Миколай Коперник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай Коперник
пол. Mikołaj Kopernik
нім. Nikolaus Kopernikus
лат. Nicolaus Copernicus
Nikolaus Kopernikus.jpg
Портрет Миколи Коперника, поч. XVI ст.
Інші імена Ніколаус Копернікус
Народився 19 лютого 1473(1473-02-19)
(Торунь, Польща)
Помер 24 травня 1543(1543-05-24) (70 років)
Фромборк, Вармія (сучасна Польща)
Інсульт
Поховання Кафедральний собор Успіння Богородиці та Святого Андрія
Громадянство Королівство Польське[d]
Ім'я при народженні Nikolas Koppernigk
Діяльність математик, астроном, фізик, правник і дипломат, економіст, каноник, лікар і астролог
Відомий автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи
Alma mater Яґеллонський університет[1][2][3]
Падуанський університет
Болонський університет
University of Ferrara[d]
Конфесія Католицтво
Автограф Nicolaus Copernicus signature (podpis Mikołaja Kopernika).svg
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, нім. Nikolaus Kopernikus, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, Польща — 24 травня 1543, Фромборк, Польща) — польсько-німецький астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік, лікар і астролог. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Торунь/Торн (пол. Toruń, нім. Thorn, Куявія) як наймолодший син у бюрге, де мешкала людина або звідки було її родинне коріння. Тому цей нащадок вихідців з Сілезії мав відповідне прізвище, котре й прижилося у світовій культурі згідно з його латинським відповідником: Ніколаус Копернікус («Nicolaus Copernicus»).

Більшість дослідників життя Коперника вважає, що його прізвище походить від місцевої назви рудокопів, копачів, котрі видобували мідь, — copper-mining[4]. Є й інше трактування походження прізвища «Коперник» — від назви рослини кріп, яку в цій місцевості масово вирощують і називають «koperek» або «kopernik»[5].

Сам Коперник не надавав великого значення[6] граматиці і орфографії написанню свого імені та прізвища через тогочасні суспільні звичаї і неусталені письмові форми. Прізвище «Коперник» вперше з'явилося у Сілезії в ХІІІ столітті і писалося по-різному латиною в місцевих документах. Саме 1480 року в «торунських книгах» вперше трапляється ім'я та прізвище його батька як Ніклас Коппернік (Niclas Koppernigk)[7][8][9]. Натомість у Краківських купецьких книгах він підписувався як Ніколаус Ніколай з Торуня (Nicolaus Nicolai de Torunia)[10]. А вже 1496 року в Болоньї він, вступаючи до колегіуму, поставив такий підпис: Домінус Ніколаус Копперлінк де Торн — IX грошен (Dominus Nicolaus Kopperlingk de Thorn — IX Groschen)[11][12]. У перекладі українською мовою це означає «пан Ніколаус Копперлінк з Торуня — 9 грошів».

У Падуї Коперник підписався Ніколаус Копернік (Nicolaus Copernik), пізніше — Коппернікус (Coppernicus), натомість на автопортреті, копія якого міститься нині в Ягеллонськім університеті, стоїть автограф самого вченого — Н. Копернік (N. Copernic)[13]. Свої астрономічні праці він підписував іменем Коппернікус (Coppernicus), з двома «п» (так само і в 23 документах з 31 збереженого)[14]. А вже пізніше він уживав тільки одне «п», і на титульному аркуші його праці «De revolutionibus, Rheticus» опубліковано ім'я (у родовому відмінку) Ніколай Копернік (Nicolai Copernici). Очевидно на ці всі варіанти його прізвища мали вплив французька, італійська й латинська мови. Польська мова тоді ще не постала як усенаціональна.

