Микитась Максим Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макси́м Ві́кторович Микита́сь
Народився 13 вересня 1980(1980-09-13) (37 років)
Прип'ять, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Проживання Київ
Діяльність політик, менеджер
Батько Віктор Григорович Микитась
Мати Лідія Григорівна Микитась
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сторінка в Інтернеті mikitas.com.ua

Макси́м Ві́кторович Микита́сь (народився 13 вересня 1980, Прип'ять, Українська РСР, СРСР) — народний депутат України VIII скликання, екс-президент Української Державної будівельної корпорації «Укрбуд», депутат Київської міської ради VII скликання (2014—2015 роки), віце-президент Академії будівництва України, кандидат економічних наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 вересня 1980 року в місті Прип'ять Чорнобильського району Київської області в родині енергетиків. Батьки працювали на Чорнобильській АЕС. Після аварії на ЧАЕС в шестирічному віці переїхав разом з родиною до Києва[1]. У 1997 році із відзнакою закінчив київську середню школу № 286.

Освіта[ред.ред. код]

У 2002 році з відзнакою закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю «Фінанси та кредит». Здобув кваліфікацію магістра з фінансового менеджменту[2]. У 2003-му став сертифікованим фахівцем з управління проектами категорії «Д» (сертифікат Української асоціації управління проектами «УКРНЕТ»). У 2013 році отримав ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю «Економіка та управління підприємствами (економіка будівництва)» в Київському національному університеті будівництва і архітектури. У 2014 з відзнакою закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Здобув кваліфікацію магістра управління суспільним розвитком[джерело?].

Кар'єра[ред.ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 2002 році на посаді економіста з фінансової роботи групи управління проектом «Армянськ» і групи управління проектом «Титан і Каборга» в ВАТ «Південтеплоенергомонтаж». З 2004 по 2007 роки обіймав посади заступника голови правління з економіки та фінансів, а також голови правління ВАТ «БМУ Київської ТЕЦ-6».

З 2007 по 2010 рік обіймав посади генерального директора і директора будівельних організацій ТОВ "БК «Укрбудмонтаж» і ПрАТ «Київсоцбуд». З червня 2010 року — президент Української Державної будівельної корпорації «Укрбуд». Керуючи компанією Микитась зробив акцент на будівництві квартир економ-класу[3]. Також «Укрбуд» виступав підрядником Європейського банку реконструкції та розвитку при будівництві об'єкту «Укриття-2» на Чорнобильській атомній електростанції[4].

Політична діяльність[ред.ред. код]

У червні 2014 року став депутатом Київської міської ради. Пройшов як безпартійний за списком політичної партії «УДАР»[5]. Увійшов до складу депутатської фракції «УДАР-Солідарність». У Київраді Микитась отримав місце заступника голови постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. У жовтні 2015 року напередодні чергових місцевих виборів в Києві депутат заявив, що не балотуватиметься на наступний термін[6], але продовжить благодійну діяльність.

17 липня 2016 року на проміжних виборах до Верховної Ради був обраний народним депутатом. Пройшов самовисуванцем по одномандатному виборчому округу № 206 (Чернігівська область). Микитась набрав 31,45 % голосів виборців, випередивши найближчого суперника майже на 5 %. 8 серпня 2016 року під час засідання Кабінету міністрів України звільнений з посади президента корпорації «Укрбуд» у зв'язку з обранням народним депутатом[7]. 17 серпня 2016 року Центральна виборча комісія офіційно зареєструвала Микитася народним депутатом[8].

Особисте життя[ред.ред. код]

Батько — Віктор Григорович Микитась (25 травня 1946 року — 30 березня 2016 року[9], народився в місті Жовті Води, Дніпропетровська область) — екс-голова наглядової ради ПрАТ «Укренергомонтаж». Почесний енергетик України, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани». На момент вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 був головним інженером. Із перших днів керував операцією по локалізації аварії. 29 листопада 2016 року указом Президента України № 524 посмертно нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня[10].

Мати, Лідія Григорівна Микитась (Красножон) (народилася 8 листопада 1950 року), на момент аварії також працювала на ЧАЕС. Після вибуху її з шестирічним Максимом евакуювали до Києва.

