Меч-трава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меч-трава
Меч-трава болотна
Меч-трава болотна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperаceae)
Рід: Меч-трава (Cladium)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cladium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cladium
EOL logo.svg EOL: 29200
ITIS logo.svg ITIS: 39877
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 58221
Fossilworks: 319855

Меч-трава́ (Cladium)[1] — рід багаторічних рослин родини Осокових, до якого за оцінками різних дослідників відносять від 3 до 60 видів. В українській ботанічній літературі обсяг роду оцінюється в 27 видів.[2] Деякі його представники мають дуже обмежене господарське використання, 1 вид належить до рідкісних. Назва роду походить від морфологічної будови жорстких листків, які мають надзвичайно гострі, зазубрені краї, тому ними можна порізати руку наче мечем.

Опис[ред.ред. код]

Листя Cladium jamaicense
Суцвіття Cladium californicum

Усі представники роду є трав'янистими рослинами, висота яких зазвичай становить 1-3 м. Підземні органи являють собою довгі кореневища, здатні проникати на значну глибину. Це допомагає меч-траві укорінюватися на мулистих та піщаних ґрунтах. Листки вузькі, довгі, лінійні, з пилчастим краєм. Суцвіття — складна волоть, утворена численними малоквітковими колосками. Самі квітки дрібні, непоказні, з редукованою оцвітиною. Плід — горішок.

Екологія[ред.ред. код]

Усі види меч-трави доволі світлолюбні і дуже вологолюбні; вони зростають на болотах, пляжах, вологих луках, по берегах річок та озер. Ці трави дуже невибагливі до якості ґрунтів і можуть зростати на вкрай неродючих.

У місцях зростання меч-трава може бути як поширеним компонентом інших рослинних асоціацій, так і утворювати власні, причому домінування у травостої інколи сягає такого ступеня, що пригнічує розвиток інших рослин. Водночас, угруповання меч-трави самі стають основою для біорізноманіття. Оскільки листки цих рослин здатні ушкоджувати шкіру ссавців, то в її заростях оселяються переважно рептилії, захищені товстою лускою (змії, крокодили, а також черепахи). Крім того, у Флориді американські алігатори будують з листя цих рослин гнізда.

Меч-трава запилюється за допомогою вітру. Окрім насіннєвого може відновлюватись і вегетативним шляхом.

Поширення[ред.ред. код]

Загалом рід Меч-трава є космополітичним. Його представників можна віднайти у помірних, субтропічних та тропічних регіонах Євразії, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії. Північна межа розповсюдження представників роду доходить до Канади і Скандинавського півострова, південна — до Середземномор'я, Кавказьких і Гімалайських гірСтарому Світі), островів карибського басейну, Венесуели, Мексики, штатів Флорида та КаліфорніяНовому Світі).

Разом з тим в Європі зростає лише меч-трава болотна, яка має найширший ареал в порівнянні з іншими видами і є найбільш холодостійкою. Цей вид також є єдиним представником роду, який зростає в Україні (на її теренах він представлений двома підвидами). Незважаючи на те, що цей вид поширений на величезних площах по всьому світу, його чисельність швидко скорочується, тому меч-трава болотна занесена до Червоної книги України та Червоних списків ряду європейських країн.

Застосування[ред.ред. код]

Загалом ці рослини не знайшли широко застосування у господарстві: через надзвичайно гострі листки вони не придатні для згодовування худобі. Втім, у деяких балтійських та скандинавських країнах (переважно в минулому) листя меч-трави болотної використовували для покриття стріх. Наразі розглядається можливість використання меч-трави як сировини для виробництва біопалива, яка в перспективі може замінити кукурудзу.

Види[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік більшою частиною світової наукової спільноти беззаперечно визнані такі види:

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Поширення та еколого-ценотичні особливості Cladium mariscus (L.) Pohl. на Львівщині / Л. М. Борсукевич // Укр. ботан. журн. — 2008. — Т. 65, № 1. — С. 58-65.PDF