Миколаївка (Роменський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Миколаївка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Роменський район
Рада/громада Миколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 5924186401
Основні дані
Населення 604
Поштовий індекс 42046
Телефонний код +380 5448
Географічні дані
Географічні координати 50°48′19″ пн. ш. 33°25′33″ сх. д. / 50.80528° пн. ш. 33.42583° сх. д. / 50.80528; 33.42583Координати: 50°48′19″ пн. ш. 33°25′33″ сх. д. / 50.80528° пн. ш. 33.42583° сх. д. / 50.80528; 33.42583
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради 42046, Сумська обл., Роменський р-н, с.Миколаївка, вул.Центральна,11 , тел. 9-81-42
Карта
Миколаївка. Карта розташування: Україна
Миколаївка
Миколаївка
Миколаївка. Карта розташування: Сумська область
Миколаївка
Миколаївка

Микола́ївка — село в Україні, в Сумській області, Роменському районі. Населення становить 604 особи. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Миколаївка розташоване на лівому березі річки Ромен, вище за течією на відстані 0.5 км розташоване село Калинівка, нижче за течією на відстані 2.5 місто Ромни, на протилежному березі — село Житне.

Довкіл села кілька іригаційних канали.

Поруч автомобільний шлях Т 1907.

Історія[ред. | ред. код]

  • Перший спогад про село у кінці XVII ст.
  • Поблизу села знайдений скіфський курган.
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках[1].

Село засноване переселенцями з Правобережної України, які тікали від гніту польської шляхти та українських феодалів. наприкінці XVII ст. На карті Київського воєводства середини XVII ст. французького інженера Гійома Боплана знаходимо і село Миколаївку. Найдавніші відомості про село Миколаївку відносяться до початку XVIII ст. «Село Николаєвка, 43 двора по ревизии 1729 года войсковое, ни на какой уряд, ни до какой ратуши не принадлежало, а за гетманства Мазепиного, по его универсалу в 1701 году надано было в маетность попу Роменскому Вознесенскому Высоцкому». У цьому ж документі вказано, що «…за гетманства Скоропадского, его же универсалом, в 1709 году отдано удове, жене сотника Роменского Фанасия Манджося с детьми его…». Поступово населення Миколаївки зростало. Уже в 1793 році «в селе Николаевке при церкве Рождественно — Богородной мужского пола 624, дворов 156». А в 1834 р. уже було 956 чоловік.

Перший період радянської окупації почався у січні 1918 року. Під час Визвольних змагань влада у селі змінювалась декілька разів до 1920 року.

У 1922 році у Миколаївці був створений комітет незалежних селян.

У 1929 році головою сільської Ради був Бережний Іван Іванович, який приїхав із Дніпропетровська і створив перший СОЗ. У березні 1931 р. був прийнятий статут с/г артілі «1 травня». В той час у колгоспі було 13 господарств.

У 1930 році у селі була відкрита семирічна школа. У 1940 році школа стала середньою.

Тихої передсвітанкової години 22 червня 1941 року полчища нацистів обрушилися на рідну землю. Мирне життя було порушене війною. На початку вересня 1941 року нацисти окупували Миколаївку. Ця окупація тривала 2 роки. Більше сотні чоловік було вивезено до Німеччини. 4 чоловіки закатовано. Роменська церковна Рада закликала духовенство церков Роменщини і віруючих «дати Батьківщині всі вільні кошти для повного розгрому німецьких окупантів.» По волі віруючих до фонду оборони Батьківщини церква Миколаївки внесла 500 карбованців. На фронтах Німецько-радянської війни проти нацистських загарбників воювало 192 жителя, 64 із них за хоробрість та відвагу нагороджено орденами і медалями СРСР, 88 загинули смертю хоробрих. Після звільнення у вересні 1943 року селяни взялися за відбудову свого колгоспу.

