Мехмед Емін-Паша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мехмед Емін-Паша
івр. אמין פאשה
нім. Eduard Schnitzer
Schnitzler, Edward, Emin Pacha, par Carletti, BNF Gallica.jpg
Ім'я при народженні нім. Isaak Eduard Schnitzer
Народився 28 березня 1840(1840-03-28)[1][2][3]
Ополе, Oppeln (region)d, Сілезія, Королівство Пруссія
Помер 23 жовтня 1892(1892-10-23)[1][2][3] (52 роки)
Вільна держава Конго[4]
Країна Flag of Prussia (1892-1918).svg Королівство Пруссія
Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія
Національність євреї
Діяльність мандрівник-дослідник, лікар, орнітолог
Знання мов німецька
Членство Леопольдина і Q435395?[5]
Конфесія юдаїзм, лютеранство і іслам
Нагороди
Мехмед Емін-Паша

Мехмед Емін-Паша (нім. Eduard Schnitzer; *28 березня 1840, Ополе — †23 жовтня 1892) — німецький вчений, лікар, натураліст, мандрівник по Африці. Дослідник Ніла, відкрив річку Семпліки, яка впадає до озера Альберт.

Молоді роки[ред. | ред. код]

Справже ім'я Емін-Паші було Едуард Шнітцер. Він народився в м. Оппельн (Ополе) в єврейській купецькій сім'ї та отримав гарну освіту. Після смерті батька він прийняв християнство, потім закінчив гімназію у м. Ниса. після цього вивчав медицину у Вроцлаві, Берліні, Відні, Кеніґсберзі та Парижі. Едуард був не тільки лікарем, а й натуралістом. Він дуже захоплювався Сходом та Африкою.

Схід і Африка[ред. | ред. код]

У 1865 році Шнітцер переїздить до Македонії, де лікує турків. Потім він мешкає у Трапезунді, Яніні, Стамбулі. Тут він прийняв іслам та стає ефенді. Тепер його звуть Емін-ефенді.

У 1875 році Шнітцер (емін-ефенді) відправляється до Східного Судану, який нещодавно було захоплено Єгиптом, який у свою чергу формально підкорявся Османській імперії. У 1876 році у Хартумі Емін-ефенді поступає на єгипетську урядову службу. Спочатку служить головним лікарем в Екваторіальній провінції при губернаторі Гордоні. Той надав йому окрім лікарських ще й таємні доручення. Незабаром Гордон стає губернатором всього Судану. Головою провінції призначають Еміна, який стає пашою.

Правління Емін-паші в Екваторіальній провінції Судану тривало до 1888 року. Тут він проявив себе здібним правителем. Багато чого зробив для розвитку краю. Водночас Емін-паша займався й наукою. Він здійснив багато подорожей для вивчення східного Судану. Здебільшого Емін-паша вивчав озеро Альберта — відкрив річку Семпликі, яка в нього впадає. Його наукові дослідження були добре відомі у Європі.

Але у 1883 році розпочалося повстання Махді. Повстанці розгромили англо-єгипетські війська, зайняли Хартум, відрізавши Екваторіальну провінцію від Єгипту. Емін-паша мав невеличке військо для захисту. В оточенні разом з Емін-пашою опинилися ще два вчених — італієць Казаті та росіянин Юнкер. У 1886 році Юнкер зміг добратися до Занзибару. Становище Емін-паші погіршилося, колі на півдні, в Уганді, прийшов до влади король Мтеза, який оголосив війну білим. В цей час у Європі розпочалася кампанія з метою організації експедиції щодо порятунку Еміна-паши. Її очолив Генрі Стенлі. У квітні 1888 року Стенлі пройшовши екваторіальні території дійшов до озера Альберта. Незабаром до нього приєднався й Емін-паша. В цей час махдісти з півночі проникли до Екваторіальної провінції.

10 квітня 1888 року Емін-паша, Генрі Стенлі на чолі каравану з 1500 осіб вийшли у напрямку Занзибару. Через 8 місяців вони досягли міста Багамойо в Танганьїці. Дійшло до міста з усього загону лише 30 відсотків. Але навіть під час походу Емін-паша разом із Стенлі вивчали гірський масив Рувензорі.

Емін-паша залишився в Танганьїці. Тут він зустрівся з комісаром Німецької східноафриканської компанії та поступив на німецьку службу. Незабаром він відправився до м. Табори й озера Вікторія. Позаду нього йшли німецькі колоніальні війська. Емін-паша зумів із заходу потрапити до Судану, але тут він захворів на віспу й вирішив повертатися. На зворотному шляху його було вбито арабами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Patricia Clough: Emin Pascha, Herr von Äquatoria. Ein exzentrischer deutscher Arzt und der Wettlauf um Afrika, aus dem Englischen von Peter Torberg; Deutsche Verlagsanstalt, München 2010 ISBN 978-3-421-04376

Примітки[ред. | ред. код]