Мечеть Махмут бей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечеть Махмут бей
Зображення
Зображення інтер'єру
Країна  Туреччина
Адміністративна одиниця Кастамону
Кастамону
Статус спадщини Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d][1]
Критерій Світової спадщини (2005) (ii)d і (iv)d
Мапа
CMNS: Мечеть Махмут бей у Вікісховищі

Координати: 41°28′49″ пн. ш. 33°41′16″ сх. д. / 41.48053100002777427° пн. ш. 33.68801700002777721° сх. д. / 41.48053100002777427; 33.68801700002777721

Дах
Міхраб

Мечеть Махмутбей - історична мечеть у селі Касаба в провінції Кастамону, Туреччина

Касаба колись був важливим поселенням у провінції Кастамону. Зараз це невеличке село близько 18 км від Кастамону. Історична мечеть села на 41°28′48″ пн. ш. 33°41′17″ сх. д. / 41.48000° пн. ш. 33.68806° сх. д. / 41.48000; 33.68806 - важлива культурна споруда провінції.

Мечеть[ред. | ред. код]

Будівництво було доручено Махмуту Бею, члену Кандаридів у 1366 році. Мечеть унікальна за своїм будівельним стилем, тому що цемент не використовується в будівництві (за винятком міхраба). Дах теж був побудований без використання жодного металевого елемента. Цей стиль також відомий як Çivisiz camii, що означає "мечеть без цвяха". План мечеті прямокутний. Це одна з перших мечетей з дерева, в Анатолії. Екстер'єр мечеті був побудований з тесаного каменю. Стеля будівлі стоїть на чотирьох стовпах. Всередині мечеті всі деревні поверхні, прикрашені рослинними барвниками, називають kalem işi (дослівно «робота олівецем»). [2] Портал мечеті, який був шедевром мистецтва, проте зараз зберігається в музеї етнографії Кастамону. [3] На його місце встановлена копія оригінального порталу.

Статус всесвітньої спадщини[ред. | ред. код]

Мечеть була додана в попередній список в культурній категорії Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 15 квітня 2014 року [2]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://whc.unesco.org/en/tentativelists/5904/
  2. а б Unesco page. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
  3. Ministry of Culture page. Архів оригіналу за 6 червня 2018. Процитовано 13 травня 2020.