З 1947 по 1952 роки сільську раду очолював Коновалов Федір Артемович. У зв'язку з дальшим розвитком колгоспного виробництва, з підвищенням продуктивності праці постало питання укрупнення колгоспів. Тому у 1952 році два колгоспи Миколаївської с/ради «1 травня» (с. Миколаївка) і «2 соцп'ятирічка» (с. Горове) були об'єднанні в один «1 травня»., що дало можливість підняти темпи розвитку господарства. Отримали нову техніку. У 1951 році за трудові здобутки 36 чоловік нагороджено орденами і медалями СРСР. За високі успіхи у вирощуванні колгоспом кок-сагизу та тютюну голова колгоспу І. Є. Токар удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Разом з ним цього високого звання були удостоєні бригадир колгоспу Ковган Мотрона Іллівна та ланкова Богославець Ганна Улянівна. Гордяться миколаївці своїми Героями Соціалістичної Праці.

З 1952 по 1955 рік сільську раду очолював Машир Петро Мусійович. За цей час було капітально відремонтовано старий клуб і замовлене кошторисна документація на будівництво нового Будинку культури, побудований танцювальний майданчик, при клубі почала працювати бібліотека, велику увагу приділялося молоді, зокрема залучали до с/г виробництва і дозвілля. У 1951—1954 рр. було проведено капітальний ремонт нового (довоєнного) приміщення школи, яке було зруйновано війною і в 1953 р. в Миколаївці стала знову працювати середня школа. У 1956 р. головою сільради став Токар Іван Єлисейович. За його головування було побудовано новий Будинок культури (1958 р.) на 300 місць з картинною галереєю, приміщення нової бібліотеки (1959 р.), приміщення сільради (1959 р.), збудовано шкільну їдальню і кабінет технічних засобів (1962 р.), автогараж та механічну майстерню, млин, баню, 4 сараї для тваринництва. Посаджено парк площею у 2,5 га,. У 1960 р. почала функціонувати стаціонарна кіноустановка. Проведена електрифікація сіл сільради. За період з 1952 по 1963 рік 157 сімей справили новосілля (нові будинки та капітальний ремонт). Із 418 дворів 400 мають радіоточку. Після виходу на пенсію Токаря І. Є. його місце зайняв Бабенко Павло Митрофанович, який до цього часу працював головою колгоспу «Маяк» (створений у 1961 році, куди увійшли колгоспи сіл Миколаївка, Горове, Калинівка, Житнє, Погреби; на базі колишніх колгоспів було створено 5 комплексних бригад). За цей час значна увага приділялася зміцненню бази культурно-освітніх установ, соціально-побутової сфери. Завершено будівництво у с. Миколаївка магазину. У 1962 році 27 колгоспників нагороджені за працю орденами і медалями. З 1969 по 1972 рік сільраду очолював житель с. Житнє Кіт Григорій Микитович. Його силами, ентузіазмом споруджено металевий пішохідний міст через р. Роменку, який створив зручності для жителів с. Миколаївки і Житнього. У 1972 р. головою сільради став Коломієць Микола Миколайович, який працював секретарем комсомольської організації колгоспу «Маяк». За його головування була споруджена асфальтована дорога від с. Миколаївки до м. Ромни, побудовано сільський стадіон в с. Миколаївка. 15 років, починаючи з 1978 року, головою сільради був Противень Віталій Олександрович, який працював до цього учителем та директором Миколаївської середньої школи. У 1983 році овочевий радгосп став носити назву «Промінь», а очолив його молодий і енергійний керівник — Рішняк Іван Миколайович. За його керівництва збудовано двоповерховий адміністративний будинок в с. Миколаївка, куди перейшла контора радгоспу «Промінь», пошта, сільрада, збудована АТС на 100 номерів. У 1980 році відкрила двері нова двоповерхова будівля Миколаївської середньої школи за типовим проектом на 320 учнівських місць. Загальна площа всіх приміщень — 2250 м², навчальних кабінетів — 15, їх площа — 1000 м2.. Збудовано дитячий садок на 90 місць у с. Миколаївка, 2-х квартирний будинок для вчителів, збудовано 16-квартирний будинок, відкрито пам'ятний меморіальний знак загиблим односельцям у роки Німецько-радянської війни 1941—1945 рр., побудований водогін, 7 нових 2-х квартирних будинків, збудовано корівник на 400 голів, проведено газ у село Миколаївка, асфальтується дорога до села, побудовано будинок побуту, проведено капітальний ремонт всіх закладів культури і с/г виробництва, добудовано авто гараж і збудовано новий машинний двір та новий зерновий тік у Миколаївці. З задоволенням люди поспішали на роботи до нового молочно-товарного комплексу. У село повертається молодь. Досвід і заслуги Рішняка І. М. не залишилися поза увагою — тепер він депутат Верховної Ради України. У цей період (1978—1993 р.) був загальний підйом і розквіт сіл Миколаївської сільської ради.

