Мечеть Мухаммеда (Баку)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечеть Мухаммеда
40°21′55″ пн. ш. 49°50′04″ сх. д. / 40.365406000028° пн. ш. 49.83469800002777816° сх. д. / 40.365406000028; 49.83469800002777816Координати: 40°21′55″ пн. ш. 49°50′04″ сх. д. / 40.365406000028° пн. ш. 49.83469800002777816° сх. д. / 40.365406000028; 49.83469800002777816
Тип споруди мечеть
Розташування  АзербайджанБаку
Початок будівництва 1078
Стиль ісламська архітектура
Вебсайт icherisheher.gov.az
Мечеть Мухаммеда (Баку). Карта розташування: Азербайджан
Мечеть Мухаммеда (Баку)
Мечеть Мухаммеда (Баку) (Азербайджан)
Мапа
CMNS: Мечеть Мухаммеда у Вікісховищі

Мечеть Мухаммеда (азерб. Məhəmməd məscidi відома також як Синик-калу (азерб. Sınıqqala məscidi — «пошкоджена вежа»[1]) — мечеть XI століття, розташована в історичній частині міста Баку, Ічері-шехер .

Історія[ред. | ред. код]

Назва «Синик-кала» мечеть отримала після подій 1723 року, коли військова ескадра російських військ, що складалася з 15 кораблів і очолювана генералом Михайлом Матюшкіним, підійшла з боку моря до міста і вимагала його здачі. У відповідь на знехтуваний ультиматум російські кораблі стали бомбити місто. Один зі снарядів влучив у мінарет мечеті і пошкодив його[2][3] . В ту ж мить піднявся сильний штормовий вітер і поніс парусні судна росіян далеко в море. Населення міста сприйняло це, як божий захист від іноземних загарбників. З тих пір і до середини XIX століття мінарет мечеті не відновлюються, як символ опору[4] .

Це перша на території Азербайджану пов'язана з ісламом споруда, що датується будівельної написом[1]. В Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона мечеть названа «шахською мечеттю»[5] .

Архітектура[ред. | ред. код]

Мечеть на поштовій марці Азербайджану, 2010

Арабомовний напис, що зберігся біля дверного отвору на північній стіні мечеті свідчить, що мечеть побудована устадом-раїсом Мухаммедом, сином Абу-Бекра в 471 році гіджри (1078/1079 рр.). Тобто будівельник був не тільки майстром (Устад), але і раїсом — главою корпорації ремісників[1].

Мінарет[ред. | ред. код]

Мінарет примикає до мечеті, побудованій на місці більш давньої, йому сучасної, план якої повторює план початкової. Стовбур мінарету — кремезний, злегка зменшується. Побудований з ретельно обтесаного каменю. Огороджений кам'яними плитами балкончик для муедзина — шерефе підтримують грубуваті, сплощені сталактити карнизу. Завершує стовбур ребристий купол. Усередині стовбура в'ються вузенькі гвинтові сходи. Під карнизом архаїчним куфі написана в'язь коранічного напису. Відзначається, що цей напис і плетіння геометричного орнаменту на плитах парапету балкончику оживляють суворість вигляду мечеті[1] .

Мінарет зведений з місцевого каменю-вапняку грубої тески на вапняному розчині, причому окремі ряди мають різну висоту (верхня світла частина кладки була реставрована в XIX столітті)[6] .

Мечеть в літературі[ред. | ред. код]

Мечеть згадується в романі Льва Вайсенберга «Молодша сестра»:

Вони проходять повз мечеть.

Баджо задирає голову, ковзає поглядом вгору по мінарету, розглядає балкон з бар'єром з кам'яних різьблених плит і стрічку стародавнього куфічного шрифту, що оперізує мінарет. Красивий мінарет, який лине до блакитного неба, можливо красивіше, ніж заводські труби! - Це мечеть Синик-калу, - говорить Абдул-Фатах, стежачи за поглядом Баджо. Мечеть Синик-калу - найдавніша в Баку, їй близько тисячі років. Два століття тому, під час облоги міста військами Петра Першого, частина цієї мечеті була зруйнована бомбами. Згодом мечеть відбудували, але назва Синик-калу, тобто зруйнована, збереглася...[7]

Мечеть в мистецтві[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Л. С. Бретеницкий, Б. В. Веймарн. Искусство Азербайджана IV—XVIII веков. — М.: Искусство, 1976. — С. 44.
  2. И. П. Щеблыкин.  // Известия Академии наук СССР. — Издательство Академии наук СССР, 1941. — № 1. — С. 60.
  3. С. А. Ашурбейли. История города Баку. — Б.: Азернешр, 1992. — С. 146. — ISBN 5-552-00479-5. (рос.)
  4. Управление государственного историко-архитектурного заповедника Ичери-Шехер. Памятники Мирового значения. Архів оригіналу за 17 березня 2011. 
  5. Баку, губернский город // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. Г. М. Ализаде. Народное зодчество Азербайджана и его прогрессивные традиции. — Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1963. — С. 38. — 228 с.(рос.)
  7. Лев Вайсенберг. Младшая сестра. — Молодая гвардия, 1952. — С. 79. — 570 с.(рос.)