Ранні роки й родина[ред.ред. код]

Батько і його родина[ред.ред. код]

Батька та його родину дослідники вважають уродженцями одного з сіл на півдні Сілезії, поблизу містечка Ниса (нім. Neiße). Це село називали, з різними мовними варіаціями, — Коперник[15], (Kopernik, Köppernig, Köppernick), і нині воно має схожу назву — Коперники (Koperniki). В XIV столітті члени родини почали роз'їжджатися: спочатку — по різних сілезьких містечках (Зомбковіце, Ниса, Вроцлав, Згожелец). У тодішній столиці Польщі — Кракові — вони з'явилися 1367 року, в Торуні — у 1400, у Львові — 1439[16] року. Таким чином Коперників батько, теж Ніклас Коперник (ймовірно, син Яна Коперника), потрапив до Кракова,[15] де представники роду наприкінці XIV ст. отримали міські права.

Батько фігурував у торговельних книгах як заможний католицький купець, що продавав мідь — переважно в тодішньому Данцигу (теперішній Гданськ)[17][18]. Він переїхав з Кракова до Торуня близько 1458 року, щоб бути якнайближче до ринків збуту міді та на перетині торговельних шляхів і доступної для перевезень річки Вісла[19]. По приїзді до Торуня купця Ніколаса захопила політика, бо Сілезія та Торунь були втягнуті у 13-літню війну (1454-66), де з одного боку була Прусська конфедерація (складалася з союзу прусських міст — їх дворянства і духовенства), а з іншого боку — Тевтонський орден, який володів тоді тим пруссько-сілезьким регіоном. Безпосередньо завдяки сприянню Королівства Польського прусам удалося домогтися визволення, й вони перейшли під опіку Польщі — суттєву роль у вдалих перемовинах[20] відіграв саме Ніклас. Зокрема, у серпні 1454 батько був посередником між кардиналом Збігневом Олесніцьким та великим прусськими містами у справі сплати позики на проведення війни.[21] Але часті мандрівки, роз'їзди, фінансово-політичні проблеми — остаточно підірвали здоров'я Коперника-старшого.

Ніколас Коперник-старший одружився з 20-літньою прусачкою Барбарою Ватценроде (Barbara Watzenrode), будучи вже досить зрілим (близько 35 років), між 1461 і 1464 роками. І майже через 20 років, між 1483 і 1485 роками, він помер. Після його смерті опікуватися молодшим із Коперників узявся брат Барбари — Лукас Ватценроде-молодший (Lucas Watzenrode 1447—1512), котрий замінив хлопцеві батька, дав йому високу освіту та просував по службі.

Мати — Барбара Ватценроде (нім. Barbara Watzenrode), донька багатого купця і лавника з Торуня Лукаса Ватценроде та його дружини Катаріни Руссе.[22] Родина матері, як і батька — первинно сілезького походження.[21] Мав брата та сестер:

  • Андреас, помер перед 30 березня 1519 від невизначеної хвороби, від якої довший час потерпав, правдоподібно, в Італії, канонік у Вармії[21]
  • Барбара (названа на честь матері, померла після 1517) пішла у бенедиктинський монастир, наприкінці життя була пріоркою кляштору в Хелмно
  • Катаріна вийшла заміж за торунського купця та лавника Бартоломея Гертнера, з яким мала 5 дітей.

Миколай Коперник не мав дітей, дуже прив'язаний до своїх небожів, піклувався про них до кінця життя.

Коли малому Ніколасу було 10 років, помер його батько, і турботу про виховання сироти взяв на себе його вуй[23], єпископ Вармійський Лукас Ватценроде-молодший (нім. Lukas Watzenrode, 14471512)[24].

Юнацтво та студії[ред.ред. код]

1491 — вступив до Краківського університету, де вивчав математику, медицину і богослов'я. Вже тоді його найбільшу увагу і зацікавленість привернула астрономія, яку в Краківському університеті викладав відомий український вчений Юрій Котермак.

Закінчивши університет (1494), не отримав наукового ступеня. Правдоподібно, восени 1495 подався до двору вуя, який намагався допомогти йому стати вармінський каноніком після смерті Йогана (Яна) Чанова. З невідомих причин (можливо, через спротив частини капітули, яка подала апеляцію до Риму), це призначення не вдалось. Тому вуй відправив обидвох племінників на подальші студії до Італії.