Сьогодення[ред. | ред. код]

З 1993 року головою сільської Ради стає Підріз Сергій Іванович, уродженець с. Миколаївка. Під час його керівництва було закінчено газифікацію в селі Миколаївка, відновлено роботу дитячого садка, побудовано гідроспоруду в селі Житнє, прокладено дорогу з асфальтовим покриттям до кладовища с. Миколаївка. До 2000 року існувало господарство КСП «Промінь», але в цьому ж році воно було розділено на ТОВ «Миколаївське» і ТОВ «Калина». ТОВ «Миколаївське» засноване 3 квітня 2000 р. Засновниками є Щепєтков М. Г. — директор ТОВ «Миколаївське», Іванченко В. В., Білан М. П., Рішняк А. М., Борисенко Л.Ф, ДП ДПК Хліб України Роменське КХП, ДПДПК Хліб України Сумське КХП. ТОВ «Миколаївське» займалося в 2-х галузях: тваринництво і рослинництво. В 2003 р. всього ВРХ було 294, в тому числі 157 корів, свиней — 50, основ. свиноматок — 24. В 2004 р. загальна кількість скоротилася до 216, корів — 114, свиней — 74, осн. свиноматок — 20. Цей спад стався тому, що борги за матеріальні блага віддавали ВРХ.

Порівнюючи урожайність 2003 і 2004 років можна сказати, що вона скоротилася, хоча посівні площі деяких культур збільшили. наприклад, у 2003 р. було ячменем засіяно 260 га і зібрано 20 ц/га, ваговий збір + 5200, а от у 2004 р. засіяно 230 га по 20,8 ц/га, ваговий збір + 4787. Площа в 2004 р. під цукровий буряк була засаджена більша, ніж у 2003 році, Сіно і сінаж залишилися незмінними. На початок 2003 року в Миколаївці налічується 221 двір. Станом на 1 січня 2003 р. в селі проживало 617 чол., за рік народилося 2, а померло 11. Залишилося в селі на 01.01.2004 р. — 608 чол. За 2004 р. в селі народилося 4 чол., а померло 17, тому станом на 01.01.2005 р. в селі проживало 593 особи. Отже. чітко прослідковується депопуляція, за 2 роки в Миколаївці населення зменшилося на 22 людини.

У 2006 році головою Миколаївської сільської ради стає Матяш Володимир Григорович. Свій трудовий шлях він починав вчителем історії, а потім директором Житнянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Під керівництвом Володимира Григоровича було побудовано 2 енергозберігаючі котельні (школа, дитячий садок), проведено капітальний ремонт Меморіалу Слави (с. Миколаївка, с. Горове), проведено капітальний ремонт покрівлі та замінені вікна на пластикові сільського Будинку культури в с. Миколаївка, газифіковано село Погреби, побудовано артезіанську свердловину та прокладено 3,5 км водогону в с. Житнє, відновлено вуличне освітлення трьох сіл сільської Ради, побудована дорога з твердим покриттям по вул. Учительській с. Миколаївки. Велику увагу Матяш В. Г. приділяє освіті: проводяться капітальні ремонти та придбання нових меблів, музичної апаратури, комп'ютерної техніки в навчальні заклади. Ще однією гордістю миколаївців є скіфські кургани. Біля села таких курганів 4. Усі вони у певні періоди досліджувалися істориками та знахідки там були мінімальні. Є припущення, що кургани ще раніше були пограбовані. У 2005 році археологи знайшли рештки скіфського поселення і предмети їх побуту.--

Економіка[ред. | ред. код]

  • Молочно-товарна ферма.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Школа.

Персоналії[ред. | ред. код]

В поселенні народилися:

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Стор. 132. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 1 травень 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]