Мечеть-медресе султана Баркука
| Мечеть-медресе султана Баркука | |
|---|---|
 Інтер'єр із сахном і чотирма айванами | |
| 30°03′0.6″ пн. ш. 31°15′40.5″ сх. д. / 30.050167° пн. ш. 31.261250° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Сучасний статус | використовується |
| Розташування |  Єгипет, Африка, Каїр |
| Архітектор | Ахмад ат-Тулуні |
| Інженер | Джаркаса аль-Халілі |
| Засновник | аз-Захір Баркук |
| Початок будівництва | 1384 |
| Кінець будівництва | 1386 |
| Стиль | Мамлюцька архітектура |
| Належність | іслам |
| Стан | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]  |
  Мечеть-медресе султана Баркука (Єгипет) | |
 | |
 Мечеть-медресе султана Баркука у Вікісховищі | |
Мечеть-медресе султана Баркука, або Мечеть-медресе-ханка Аз-Захіра Баркука (араб. مسجد ومدرسة وخانقاه الظاهر برقوق) — це релігійний комплекс в Ісламському Каїрі, історичному середньовічному районі столиці Єгипту. Він був зведений за наказом султана Аз-Захіра Баркука як школа для релігійної освіти у чотирьох ісламських правових школах, до складу якої входять мечеть, медресе, мавзолей і ханака. Комплекс будувався у 1384—1386 роках н. е. (786—788 рр. за гіджрою), при цьому купол був доданий останнім. Це була перша архітектурна споруда, зведена під час правління черкеської (Бурджитської) династії Мамлюкського султанату.
Комплекс розташований у традиційному районі на вулиці аль-Муїзз[1][2]. Разом із комплексом султана Калауна та медресе ан-Насіра Мухаммада, з якими він межує, ця споруда утворює один із найбільших ансамблів монументальної мамлюкської архітектури в Каїрі, у частині вулиці аль-Муїзз, відомій як Бейн аль-Касрейн.
Аз-Захір Баркук відомий як перший султан Каїра з «Бурджитської» гілки мамлюків. Він був черкеським рабом, купленим мамлюцьким еміром Ялбугою аль-Умарі, який правив Каїром від імені султана Шабана. Як і багато інших мамлюків того часу, Баркук проходив військовий вишкіл в черкеських казармах, розташованих у Каїрській цитаделі[3]. Під заступництвом Ялбуги Баркук набув значного впливу в державі та став ключовою фігурою в період хаосу та внутрішніх конфліктів, що настали після насильницької загибелі спочатку Ялбуги, а потім і султана Шабана. Зрештою, Баркук отримав достатньо підтримки, щоб скинути з трону султана Хаджжі, сина Шабана, який ще був дитиною, і самому посісти престол у 1382 році[4]. Після сходження на трон він переважно набирав до своїх лав мамлюків черкеського походження, і саме ця група домінувала в султанаті аж до його падіння під натиском Османської імперії. Оскільки вони проживали та тренувалися здебільшого в Каїрській цитаделі, їх називали «Бурджитськими» мамлюками, що означає «мамлюки вежі».
.jpg)
Попри зміну династії, архітектура, яку зводив Баркук, зберігала спадкоємність із попередніми мамлюкськими будівлями. Його комплекс має важливі подібності у формі та плануванні з ранішою, значно більшою релігійною спорудою султана Хасана, хоча компоненти були розміщені по-іншому, щоб відповідати новій локації[5]. Баркук спорудив свій комплекс в одному з найпрестижніших місць Каїра — Бейн аль-Касрейн, названому так через розташовані тут раніше королівські палаци Фатімідського халіфату (які поступово були замінені на релігійні споруди та мавзолеї аюбідських і мамлюкських султанів). Його будівля знаходиться безпосередньо поруч із медресе ан-Насіра Мухаммада та поховальним комплексом султана Калауна (обидва були важливими мамлюкськими султанами минулого), утворюючи довгу неперервну лінію монументальних релігійних споруд уздовж цієї вулиці в самому серці Каїра.
Крім того, бувши частиною Бейн аль-Касрейн (вздовж вулиці Аль-Муїзз), мечеть є невіддільною частиною єгипетського суспільства та повсякденного життя його мешканців. Одним із менш відомих її призначень було використання як притулку для виселених сімей у 1970-х роках[6]. Вулиця, на якій розташована мечеть, надихнула багато мистецьких та літературних творів, найвідомішим з яких є роман «Бейн аль-Касрейн» («Палацова прогулянка») Нагіба Махфуза. Фільм, знятий за мотивами роману, також містить багато кадрів із зображенням мечеті у своєму тлі[7].
