Миколаївка (Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Миколаївка
Karhutory mykolaivka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпровський район Дніпровський район
Рада/громада Миколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 1221485601
Облікова картка Миколаївка 
Основні дані
Колишня назва Карнаухівські хутори, Кархутори
Населення 1 266
Площа 5,26 км²
Густота населення 240 осіб/км²
Поштовий індекс 52060
Телефонний код +380 56
День села остання неділя вересня
Географічні дані
Географічні координати 48°21′16″ пн. ш. 34°41′26″ сх. д. / 48.35444° пн. ш. 34.69056° сх. д. / 48.35444; 34.69056Координати: 48°21′16″ пн. ш. 34°41′26″ сх. д. / 48.35444° пн. ш. 34.69056° сх. д. / 48.35444; 34.69056
Середня висота
над рівнем моря
77 м
Водойми рр. Суха Сура, Сухачівка, ставок у руслі р. Сухачівки
Відстань до
обласного центру
28 км
Відстань до
районного центру
39 км
Найближча залізнична станція Сухачівка
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради с. Миколаївка, вул. Центральна, 32г; тел. 711-55-42
Сільський голова Чорна Антоніна Володимирівна
Карта
Миколаївка. Карта розташування: Україна
Миколаївка
Миколаївка
Миколаївка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Миколаївка
Миколаївка

Миколаївка у Вікісховищі?

Микола́ївка (у минулому три окремих села — Карнаухівські хутори, скорочено — Кархутори[1], Миколаївка та Василівка) — село в Україні, в Дніпровському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 1 266 осіб. Центр Миколаївської (колишні Карнаухівські хутори, нині село Миколаївка — 1) та Новотаромської (раніше села Миколаївка та Василівка, нині село Миколаївка — 2) сільських рад.

Географія[ред. | ред. код]

Село Миколаївка розташоване на березі річки Суха Сура та її притоки Сухачівка, що наразі зникає в ставку на північно — східній околиці села. Вище за течією Сухої Сури до Миколаївки примикає село Благовіщенка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Сурсько-Михайлівка (Солонянський район). По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги М04 (E50) і Р80.

Траса М04 ділить село на дві частини: Миколаївку — 1 (південна частина) підпорядковану Миколаївській сільській раді та Миколаївку — 2 (північна частина) — Новотаромській сільській раді.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування села Карнаухівські Хутори належить до першої половини XIX столітті. Першими його поселенцями були вихідці з села Карнаухівки (тепер — частина міста Кам 'янського).

Село Миколаївка було засноване у 18 столітті запорізькими козаками. [1] Інтенсивне заселення села пов'язане з переселенням сюди вихідців з села (нині місто) Кам'янського наприкінці 19 ст.

Станом на 1886 рік на Карнаухівських хуторах Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 633 особи, налічувалось 111 дворових господарств, існувала православна церква[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1246 осіб (573 чоловічої статі та 673 — жіночої), з яких 1235 — православної віри[3].

Станом на 1923 р. у селі Миколаївка мешкало 1495 осіб[4].

У 1929 р. створюються колгоспи: у Миколаївці — «Дзержинець», у Василівці — «Червона Армія», у Карнаухівських Хуторах — «Ворошилівський» та «Переможець»[5].

Населення сіл вороже зустріло колективізацію. Навесні 1929 року в Миколаївці та Карнаухівських Хуторах спалахнули «бабині бунти»: жінки відбирали худобу й сільгоспінвентар[6]. Як свідчив документ ДПУ від 14 березня 1930 р.,

"Миколаївка. Приступили до практичної роботи. Засіяли 17 десятин. Настрій селян змінюється, але робота йде кволо. Відвертих виступів у полі нема.

Карнаухівські хутори. Маються факти окремих виступів бідняків, які загітовані куркульнею і не бажають сіяти колективно, особисто жінки. Були випадки забирали суспільних коней.

Василівка. О 3 — й годині вночі представник Райвиконкому заарештував 3 куркулів, щоб із'яти та вів їх до Сільради, але в той час коло Сільради зібралося вже багато людей, як відбили заарештованих, а уповноважених закрили в кімнаті голови сільської ради та стояли навкруги с/ради. Заарештованого голову с/ради селяни підвели до телефону, щоб викликав Райвиконком для пояснення. Побили всі вікна в сільраді. По розмові з головою с/ради Карнаухівських Хуторів т. Гаркушею виявилось, що експортники хотіли побити уповноважених, але їх удалось стримати. Коли підходили до сільради то чули як селяни кричали: «Чого до нас прислали Осаду?» (Уповноваженого Райвиконкому)[7].

Населення масово покидало села, тікаючи на заводи до Кам'янського та Дніпропетровська. У 1932 р. за невиконання плану хлібозаготівель колгоспи всіх трьох сіл були занесені на «чорну дошку»: на колгоспи та селян були накладені великі штрафи м'ясом. Села зазнали великих втрат від Голодомору. Як свідчив мешканець Миколаївки — 1 Володимир Іванович Федоряка:

« В Кархуторах 7 кладовищ. Восени бур'ян впаде (на кожному з них) побачите братські могили. Ховали у кургані щонайменше 30 чоловік. За виключенням розкуркулених вивезених в Сибір, можете називати всі сім'ї — або хтось вмер, або всі.[8]»

За свідченням мешканця Миколаївки — 2 Дрозденка Гавриїла Пилиповича:

«помирало багато. Десь на нашій бригаді (а у колгоспі було 3 бригади — усього 3000 чоловік з лишнім) до сотні. А по селу до п'ятсот.[9]»

1989 року за переписом тут проживало приблизно 3800 осіб.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Миколаївці є загальноосвітня середня школа, лікарня, бібліотека.

На території сільської ради діє ТОВ «Сільськогосподарська фірма „АгроСтар“».

Похований Мєркулов Андрій Юрійович (1979—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Похований Мєркулов Андрій Юрійович (1979—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Назви треба поважати (gorod.dp.ua, 24.10.2012)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-60)
  4. Список населенных мест Каменского района Екатеринославского округа // Державний Архів Дніпропетровської області - Ф. Р. - 158. - Оп.1. - Спр. 11. - Арк. 184. 
  5. Відомість про електрифікацію Камянської міської ради // Державний архів Дніпропетровської області - Ф. 1278. - Оп. 1.- Спр. 142. - Арк. 51. 
  6. Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008). Чорна сповідь: камянський вимір трагедії (укр.). Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 165., 166. ISBN 978 - 966 - 331 - 237 - 8. 
  7. Калинник, Олекса (1953). Що несе з собою комунізм: документи про російсько - комуністичний терор в Україні (укр.). Мюнхен: Спілка визволення України. с. 87, 88, 89. 
  8. Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камянський вимір трагедії (укр.). Дніпропетровськ: МА - прес. с. 165. ISBN 978 - 966 - 331 - 237 - 8. 
  9. Буланова Н. М., Нікілєв О. Ф. (упорядники) (2008.). Чорна сповідь: Камя'нський вимір трагедії (укр.). Дніпропетровськ: ІМА - прес. с. 145. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]