Ніколас готувався піти стопами свого вуя — стати священиком. Задля цього всередині 1496 виїхав до Італії, можливо, в «оршаку» канцлера капітули, виїхав, а наприкінці 1496[25] прибув до Італії. Через кілька місяців (після 6 січня 1497) записався навчатись до Болонського університету правників[26] (Болонського університету), де вказав себе у «альбомі німецької нації». Крім теології, вивчав також світські науки — право, давні мови, математику і свою улюблену астрономію.

1500 — покинув Болонью і переїхав до Риму. Згодом на якийсь час навідався на батьківщину, але знову від'їхав на навчання до Італії — цього разу до Падуї, де вивчав переважно медицину. У 1503 році завершив студії, склавши у Феррарі іспити і здобувши диплом та вчений ступінь доктора канонічного права.[27] Того ж року повернувся на батьківщину.

Кар'єра у Польщі[ред.ред. код]

Портрет Коперника з лікарською рослиною

1507 — став секретарем, особистим лікарем і довіреною особою свого вуя — єпископа Лукаса Ватценроде, а 1510 року — каноніком Вармійської дієцезії. Ці роки (до 1512) Коперник жив у єпископському з́амку свого дядька, Лідзбарку-Вармінському, де продовжив свої астрономічні дослідження, одночасно викладаючи у Кракові.

1512 — помер дядько по матері, єпископ Лукас. Коперник переїхав до Фромборка,[28] де служив каноніком, проводячи далі свої дослідження. Тут же він починає писати свій magnum opus про нову модель будови всесвіту, задум та ідеї якої визрівали, ймовірно, ще на початку 1500-х років.

Наполегливо працював над трактатом, ретельно перевіряючи кожний розрахунок. Чутки про його працю та ідеї почали поширюватися по всій Європі. Папа Лев X запросив Коперника взяти участь у підготовці календарної реформи (1514), але вчений відмовився (саму́ реформу здійснено лише 1582 року).

Католицька церква, яка в той час найбільше переймалася боротьбою з Реформацією, спочатку поставилася поблажливо до діяльності Коперника, але провідники протестантизму (Мартін Лютер і Меланхтон), перебуваючи в Німеччині, локально ближче до Коперника (а отже, до джерел чуток про нову Коперникову астрономію), відразу сприйняли її вороже.

Крім теоретичних досліджень, до заслуг Коперника в цей час належать проектування і будівництво гідравлічної машини у Фромборку, що постачала в будинки воду, а також запуск польського монетного двору. Крім того, Коперник вів постійну лікарську практику, зокрема боровся з епідемією 1519 року.

Коперник також брав активну участь у боротьбі з Тевтонським Орденом — під час польсько-тевтонської війни (1520-22) він організував успішну оборону дієцезії від тевтонців, а згодом (1524) брав участь у мирних переговорах, наслідком яких стало проголошення території Тевтонського ордену герцогством Пруссії у васальній залежності від Польського королівства.

В 1526 році відкрив закон обігу грошей, надалі названий «Законом Коперніка-Грешема».[29]

Кафедральний собор у Фромборку, усипальниця Коперника

Останні роки життя[ред.ред. код]

З 1531 року Коперник майже не брав участі у громадському житті (виняток — безкоштовна медична допомога), цілковито присвятивши себе роботі над книгою. Його вірним помічником і асистентом в цей час був Ретік (його учень Георг Йоахім Ретік). Ще до видання трактату, яке було кінцевою метою, Коперник поширив серед знайомих короткий виклад своєї праці, відомий як «Малий коментар» (лат. Commentariolus).

У 1542 році стан здоров'я вченого різко погіршився — його розбив параліч. 24 травня 1543 року, маючи 70 років, Миколай Коперник помер внаслідок інсульту.

Місце поховання Коперника довгий час було невідомим, але 2008 року з допомогою аналізу ДНК вдалося з'ясувати, що вчений похований у кафедральному соборі міста Фромборка (Польща).

