Мечников Ілля Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мечников Ілля Ілліч
Ilya Mechnikov nobel.jpg
Народився 3 (15) травня 1845(1845-05-15)
Іванівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 2 (15) липня 1916(1916-07-15) (71 рік)
Париж, Франція Французька республіка
Громадянство Франція Франція
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Українець
Alma mater Харківський університет
Університет Ґіссена
Геттінгенський університет
Мюнхенська академія
Відомі учні Микола Гамалія, Іван Савченко, Олександр Безредка
Відомий завдяки: фагоцитоз
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1908)
медаль Коплі

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Ілля Ілліч Мечников (нар. 3 (15) травня 1845(18450515), Іванівка, Харківська губернія, Російська імперія — пом. 2 (15) липня 1916(19160715), Париж, Французька республіка) — український[1] науковець волоського походження, один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології.

Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.

Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).

Родина[ред.ред. код]

За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-волоського роду Спадаренко. Засновником української гілки цього роду є Ніколає Мілеску-Спетару[ru] (рум. Neculai Milescu Spătarul), а прізвище «Мечников» є русифікованим «рум. Spătaru, зброєносець». Мати — Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейського письменника Лева Неваховича, родом з Летичіва.[2]

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався у 2-й Харківській гімназії та на відділенні природничих наук Харківського університету (закінчив 1864 року).

18641867 — працював у Гессені, Геттінгені та Мюнхені.

1867 — отримав ступінь магістра зоології.

Працював у Новоросійському університеті (Одеса; 18671868; доцент зоології) та Петербурзькому університеті (18681870).

18701882 — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (Одеса)

18861887 — завідував організованою ним (разом із Миколою Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією (нині Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології).

Надалі Мечников змушений був емігрувати до Франції за українофільські настрої.

18881916 — завідувач лабораторії в Інституті Пастера в Парижі1905 р. — заступник директора інституту).

Сім'я[ред.ред. код]

  • Перша дружина — Людмила Федорович, племінниця видатного російського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
  • Друга дружина — Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі Попівка (тепер Смілянський район, Черкащина).[3]

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Почесний член Петербурзької академії наук (1902). Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 «За вивчення імунної системи».

Твори[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В філателії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Літературні джерела[ред.ред. код]

  • Olga Metschnikow: Vie d'Élie Metschnikow 1845—1916. Paris 1920.
  • Paul DeKruif: Microbe Hunters. Blue Ribbon, New York 1926.
  • Edward E. Slosson: Major Prophets of Today. Books for Libraries, Freeport, N. Y. 1968.
  • Robert S. Desowitz: The Thorn in the Starfish. The Immune System and How it Works. W.W. Norton & Co, New York 1987.
  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.587.
  • В. С. Білецький. Мала гірнича енциклопедія. Донецьк, 2007.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]