Мехмед Орхан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мехмед Орхан
Народився 11 липня 1909(1909-07-11)
Стамбул, Османська імперія
Помер 12 березня 1994(1994-03-12) (84 роки)
Ніцца, Прованс-Альпи-Лазурний берег, Метрополія Франції, Франція
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність аристократ
Знання мов турецька
Титул принц
Посада султан[d]
Конфесія іслам
Рід Османи
Батько Шехзаде Мехмед Абдулкадир

Мехме́д Орха́н (осман. محمد اور خان10 листопада 1909 — 12 березня 1994) — 42-й глава османської династії з 1983 по 1994 роки[1]. Якби він царював, то мав би ім'я султан Орхан II.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Мехмед Орхан народився 10 листопада 1909 року в Ускюдарі. [3][4] Його батьком був Шехзаде Мехмед Абдулкадір, син султана Абдул — Гаміда II і Bidar KADIN, а його мати Мігрібан Ханим, походила з етнічних абхазів.[5] Після розлучення батьків у 1913 році він разом з матір'ю переїхав жити до свого дядька.[2] Потім був зарахований до Галатасарайської середньої школи.

Під засланням імператорської родини в березні 1924 року Мехмед Орхан поселився в Будапешті (Угорщина). Потім він поїхав жити до свого дядька в Бейрут, а далі до своєї тітки Наїме Султан у Ніццу (Франція). Звідси він переїхав до Буенос-Айреса (Аргентина), де жив два з половиною роки.[2]

Мехмед Орхан працював кораблебудівником та продавцем картин у художній галереї в Сан-Паулу, таксистом у Бейруті та Дамаску, охоронцем кладовища в Сполучених Штатах Америки та радником албанського короля Зогу I.[6][7]

З 1983 року, після смерті Алі Васиба, Мехмед став головою імператорської династії, поселився в Ніцці.[8]

Мехмед Орхан помер у віці вісімдесяти чотирьох років 12 березня 1994 року в Ніцці (Франція).[2][9] У 2010 році муніципалітет Ніцци вилучив кістки з його могили та помістив їх у санктуру № 3 на тому ж цвинтарі, посилаючись на той факт, що ліцензія на використання місця поховання не виплачувалась роками.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kessler, P L (1915-04-24). Kingdoms of Anatolia. Ottoman Empire. Процитовано 2021-02-06. 
  2. а б в г Ekinci, Ekrem. PADİŞAH OLACAKTI, MEZARI BİLE YOK: ŞEHZÂDE ORHAN EFENDİ. Ekrem Buğra Ekinci (tr). Процитовано 2021-02-06. 
  3. Bardakçı, 2008, с. 13.
  4. Osmanoğlu, Ayşe (2000). Babam Sultan Abdülhamid. Mona Kitap Yayinlari. с. 267. ISBN 978-6-050-81202-2. 
  5. Kırpık, Cevdet (2011). Şehzade Evliliklerinde Değişim Changes in the Marriage of Ottoman Princes. с. 171. 
  6. Pope, From Hugh (1992-07-21). Oldest Ottoman to come home at last. The Independent. Процитовано 2021-02-06. 
  7. Mehmet Orhan Osmanoğlu Kimdir? Bir Sürgün Öyküsü. NetNedir (tr). 2018-08-25. Процитовано 2021-02-06. «Mehmet Orhan Osmanoğlu Kimdir? Bir Sürgün Öyküsü». NetNedir (in Turkish). 25 August 2018. Retrieved 6 February 2021.
  8. Brookes, Douglas Scott (2010). The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem. University of Texas Press. с. 287. ISBN 978-0-292-78335-5. 
  9. Osmanlı şehzadesine büyük saygısızlık. Sabah (tr). 2014-12-08. Процитовано 2021-02-06. 
  10. PAZAN, İbrahim (2014-12-18). HANEDAN NEREDE ÖLDÜ NEREYE GÖMÜLDÜ?. ibrahimpazan.com (tr). Процитовано 2021-02-06.