Наукова діяльність Коперника та її значення[ред.ред. код]

Магнум опус «Про обертання небесних сфер»[ред.ред. код]

Титульна сторінка «De revolutionibus orbium coelestium»

Свою найголовнішу працю, базовану на узагальненні власних тривалих спостережень і підрахунків, «Про обертання небесних сфер» (лат. De revolutionibus orbium coelestium) Коперник опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті (1543)[30].

У цій роботі вчений постулював зовсім нове розуміння місця Землі і, разом з тим, людини у Всесвіті, виступивши творцем геліоцентричної теорії світу.

Див. також: Геліоцентризм.

Стара геоцентрична теорія облаштування всесвіту, яку сформулював грецький астроном Птолемей у ІІ ст. по Р. Х., розглядала Землю як центр світобудови і була панівною серед учених і теологів. Основну думку Коперника коротко викладено на його пам'ятнику у Варшаві:

« Solis stator, Terrae motor («Він зупинив Сонце, зрушив Землю»).  »

Довга затримка з публікацією його книги не пов'язана, як це часом стверджується, з побоюваннями переслідувань з боку Церкви, бо єпископ Гідеман Ґізе, кардинал Миколай Шенберґ, як і учень Георг Йоахім Ретік, давно були знайомі з його теорією і наполягали на публікації книги. Сумніви Коперника були пов'язані з інтуїтивними відчуттями деяких хиб його теорії, переобтяженої зайвими подробицями.

Книга Коперника латиною вийшла накладом 1000 примірників у Нюрнберзі з анонімною передмовою, складеною, найвірогідніше, без відома Коперника, де викладені теорії оголошено суто математичними гіпотезами, зручними для обчислень.

«Астроном Коперник, або Розмова з Богом», картина Я.Матейка, 1872

Згодом трактат перевидано у Базелі (1566). У 1616 році Ватикан вніс книгу Коперника у перелік заборонених, в якому значилась до 1828 року. Це не завадило її перевиданню у 1617 році в Амстердамі та всім дальшим передрукуванням.

Кілька розділів «Про колові рухи…» присвячено питанням плоскої і сферичної тригонометрії.

Бібліографія Коперника[ред.ред. код]

  • Theophilacti scolastici Simocati epistolae morales, rurales et amatoriae, Lateinische Übersetzung der griechischen Episteln des Theophylaktos Simokates, Johann Haller, Krakau 1509[24]
  • Commentariolus, (Heilsberg, um 1509)
  • N.C. Meditata XV. Augusti anno domini MDXVII., 1517
  • «Epistola Coppernici contra Vernerum bzw. Brief gegen Werner»[31], 1524
  • «Копернікус» (Copernicus' Denkschriften über das Münzwesen), 1522 (Deutsch) 1526
  • «Трактат про монети» (Tractatus de monetis), 1528
  • «De lateribus et angulis triangulorum tum planorum rectilineorum tum sphaericorum, Vittembergae per Johannem Lufft, 1542»[32]
  • «Про обертання небесних сфер» (De Revolutionibus Orbium Coelestium), Нюрнберг, 1543.
  • Греко-латинський словник

Повне зібрання творів Коперника видав Барановський у Варшаві 1854 р. як латиною, так і польською мовою.

Значення наукової спадщини Коперника[ред.ред. код]

Створення геліоцентричної системи світу стало революційним переворотом у науці. За висловом Фрідриха Енгельса, «він поклав початок звільненню природознавства від теології»[33]. Вчення Коперника науково спростовувало міф про Землю як центр Всесвіту, утверджувало однакову матеріальну природу небесних і земних тіл, їх підпорядкованість єдиним законам, прокладало шлях до наукових відкриттів не лише сонячного, а й багатьох інших світів, аж до ідеї про безкінечність Всесвіту.

Ідеї Коперника позитивно сприйняли вже його сучасники. В подальшому геліоцентрична теорія світобудови набула розвитку і коригування в роботах Галілео Галілея, Йоганна Кеплера, Ісаака Ньютона та інших.