Будівництво медресе та поховального комплексу Баркука розпочалося у грудні 1384 року (Раджаб 786 за ісламським календарем) і завершилося, згідно з написом на його фасаді, у квітні 1386 року (Рабі I 788). Оскільки місце знаходилося в самому серці Каїра, перед початком будівництва довелося знести деякі наявні споруди, включаючи хан або караван-сарай[8]. Хоча монументи Мамлюків часто будували з використанням примусової праці (наприклад, полонених або підневільних робітників), у випадку будівництва комплексу Баркука повідомлялося, що використовували лише найманих робітників[8].
Баркук призначив своїм еміром наглядачем за будівництвом Джаркаса аль-Халілі, а архітектором (відповідальним за проєктування) був Ахмад ат-Тулуні[8]. Ат-Тулуні походив із родини теслярів і каменярів і став одним із небагатьох зодчих того періоду, що досягли великого успіху та визнання. Дві його родички навіть стали дружинами Баркука. Пізніше він збудував для себе мавзолей на Південному кладовищі Каїра[8]. Джаркас аль-Халілі, який також обіймав посаду начальника султанських стаєнь, збудував знаменитий ринок Хан аль-Халілі, що існує й сьогодні.
Як і більшість мамлюкських комплексів, релігійний комплекс Баркука виконував кілька функцій одночасно. Вакфний акт заснування свідчить, що до складу комплексу входять п'ятнична мечеть, медресе, де навчали 125 студентів за чотирма сунітськими мазхабами, а також ханака (монастирська господа) для 60 суфіїв[8]. Загальний дизайн і декоративне оформлення нагадують більшу та старішу мечеть-медресе султана Хасана[8][9]. Будівля також містить мавзолей, купол якого добре видно з вулиці. Після завершення будівництва Баркук переніс до нього останки свого батька. Сам Баркук, однак, побажав бути похованим у новому мавзолеї на Північному кладовищі Каїра, і це бажання здійснив його син Фарадж[8].
На цій же ділянці розташований особняк Закат Хан, будівництвом якого також керував емір Джаркас аль-Халілі[2].
Фасад комплексу був ретельно спроєктований, щоб підкреслити його значущість на вулиці, де вже були інші важливі пам'ятки. Мінарет розташований у північному куті та візуально поєднаний із куполом (що є типовою композицією), а в південному куті знаходиться головний вхідний портал, що виступає як горизонтально, так і вертикально (цей елемент відомий як пиштак)[8][5][9]. Вздовж верхньої частини стіни розміщено засновницький напис, під яким розташований ряд мукарнасів, а ще один напис із Корану знаходиться на нижчому рівні біля входу. Цей напис має незвичайний каліграфічний стиль: верхні лінії літер сплітаються у вузли, що нагадують квіти[9]. Два круглих вікна на фасаді відповідають розташуванню міхрабів медресе та мавзолею[8].
Вхідний портал веде до оздобленого мукарнасами кам'яного склепіння. Під ним розташована велика панель з інкрустованого мармуру, аналогічна тій, що є у вестибюлі медресе султана Хасана, і, можливо, привезена з Сирії[8]. Бронзові двері порталу оздоблені складними геометричними візерунками, заснованими на 18-кутних і 12-кутних зірках, і містять ще один напис[9].
.jpg)
Вестибюль при вході, як і в медресе султана Хасана, перекритий ліхтарним куполом і має декоративні мукарнаси. Звідси коридор веде до центрального прямокутного подвір'я (сахну), обрамленого чотирма айванами (склепінчастими залами, відкритими з одного боку), що є характерною рисою монументальних медресе того періоду. Стіни прикрашені чергуванням кольорового каменю (техніка аблак). У центрі подвір'я розташований сабіль (фонтан або павільйон для води), який є пізнішим доповненням XIX століття, хоча початково на цьому місці також була якась водойма[9][8].
Східний айван (у напрямку кібли) перекритий найбільшим дерев'яним дахом у мамлюкській архітектурі та є головним молитовним залом комплексу. Інші три айвани перекриті кам'яними склепіннями[8]. Основний молитовний зал має базилікальне планування, подібне до того, що зустрічається в медресе комплексу Калауна, з колонами, що підтримують дах. Особливою родзинкою інтер'єру є його розписана та різьблена дерев'яна стеля, виконана в унікальному стилі, який перегукується з мистецтвом книжкової мініатюри того часу[8][9][5].
