Миготіння передсердь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миготіння передсердь
SinusRhythmLabels.svg
Спеціальність кардіологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 I48
OMIM 613120, 611819 і 615770
DiseasesDB 1065
MedlinePlus 000184
eMedicine med/184 emerg/46
MeSH D001281
CMNS: Atrial fibrillation у Вікісховищі

Фібриля́ція (або Миготі́ння) передсе́рдь (миготли́ва аритмі́я) — різновид надшлуночкових тахіаритмій, що характеризується некоординованою електричною активністю передсердь з подальшим погіршенням їхньої скорочувальної функції.

Миготіння передсердь належить до найпоширеніших порушень ритму серця і посідає друге місце після шлуночкової екстрасистолії (перебоїв у роботі серця).

Етіологія та патогенез[ред. | ред. код]

Миготлива аритмія виникає зазвичай внаслідок миготіння передсердь, при якому загальна систола передсердь замінена хаотичним збудженням та скороченням окремих його м'язових волокон або їхніх груп.

Значно рідше виникає так зване тріпотіння передсердь, при якому вони скорочуються з частотою до 300 на хвилину без діастолічної паузи, однак лише частина (кожний третій, четвертий і т. д.) цих імпульсів проводиться на шлуночки. При миготінні передсердь шлуночкові скорочення аритмічні, що визначається за пульсом або при аускультації серця у вигляді хаотичних серцевих скорочень. При тріпотінні передсердь може зберігатися правильний ритм серця.

При миготінні передсердь частина серцевих скорочень при слабкому наповненні шлуночків неефективна, тобто супроводжується замалим серцевим викидом та відсутністю пульсової хвилі. В результаті цього число серцевих скорочень буде більше, аніж число пульсових хвиль (дефіцит пульсу). Негативний вплив на кровообіг при миготливій аритмії зумовлений випадінням скорочень передсердь, що зменшує наповнення шлуночків, а також порушенням шлуночкового ритму.

Миготіння передсердь зустрічається найчастіше при атеросклеротичному кардіосклерозі, мітральному стенозі, тиреотоксикозі, рідше при перикардитах, кардіоміопатіях, алкогольній міокардіодистрофії.

Класифікація[ред. | ред. код]

Форми ФП Характеристика
Вперше виявлена вперше виник епізод ФП
Пароксизмальна напад триває не більше 7 днів (зазвичай менше 48 год) і спонтанно відновлюється в синусовий ритм
Персистуюча напад триває більше 7 днів
Тривало персистуюча напад триває більше 1 року, але прийнято рішення про відновлення синусового ритму
Постійна тривало зберігається ФП (наприклад, більше 1 року), при якій кардіоверсія була неефективна або не проводилася
Клас EHRA Прояви
I без суб’єктивних симптомів
II Легкі симптоми; нормальна життєдіяльність не порушена
III Виражені симптоми; змінена повсякденна активність
IV Інвалідизуючі симптоми; нормальна повсякденна активність неможлива

Перебіг[ред. | ред. код]

Миготіння передсердь може виникати у вигляді окремих нападів, але частіше спостерігається постійна її форма, яка може зберігатися упродовж багатьох років. При постійній формі миготіння передсердь з відносно зрідженим ритмом доволі часто спостерігається повна адаптація до аритмії, в результаті чого хворі можуть не відчувати її та зберігати працездатність. Іноді, при безсимптомному перебігу, першим проявом МА може бути інсульт або тромбоемболія судин великого кола кровообігу.

Лікування[ред. | ред. код]

Застосовують такі ж медикаменти, що й при пароксизмальній тахікардії, — анаприлін, верапаміл, хлорид калію, при значній тахікардії — дигоксин. При постійній формі миготіння передсердь його усунення проводять тільки в стаціонарі шляхом призначення антиаритмічних препаратів або електроімпульсної терапії після спеціальної підготовки антикоагулянтами.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред. | ред. код]