Видатними українськими пропагандистами ідей Коперника були Єпіфаній Славинецький, Феофан Прокопович тощо. Діяльність видатного українського мислителя Григорія Сковороди сприяла утвердженню ідей Коперника в науці і передовій філософській думці.

Розшуки труни та перепоховання Коперника[ред.ред. код]

Наприкінці 2008 року польські науковці оголосили нарешті про вирішення суперечки, яка тривала не одне століття: де ж похований Миколай Коперник. Місце його поховання тривалий час залишалося за́гадкою та предметом наукових суперечок (ученого поховали без зайвого розголосу в Фромборку). Лише 2005 року польські фахівці під керівництвом професора Єжи Ґонссовського натрапили на ймовірну труну Коперника в одному з бічних вівтарів кафедрального собору Фромборка.

Згодом шведські вчені порівняли зразки ДНК, отримані з кісток, зі зразками волосся астронома, знайденого в одній старовинній книзі, яка належала йому (тепер ця цінність зберігається в бібліотеці шведського Упсальського університету). Результати останнього аналізу дали підставу з високим ступенем імовірності стверджувати, що могилу Коперника справді знайдено[34].

22 травня 2010 року відбулася урочиста церемонія перепоховання останків Миколая Коперника, яку провів примас Польщі, архієпископ Ґнєзненський Юзеф Ковальчик. По панахиді й літургії прах ученого знову поховали під вівтарем Святого Хреста кафедрального собору Фромборка, де його рештки були знайдені під час розкопок у 2005 році[35].

Вшанування Коперника[ред.ред. код]

Життєвий шлях Коперника надихав і надихає художників і письменників. Різноманітним є використання образу Коперника — на поштових марках, грошах, сувенірній продукції тощо.

Галерея монументів М. Копернику

Цікаві факти[ред.ред. код]

