Миколай Радзивілл Амор
| Микола Радзивілл «Amor Poloniae» | |
|---|---|
 Микола II Радзивілл «amor Poloniae» | |
| Народився | близько 1470 |
| Помер | не раніше жовтень 1521 і не пізніше листопад 1521 або січень 1522[1][2]  |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Діяльність | офіцер |
| Титул | князь |
| Посада | канцлер, воєвода віленський та троцький, маршалок великий литовський |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Миколай Радзивілл (Старий)[3][4] |
| Мати | Софія Монивидовичd[5] |
| Родичі | батько Микола Радзивілл «Старий» мати Софія Монивид |
| Брати, сестри | Юрій Радзивілл, Ян Радзивілл «Бородатий», Войцех Радзивілл і Анна Радзивілл |
| У шлюбі з | Єлизавета Сакович |
| Діти | сини Микола (†1529/1530), Ян (†1542), Станіслав (†1531) |
 | |
Микола Радзиві́лл «Amor Poloniae» (пол. Mikołaj Radziwiłł «amor Poloniae», лит. Mikalojus Radvila II Amor Poloniae); 1470–1521) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Великий канцлер литовський з 1510, троцький (1505—1510) і віленський (з 1510) воєвода. Мав також посади крайчого литовського (1488—1493), підчашого литовського (1493—1505), маршалка великого литовського (1505). Засновник гонязько-мядельської лінії роду Радзивіллів, яка, однак, згасла вже у наступному поколінні.[6] Відомий також як Миколай II Радзивілл.
Син Миколи Радзивілла «Старого» та його дружини Софії Монивид. Брав участь у військових походах Костянтина Острозького, зокрема, у невдалій битві над Ведрошею (1500) та переможній битві під Клецьком (1506).
У 1515 році очолював посольство Великого князівства Литовського на з'їзді Ягеллонів і Габсбургів, що проходив у Братиславі та Відні.
У 1518-му отримав з рук імператора Максиміліана I титул князя Священної Римської імперії «на Гоньондзі і Мяделі».
Був затятим прихильником польсько-литовської унії, за що і отримав прізвисько «amor Poloniae». Брав участь у тривалому міжусобному військовому конфлікті з воєводою троцьким Альбрехтом Гаштольдом.
Микола Радзивілл «amor Poloniae» був одним з ініціаторів створення Першого Литовського Статуту.
Помер наприкінці жовтня чи на початку листопада 1521 р., був похований у латинській катедрі у Вільнюсі.[7]
Після смерті батька у спадок отримав численні маєтки в Литві (Ширвінтос, Кедайняй, Упнікі, Солі та ін)., на Підляшші (Гоньондз, Райгород, Книшин), Холхлово і Хотенчиці біля Молодечно, мав Бобруйську волость, Бєльське староство. Родовий маєток знаходився у Гоньондзі.
Був одружений з Єлизаветою з роду Саковичів гербу Помян (донька троцького воєводи Богдана Саковича, його єдина спадкоємиця), від якої мав дітей:
- Ян — жмудський староста
- Станіслав і Микола,[7]
- Єлизавета (Анна) — дружина князя Івана (Януша) Гольшанського-Дубровицького.[8]
- Олена — дружина князя Юрія Семеновича Олельковича
- Софія — дружина Яна Заберезинського.[7]
Від сина Яна залишились лише внучки, тому весь багатий спадок Миколи II Радзивілла «amor Poloniae» перейшов до інших родів, найбільше до Кішки.
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73, 160.
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. I, Województwo wileńskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2004. — С. 193. — 764 с. — ISBN 83-7181-305-8
- ↑ Antoniewicz M. Protoplaści książąt Radziwiłłów. Dzieje mitu i meandry historiografii — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2011. — С. 31. — 423 с. — ISBN 978-83-7181-641-3
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада — 2 — Смаленск: 2014. — С. 288. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4
- ↑ Antoniewicz M. Protoplaści książąt Radziwiłłów. Dzieje mitu i meandry historiografii — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2011. — С. 35. — 423 с. — ISBN 978-83-7181-641-3
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 17 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Błaszczyk G. Radziwiłł Mikołaj h. Trąby (ok. 1470—1521)… — S. 319.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 17 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Błaszczyk G. Radziwiłł Mikołaj h. Trąby (ok. 1470—1521) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 316—319. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 937 s. — S. 811—812. (пол.)
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie t. V — rok 1920. — Kraków, 1921. — S. 42 (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]) (пол.)
- Mikołaj ks. Radziwiłł h. Trąby (ID: 1.1432.16) [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
| Попередник Микола Радзивілл «Старий» |
|
Воєвода віленський 1510—1521 |
|
Наступник Гаштольд Альбрехт Мартинович |