Підлога та стіна кібли оздоблені мармуровими мозаїками. Незвичайною деталлю є мозаїки у формі міхрабів, розташовані на підлозі біля стіни кібли[9][8]. Сам міхраб вкритий багатоколірними мармуровими мозаїками й оточений чотирма декоративними колонами, що знову ж таки нагадують міхраб у медресе султана Хасана.
Вікна комплексу мають традиційні гіпсові рамки зі вставками кольорового скла, хоча круглі вікна над міхрабами мають дерев'яні рами[8]. На західному боці будівлі раніше знаходилися кімнати для студентів і суфіїв, але сьогодні ця частина комплексу зруйнована[8].
Прилеглий до молитовного залу з північного боку, але відокремлений стіною, знаходиться мавзолейна камера під куполом. Початково купол був дерев'яним, але у 1893 році його відновили з цегли. Перехід між круглим куполом і квадратною залою забезпечений оригінальними (але реставрованими) дерев'яними пандативами з мукарнасами, оздобленими позолотою, що за якістю нагадує декор стелі молитовного залу. Міхраб і стіна кібли в мавзолеї також оздоблені мармуром, подібно до кібли в головному молитовному залі, але тут міхраб помітно вужчий. Можливо, це зроблено для того, щоб флангові вікна були достатньо широкими для читачів Корану, які могли сидіти в них і читати для перехожих на вулиці[9]. Сам Баркук не був похований тут, але в мавзолеї знаходиться гробниця його доньки Фатіми[5].
Початково купол був дерев'яним і вкритим свинцем. У 1893 році його довелося перебудувати з цегли[3]. З травня 2013 року по лютий 2014 року Бостонський музей образотворчих мистецтв проводив роботи з консервації дверей мінбару. Також досліджувалося складне різьблення по дереву, характерне для мамлюкського стилю. Було встановлено, що рама дверей виготовлена з алепської сосни, а інкрустація виконана з чорного дерева та слонової кістки. Крім того, з'ясувалося, що пластини зі слонової кістки мають червоне та зелене заповнення. Червоний колір був отриманий із суміші бджолиного воску та гематиту, а зелений — із солей міді. Для датування використовували метод радіовуглецевого аналізу (Carbon-14), який підтвердив, що всі дерев'яні елементи походять ще з XIV–XV століть. Також застосовували рентгенівське сканування для визначення найкращого методу стабілізації конструкції[10]. Оригінальний мінбар мечеті було викрадено ще в XV столітті, після чого його замінили на нинішній. У грудні 2012 та 2013 років мечеть знову стала об'єктом крадіжок — було викрадено значну частину оздоблення мінбару та дверей мечеті[11].
- ↑ مسجد السلطان برقوق - البوابة الدينية. web.archive.org. 19 вересня 2016. Процитовано 2 квітня 2025.
- ↑ а б المسالك::وصف جامع السلطان برقوق. www.almasalik.com. Процитовано 2 квітня 2025.
- ↑ а б Беренс-Абусейф, Доріс. Каїр мамлюків: історія архітектури та її культури. ІБ Таврида, 2007.
- ↑ Клот, Андре. 2009. Єгипет мамлюків: імперія рабів 1250—1517 (L'Égypte des Mamelouks: L'empire des esclaves 1250—1517). Париж: видання Perrin.
- ↑ а б в г Вільямс, Керолайн. 2008 (6-те вид.). Islamic Monuments in Cairo: The Practical Guide. Каїр: Американський університет у Cairo Press.
- ↑ Махді, Хосам. Approaches to the Conservation of Islamic Architecture: The Case of Cairo. Регіональний природоохоронний центр ICCROM-ATHAR, 2017.
- ↑ Maḥfūẓ Najīb. Palace Walk. American University in Cairo Press, 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Беренс-Абусейф, Доріс. 2007. Cairo of the Mamluks: A History of Architecture and its Culture. Каїр: Американський університет у Cairo Press.
- ↑ а б в г д е ж и О'Кейн, Бернард (2016). The Mosques of Egypt. Каїр: Американський університет у Cairo Press.
- ↑ Conservation in Action: Minbar Door, February 2014 | Museum of Fine Arts Boston. www.mfa.org (англ.). Процитовано 2 квітня 2025.
- ↑ البوابة نيوز: "البوابة" ترصد أخطر التعديات على المساجد الأثرية. web.archive.org. 18 червня 2018. Процитовано 2 квітня 2025.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Ісламські теми | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
