Мещанінов Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Іванович Мещанінов
Александр Иванович Мещанинов
Meshchaninov.jpg
Олександр Мещанінов
Народився 16 (28) серпня 1879
Путивль, Курська губернія, Російська імперія
Помер 1 січня 1969(1969-01-01) (89 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Місце проживання Харків
Діяльність лікар
Alma mater Київський університет
Посада завідуючий кафедрою хірургії Харківського інституту удосконалення лікарів
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора

Олекса́ндр Іва́нович Мєщані́нов (Мєщанінов, рос. Александр Иванович Мещанинов; *16 серпня 1879, Путивль Курської губернії — 1 січня 1969, Харків, УРСР) — український медик, доктор медичних наук, професор; жив і працював у Харкові, понад 30 років очолюючи кафедру хірургії Харківського інституту удосконалення лікарів.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Олександр Іванович Мещанінов народився 16 серпня 1879 року в Путивлі Курської губернії.

Рано залишився без батька, з великими труднощами здобув середню освіту і вступив на медичний факультет Київського університету, який закінчив у 1904 році. Через півроку почалася російсько-японська війна, і він опинився в Манчжурії. Після демобілізації три роки працював ординатором у лікарні св. Анни російського товариства Червоного Хреста в Єлисаветграді, а згодом перейшов і на самостійну роботу хірургом у селі Петрове, а звідти в повітову лікарню Олександрії.

Працюючи у Петрівській земській лікарні, він за зразком єлисаветградського зробив там водопровід, каналізацію, водяне опалення.

Багато уваги приділяв питанням асептики й антисептики, застосовував нові засоби, що сприяють поліпшенню протікання процесу загоювання ран. Широко популяризував застосування «зеленки» для обробки операційного поля. Виконав багато операцій на шлунково-кишковому тракті. Свій оригінальний оперативний метод лікування ран шлунка узагальнив у доповіді, з якою виступив на Всесоюзному з'їзді хірургів, а згодом надрукував у хірургічному журналі. За час роботи й Олександрійському та Єлисаветградському земствах підготував понад тридцять сестер милосердя.

Проводив санітарно-просвітницьку роботу серед населення, боровся проти знахарства. В Олександрії був організатором і головою наукового лікувального товариства.

За час роботи в Петровому й Олександрії написав 15 праць з актуальних питань медицини і хірургії.

У 1919 році був обраний головним лікарем і завідуючим хірургічним відділенням лікарні № 9 на Холодній Горі. Відтак, у 191957 роках працював у Харківському інституті удосконалення лікарів на посаді завідувача кафедри, де підготував понад 500 фахівців.

У 1935 році О. І. Мєщанінову було присвоєно звання професора, а у 1936-му — вчений ступінь доктора медичних наук.

У роки окупації Харкова під час ІІ Світової війни О. І. Мещанінов, разом із групою однодумців, видавав фальшиві посвідчення про особу радянським віськовополонением, які направлялися німецькими власятми на лікування до шпиталю. Мещанінов також брав участь у організації спеціального лазарету у таборі для віськовополонених у Харкові. Після війни це дало підстави для широко висвітлюваного у місцевій радянській пропаганді переповіді про "подвиг лікаря". Обрастаючи все менш правдоподібними подробицями, до 1990-х рр. кількість спасених досягла цифри в 2500 чоловік.

Відстоював необхідність озеленення міста та підтримання здорових екологічних умов для проживання.

Професор був удостоєний високої урядової нагороди — ордена Трудового Червоного Прапор та ряду медалей.

Помер Олександр Іванович Мещанінов 1 січня 1969 року.

Ім'ям професора названо провулок у Харкові, де розташована лікарня № 9, а лікарні швидкої невідкладної допомоги в день її відкриття 20 травня 1977 року присвоєно ім'я О. Мещанінова.

Наукова спадщина[ред. | ред. код]

Перші наукові праці О. Мещанінов опублікував ще до Жовтневої революції (1917). Згодом його статті систематично з'являлися у «Врачебном деле», «Новом хирургическом архиве», «Вестнике хирургии» та інших спеціалізованих часописах.

Під його керівництвом виконано чотири кандидатські і одна докторська дисертація, написано близько 100 наукових праць. Неодноразово обирався делегатом всесоюзних і республіканських з'їздів та конференцій лікарів.

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]

  • Календар знаменних і пам'ятних дат Харківщини на 2004 рік. Бібліографічний покажчик[недоступне посилання з червень 2019] на web-проект Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки
  • Олександр Мещанінов: «Все своє життя, сили і енергію я віддам вам, люди!» // тижневик «Объектив» (м. Харків) № 44 (400) за 30 жовтня 2008 року (рос.)
  • Безсонов А. Шість днів одного року: Нарис / А.Безсонов // Прапор. — 1962. — № 6. — С. 62-65.
  • Галкин Л. Подвиг врача: [Поэма] / Л.Галкин // Крас. знамя. — 1968. — 15 сент. (рос.)
  • Івах О. Перемагаючи смерть / О.Івах // Ленін. зміна. — 1979. — 13 жовт.
  • Маринина Р. А помнит мир спасенный / Р.Маринина // Веч. Харьков. — 1996. — 22 февр. (рос.)
  • Мещанинов А. И. Долг врача / А. И. Мещанинов // В боях за Харьковщину: Воспоминания участников о Великой Отечественной войне. — Х., 1973. — С. 168—171. (рос.)
  • Можейко И. Врачебный долг / И.Можейко // Событие. — 2002. — Дек. (№ 52). — С. 22. (рос.)
  • Николаев Н. Подвиг профессора Александра Мещанинова / Н.Николаев // Во имя жизни. — 2001. — 28 авг. (рос.)
  • Орлова О. Подвиг врача / О.Орлова // Слобода. — 1995. — 8 февр. — С. 4. (рос.)
  • Седов К. Р. Под страхом смертной казни / К. Р. Седов // В боях за Харьковщину: Воспоминания участников о Великой Отечественной войне. — Х., 1973. — С. 182—184. (рос.)
  • Строков Р. Жар сердец / Р.Строков, А.Никодимова // Крас. знамя. — 1963. — 6, 7 , 9 апр., 18 сент. (рос.)
  • Труфанова В. Ф. Так поступали советские медики / В. Ф. Труфанова // В боях за Харьковщину: Воспоминания участников о Великой Отечественной войне. — Х., 1973. — С. 172—181. (рос.)
  • Ушманов Л. Солдаты в белых халатах / Л.Ушманов // Крас. знамя. — 1979. — 25 авг. (рос.)
  • Чиженко Н. Мстители с Холодной горы / Н.Чиженко // Крас. знамя. — 1989. — 6 сент. (рос.)