Temmuz 1955.
  16. а б в Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 50
  17. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 51
  18. G. Saray Dinamo'yu 2-1 yendi, fakat…". Milliyet. 1 Ekim 1956.
  19. Kıvanç, Halit (22 Şubat 1959). «Galatasaray, Ankara'da Demirspor'u mâğlup etti: 2-0». Ankara: Milliyet. ss. sf. 6.
  20. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 96-99
  21. metin oktay ağları yırtan gol. Архів оригіналу за 6 жовтень 2017. Процитовано 4 квітень 2020. 
  22. Sevik, Namık (1 Ekim 1959). «Galatasaray zorla K. Gümrüğü yendi». Milliyet. ss. sf. 6.
  23. «Millî Lig tekrar heyecan kazandı». Milliyet. 2 Ekim 1959. ss. sf. 6.
  24. Bapçum, Kahraman (25 Ekim 1959). «Metin… Metin… Metin…». Milliyet. ss. sf. 6.
  25. Bapçum, Kahraman (4 Şubat 1960). «F. Bahçe ve G. Saray rakiplerini farklı yendi». Milliyet. ss. sf. 6.
  26. Sevik, Namık (7 Şubat 1960). «Fırsatları iyi kullanan G. Saray farklı galip». Milliyet. ss. sf. 6.
  27. а б в Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 104—110
  28. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 111—112
  29. Tuncay, Bülent; sf. 307
  30. Tanyolaç, Necmi (11 Temmuz 1961). «Metin mukaveleyi imzaladı». Milliyet.
  31. Sırtlarında ecnebilerin forması, yüreklerinde ay-yıldız… — goal.com
  32. Bapçum, Kahraman (14 Ağustos 1961). «Metin Sporting'e kâfi geldi: 2-0». Palermo: Milliyet.
  33. «Metin Oktay ilk golünü attı, ama». Palermo: Milliyet. 4 Eylül 1961.
  34. «Palermo dün de Roma'ya mağlûp». Roma: Milliyet. 14 Eylül 1961.
  35. «Remondini'ye göre Metin iyileşti». Roma: Milliyet. 4 Ekim 1961.
  36. «Metin'li Palermo Juventus ile berabere kaldı». Palermo: Milliyet. 9 Ekim 1961.
  37. «Metin Oktay tedavi ediliyor». Palermo: Milliyet. 24 Kasım 1961.
  38. «Metin'in alçısı dün söküldü». Palermo: Milliyet. 2 Aralık 1961.
  39. Gülesin, Şükrü (9 Ocak 1962). «Palermo, Metin'i Mliâno'da harcadı…». Roma: Milliyet.
  40. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 123—124
  41. Giuseppe Bagnati; Vito Maggio; Vincenzo Prestigiacomo (giugno 2004). У Grafill. Il Palermo racconta: storie, confessioni e leggende rosanero — Palermo. с. 84. ISBN 88-8207-144-8. 
  42. Tanyolaç, Necmi (4 Nisan 1962). «G. Saray, Palermo'yu 2-1 yendi». Milliyet.
  43. «Metin Oktay, G. Saray'la mukavele yaptı». Milliyet. 26 Temmuz 1962.
  44. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 138
  45. DÜNYA ŞAMPİYONASI 1954 DÜNYA — 11.04.1954. Архів оригіналу за 01.11.2020. Процитовано 03.04.2020. 
  46. DÜNYA ŞAMPİYONASI 1954 DÜNYA — 12.04.1954. Архів оригіналу за 01.11.2020. Процитовано 03.04.2020. 
  47. — 18.12.1955. Архів оригіналу за 24.09.2017. Процитовано 03.04.2020. 
  48. ÖZEL MAÇ (A Milli) — 10.10.1962. Архів оригіналу за 10.08.2018. Процитовано 03.04.2020. 
  49. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 187
  50. DÜNYA ŞAMPİYONASI 1970 GRUP ELEME — 11.12.1968. Архів оригіналу за 01.11.2020. Процитовано 03.04.2020. 
  51. Appearances for Turkey National Team — rsssf.com. Архів оригіналу за 10 грудень 2015. Процитовано 4 квітень 2020. 
  52. Galatasaray: Futbolda Dünya Markası, Oygur Yamak, Sinerji Yayınları (2001)
  53. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 175
  54. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 176
  55. «Metin Oktay Bursaspor meneceri». Bursa: Milliyet. 25 Ağustos 1972.
  56. «Kaloperoviç». Bursa: Milliyet. 12 Şubat 1973.
  57. «Metin Oktay'ın istifası kabul edildi». Milliyet. 5 Aralık 1973.
  58. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 177
  59. «Metin Oktay, Galatasaray Futbol Şubesi'nin başına getirildi». Milliyet. 16 Ağustos 1984.
  60. Galatasaray Spor Kulübü Tarihi, Ahmet Çakır, Demir Ajans (2001)
  61. «Taçsız Kral yine ağlattı». Milliyet. 22 Ocak 1994.
  62. Metin Oktay - Taçsız Kral (The Uncrowned King). Turkish Football. 13 September 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 13 September 2013. 
  63. «Krallar ölmez». Milliyet. 14 Eylül 1991.
  64. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 23-24
  65. Profile at TFF.org. Архів оригіналу за 12 жовтень 2012. Процитовано 4 квітень 2020. 
  66. «Metin'in çocuğu oldu ve öldü». Milliyet. 10 Şubat 1966.
  67. Gürsoy, Özdemir (11 Şubat 1966). «Metin'in kızı gözyaşları arasında gömüldü». Milliyet.
  68. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 153
  69. Taçsız Kral'ın eşi toprağa verildi. Архів оригіналу за 20 вересень 2018. Процитовано 4 квітень 2020. 
  70. Taçsız Kral (1965) — sinematurk.com
  71. Tarabya Metin Oktay Spor Kompleksi
  72. «Tarabya'ya Metin Oktay salonu». Milliyet. 27 Eylül 1991.
  73. «K. Çekmece Stadı'na Metin Oktay ismi». Milliyet. 21 Eylül 1991.
  74. «Kral yaşıyor». Milliyet. 14 Eylül 1992.
  75. Alpaslan Dikmen Spor Salonu Açıldı
  76. «Muhtarlarımız». Karabağlar Belediyesi
  77. «Muhtarlar». Çankaya Belediyesi
  78. Metin Oktay Heykeli Galatasaray Üniversitesi Kültür ve Sanat Merkezi'nde
  79. Çakır, Ahmet Taçlı Kral: Metin Oktay; sf. 45
  80. «Ahmet Çakır'ın Taçlı Kral Metin Oktay Kitabının İmza Günü Yapıldı»
  81. Metin Oktay'ı Anma Töreni
  82. Metin Oktay Anma Tişörtü Galatasaray Store'larda
  83. Galatasaray Store'dan Metin Oktay'a Özel
  84. İz Bırakanlar. Yeni Asir (Turkish). Архів оригіналу за 20 жовтня 2000. Процитовано 28 August 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Çakır, Ahmet (Temmuz 2001). Galatasaray Spor Kulübü Tarihi. Demir Ajans Yayınları.
  • Tuncay, Bülent (2002). Galatasaray Tarihi. Yapı Kredi Yayınları.
  • Çakır, Ahmet (Eylül 2011). Taçlı Kral: Metin Oktay. Demir Ajans Yayınları. ISBN 978-605-87560-0-7.
  • Oktay, Metin (Şubat 1994). Top ve Ben.

Посилання[ред. | ред. код]