Максим Микитась одружений, виховує двох доньок. Захоплюється спортом, музикою, грає на гітарі.

Скандали[ред.ред. код]

Корпорація «Укрбуд»[11], яку очолював Максим Микитась не раз опинялася в епіцентрі скандалів.

В першу чергу, це стосується будівництва ЖК «Сонячна Рів'єра»[12]на Микільській Слобідці, де час від часу відбувається протистояння між активістами і забудовником. Будівництво неодноразово зупиняли, однак забудовник відновлював його знову[13][14]. Будівництво перекрило жителям міста доступ до пляжу і завдало серйозної шкоди рекреаційній зоні. А забивання паль призвело до того, що стіни головного храму греко-католиків - Патріаршого собору Воскресіння Христового, розташованого поблизу з будівництвом, просто тріснули.

У грудні 2015 року вибухнув черговий скандал навколо будівництва житлового комплексу «Переможець» на вул. Воскресенській, 2а, пов'язаний з можливою зміною цільового призначення земельної ділянки під будівництво. Тоді підприємства, що входять до складу ГСК «Укрбуд», цінуючи свою репутацію, вийшли з проекту [15].

C ім'ям Максима Микитася пов'язані ще дві сумнівні забудови, які фігурують в рішеннях Господарського суду Севастополя. Дозволи на ці будівництва було видано вже після анексії Криму. Обидва рішення суду винесені одним суддею і не внесені до реєстру судових рішень. Документи на підставі цих рішень зареєстровані з різницею в 16 хвилин одним держреєстратором. Про це йдеться в сюжеті Аліни Стрижак для програми «Наші гроші» (ЗІК) [16].

Зокрема, забудову на підставі рішення (919/299/14) Господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2014 роки (на той момент місто і весь півострів вже був окупований Росією. - прим CRiME`а [17].), структури «Укрбуду» ведуть в Києві на вулиці Крамського, 10. Раніше там був санаторій «Перемога», призначення землі під будівництвом - рекреаційне. Будувати житлові комплекси там заборонено законодавчо. [18].

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Муджири, Е. Они отстояли будущее: Известному атомщику Виктору Микитасю - 65 лет. / Е. Муджири // Аргументы и факты в Украине. - 2011. - № 21 (май). - С. 9. 
  2. Офіційний сайт Максима Микитася. Біографія. 
  3. "Укрбуд" пошел за лидером. 
  4. Максим Микитась: ЕБРР оценивает сотрудничество с “Укрбудом” по реконструкции ЧАЭС исключительно позитивно. КиевВласть. Процитовано 2016-05-12. 
  5. Кто будет управлять столицей в ближайшие полтора года: список депутатов Киевсовета. 
  6. Скандальный застройщик Никольской Слободки решил не идти в Киевсовет. 
  7. Про звільнення Микитася М. В. з посади президента Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" № 569-р — редакція від 08.08.2016. 
  8. КОМІСІЯ ЗАРЕЄСТРУВАЛА НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ МИКИТАСЯ М.В. 
  9. Ушел из жизни один из ликвидаторов аварии на ЧАЭС Виктор Микитась. ru.golos.ua. Процитовано 2016-05-12. 
  10. Порошенко наградил 15 человек орденом "За заслуги" за сооружение конфайнмента на ЧАЭС. 
  11. Максим Микитась: король недобудов. Афери і скандали «Укрбуд». 
  12. Топ-5 незаконних споруд Києва: чи «відповідають» забудовники за свої висотки. 
  13. .На скандальному будівництві на Микільській Слобідці знову почалися роботи. 
  14. Навколо будівництва житлового комплексу «Сонячна Рів'єра» знову назріває скандал
  15. Корпорація «Укрбуд» вийшла з проекту будівництва ЖК «Переможець». 
  16. Керівники Укрбуд нелегально будують з дозволу кримських судів. 
  17. Комерсанти ведуть незаконну забудову столиці з дозволу суду окупованого Криму. 
  18. Сепаратист з «Укрбуду» Максим Микитась працює на Крим і сумнівні офшори. 
  19. Почетная грамота Киевской городской государственной администрации. 
  20. Премия "Человек года": Список победителей. 
  21. Максим Микитась - лауреат премії "Людина року-2014". 

Посилання[ред.ред. код]