За повідомленнями Ассошіейтед прес, в середині червня 2008 року на аукціоні «Крістіз» у Нью-Йорку продали трактат Миколая Коперника «Про обертання небесних сфер» (лат. De Revolutionibus Orbium Coelestium). Фоліант, видрукований 1543 року, на початку торгів оцінювали у 1—1,2 млн доларів. Його власником був відомий колекціонер і астроном-любитель Річард Ґрін. В результаті торгів кінцева вартість лоту становила 2,2 млн доларів, ім'я ж нового власника лишилось невідомим[39].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://copernicus.torun.pl/en/biography/1491-1495/2/
  2. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21614776
  3. http://www.ron-turner.com/copernicus.html
  4. Melkowski, Stefan (May 2003). O historii i o współczesności (On History and the Present Day) (Polish). Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-04-22. 
  5. «Kopernik, Koperek, Kopr and Koprnik in Polish—also similarly in other Slavonic languages—means simply dill such as is used in dill pickling. Be it as it may, although the present writer is more inclined towards the occupational interpretation, it is interesting to note …» Stephen Mizwa, Nicolaus Copernicus, 1543—1943, Kessinger Publishing, 1943, p. 37.
  6. Gingerich (2004), p. 143.
  7. Nicolaus Copernicus Gesamtausgabe: Urkunden, Akten und Nachrichten: Texte und Übersetzungen
  8. p. 23 ff. ISBN 3-05-003009-7
  9. Marian Biskup, Regesta Copernicana (Calendar of Copernicus' Papers), Ossolineum, 1973, page 32
  10. name="books.google.com"
  11. Biskup (1973), pp. 38, 82.
  12. Carlo Malagola, Della vita e delle opere di Antonio Urceo detto Codro: studi e ricerche, 1878, pp. 562-65
  13. «Copernicus, Nicolaus». Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica. 2009. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/136591/Nicolaus-Copernicus. Процитовано 2009-11-21. 
  14. Maximilian Curtze, Ueber die Orthographie des Namens Coppernicus, 1879, [1]
  15. а б «The name of the village, not unlike that of the astronomer's family, has been variously spelled. A large German atlas of Silesia, published by Wieland in Nuremberg in 1731, spells it Kopernik.» Stephen Mizwa, Nicolaus Copernicus, 1543—1943, Kessinger Publishing, 1943, p. 36. ([2])
  16. Jerzy Dobrzycki, Leszek Hajdukiewicz. Kopernik Mikołaj… — S. 3.
  17. Barbara Bieńkowska, The Scientific World of Copernicus, Springer, 1973 [3]
  18. Eugeniusz Rybka for Polska Akademia Nauk (the Polish Academy of Sciences), The Review of the Polish Academy of Sciences: Nicolaus Copernicus' Relationship with Cracow, Ossolineum, 1973, p. 23. [4]
  19. Josh Sakolsky. Copernicus and Modern Astronomy, Rosen Publishing Group, 2005. — P. 8. [5]
  20. Marian Biskup. Regesta Copernicana (calendar of Copernicus' papers). — Ossolineum, 1973. — P. 16. [6]
  21. а б в Jerzy Dobrzycki, Leszek Hajdukiewicz. Kopernik Mikołaj… — S. 4.
  22. Skoczkowie narciarscy rywalizowali o medale mistrz (пол.)
  23. дядько по матері
  24. Енгельгардт М. А. Миколай Коперник. Глава 3. (рос.)
  25. 1497 році
  26. Jerzy Dobrzycki, Leszek Hajdukiewicz. Kopernik Mikołaj… — S. 5.
  27. Jerzy Dobrzycki and Leszek Hajdukiewicz, «Kopernik, Mikołaj», Polski słownik biograficzny
  28. невеликого містечка на березі Вісли
  29. Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь. — Львов, издательство при ЛГУ // объединение «Вища школа», 1975. — 156 с.: 292 ил. — С. 73. (рос.)
  30. . Вчені небезпідставно сумніваються в тому, що роботу видав особисто Коперник, адже цього року він був тяжко хворий.
  31. Google books
  32. archiwa.gov.pl
  33. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — т. 20. — С. 327.
  34. Боровський Олег. Коперник віднайшовся. Встановлено ідентичність могили та останків славетного астронома // Україна молода, № 221, 22 листопада 2008 року
  35. У Польщі перепоховали останки Коперника // інф. Кореспондент.net за 22 травня 2010 року
  36. Затверджено офіційну назву 112 хімічного елемента
  37. Вулиця Коперника на Вікі-ресурсі «Київ. Енциклопедія»
  38. [УСЕ]
  39. «Україна Молода» за 19 червня 2008 року (укр.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — К., 1980. — Т. 5. — С. 391.
  • WS: Герасимович Борис. — Революція Коперника. «Червоний шлях» №2.  — Харків, 1923.
  • Biliński Bronisław. Najstarszy życiorys Mikołaja Kopernika z roku 1588 pióra Bernardina Baldiego. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1973. (пол.)
  • Dobrzycki Jerzy, Hajdukiewicz Leszek. Kopernik Mikołaj (1473—1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIV/1, zeszyt 60. — S. 3—16. (пол.)
  • Gingerich Owen, MacLachlan James. Nicolaus Copernicus. Making the earth a planet. — Oxford University Press, USA. ISBN 0-19-516173-4 (англ.)
  • Górski Karol. Dom i środowisko rodzinne Mikołaja Kopernika. Toruń — Poznań : Państ. Wydaw. Naukowe, 1987. (пол.)
  • Rudnicki Józef, Tł. B. W. A. Massey. Nicholas Copernicus. — London : The Copernicus Quatercentenary Celebration Committee, 1943. (англ.)
  • Sikorski Jerzy. Prywatne życie Mikołaja Kopernika. — Warszawa : Prószyński i S-ka, 1995. (пол.)
  • Веселовский И. Н., Белый Ю. А. Коперник, 1473—1543. — М. : «Наука», 1974. (рос.)
  • Гребеников Е. А. Николай Коперник. — М. : «Наука», 1982. (рос.)
  • Николай Коперник (1473—1543). К 400-летию со дня смерти. — М.-Л.: Изд. АН СССР, 1947. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]