Миколаївське обласне об'єднання товариства «Просвіта»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадська організація «Українське товариство „Просвіта“ Миколаївщини»
Дата заснування 1907
Тип громадська організація
Голова Мачула Олександр Миколайович
Адреса м. Миколаїв, вул. Гречишникова буд. 64-б

Громадська організація «Українське товариство „Просвіта“ Миколаївщини» — українська громадська організація культурно-просвітницького спрямування в Миколаєві.

Історія[ред. | ред. код]

Миколаївське українське товариство «Просвіта» мало свого попередника — «Інгульську громаду», таємно засновану 1880 року. Вона засвідчила пробудження національної свідомості зрусифікованого Північного Причорномор'я та залишила помітний слід в українському духовному житті цього регіону.

Успіх, організованих на початку ХХ століття видатним істориком, етнографом, композитором Миколою Миколайовичом Аркасом-старшим лекцій, концертів бандуристів і кобзарів, зокрема, концерту бандуриста Терешка Пархоменка восени 1906 року, засвідчили необхідність створення у Миколаєві культурно-просвітницького об'єднання. Тому на початку 1907 року група миколаївських ентузіастів на чолі з Миколою Аркасом вирішила створити товариство «Просвіта», схваливши підготовлений миколаївським педагогом і художником Юхимом Маковським статут, у якому було вказано мету її діяльності: «допомогти розвиткові української культури і просвіті українського народу його рідною мовою».

Товариство було зареєстроване 16 лютого 1907. Урочисте відкриття відбулося 25 лютого 1907 року за сприяння миколаївського градоначальника, контр-адмірала Василя Максимовича Зацаренного. На зборах, які відбулись цього ж дня з-поміж 150 присутніх головою обрали Миколу Миколайовича Аркаса. До ради товариства увійшли: А. В. Крижанівський (товариш (заступник) голови), Ю. Т. Литвин (писар), І. І. Скляр (скарбник), С. І. Гайдученко, Ю. М. Маковський. Кандидатами в члени правління обрані: П. В. Дюмін, О. І. Кремнєв, М. П. Местаргазі, М. П. Овчаренко. До ревізійної комісії увійшли Ю. М. Маковський, П. А. Скляр, П. Г. Каракаєва.

Були затверджені статути: самого товариства, товариства шкільної освіти, хорового гуртка, педагогічної школи, а також визначено склад товариства «Просвіта» на 1907 рік.

1908 товаришем голови обрано Ю. Маковського, скарбником — В. Дейнеку. Активними членами товариства також були: П. Андріященко, П. Біляновський, Д. Іваненко, П. Каракаєв, Л. Ківшик, Г. Литвиненко, І. Лобко, Г. Манілов, Г. Науменко, І. Сопенко, К. Черниш. Наприкінці 1907 року товариство нараховувало близько 180 членів. Культурно-освітню діяльність поширило на Вознесенськ, Олешки, Херсон. У різний час товариство очолювали: О. Аркас, В. Дейнека, М. Василенко, М. Загоруйченко, О. Савченко-Осмоловський, Б. Брояківський, М. Лагута, О. Зима, К. Христаченко. У складі товариства працювало 4 відділи: літературно-науковий (очолював Микола Аркас), артистично-музичний (Б. Кузнецов), книгарні і книгозбірні (П. Андріященко), господарський (П. Дюмін, М. Заполенко, С. Ген).

Миколаївська «Просвіта» організовувала літературно-музичні вечори, відзначала Шевченківські роковини, здійснювала постановку вистав, лекційну діяльність. Лекції присвячувались історії України, відомим культурним діячам — Івану Котляревському, Марії Заньковецькій, Петру Ніщинському, Івану Карпенку-Карому, Богдану Хмельницькому. Щорічними були концерти-звіти. 1908 музично-драматична секція товариства здійснювала постановку вистав у Херсоні. Зібрані кошти пішли на спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку. Крім того, до 1914 з чистого прибутку від кожного вечора, влаштованого «Просвітою», вирішено 5 % відраховувати на будівництво пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві.

1908 рада товариства звернулась до члена Державної думи Російської імперії Івана Лучицького з проханням домогтися відкриття курсів українознавства в учительських і духовних семінаріях, чоловічих гімназіях і університетах. З проханням вирішити проблему українізації школи Микола Аркас на з'їзді представників учительської спілки звертався до Петербурзької української громади, про утворення в українських університетах кафедри українознавства та шкіл з українською мовою викладання — до Всеслов'янського студентського з'їзду в Празі (нині столиця Чехії). На кошти Миколи Аркаса у селах Богданівка і Христофорівка працювали 4-річні школи з українською мовою викладання. Було засновано стипендії Тараса Шевченка і ради товариства, призначені учням механіко-технічного, залізничного, реального училищ, чоловічої класичної гімназії, акушерсько-фельдшерської школи. Деяким учням залізничного училища товариство оплачувало проживання. «Просвітою» членам товариства виділено кошти на утворення фонду позичково-допоміжної каси.

Місцева влада всіляко обмежували діяльність товариства. Сценарії програм цензурувалися, літературно-музичні вечори, народні гуляння проводилися з дозволу міського голови. Проте «Просвіта» діяла досить активно. 1910 відбулося 16 літературно-музичних вечорів, поставлено 65 п'єс, 1911 — 18 вечорів, 50 п'єс.

У роки Першої світової війни товариство надавало пожертви військовим госпіталям та діючій армії, спонсорувало Тетянинський комітет допомоги зруйнованим війною територіям. 1916 проведено 20 концертів та вистав у міських госпіталях.

1917 діяльність товариства активізувалась серед сільського населення. Засновано організації у селищах Сухий Єланець, Снігурівка, Лиса Гора, Новогригорівка, Євгенівка, Софіївка, Мар'ївка. Впорядковувалися народні читальні, утворювалися співочі гуртки. Найбільше уваги товариство приділяло поширенню книжок, розвитку бібліотеки, хорового співу.

Товариство брало участь у заходах політичного спрямування, організовувало мітинги, маніфестації. Члени Миколаївської «Просвіти» висловили підтримку Українській Центральній Раді. Рада організації зверталася до Херсонського повітового земства щодо українізації Миколаївського вчительського інституту. Питання українізації захищав у міській думі викладач інституту, член ради «Просвіти» М. Лагута.

Представники Висунської, Широківської, Березнегуватської, Новобузької «Просвіт» зверталися до ради миколаївської організації з проханням об'єднати їхню роботу. На з'їзді «Просвіти» Миколаївської округи 8—11 вересня 1917 представники 20 організацій утворили Спілку український культурно-просвітніх товариств Миколаївської округи та прийняли її статут. У раду спілки обрали по одному представникові від кожного товариства і 3 представники від Миколаївської «Просвіти». Головою спілки обрали голову ради Миколаївської «Просвіти» Б. Брояківського.

1918—19 «Просвіта» поставила 72 вистави, прочитала 63 доброчинні лекції. Товариство мало єдину в Миколаєві українську бібліотеку, що налічувала до 1 тис. книг. Літературою користувались учні шкіл, робітники миколаївських закладів.

13 червня 1920 Миколаївська «Просвіта» на загальних зборах прийняла «радянський» зразковий статут, що передбачав її функціонування «на соціалістичних засадах». Товариство брало участь у відкритті клубів, дитячих садків, музеїв, організовувало народні хори, влаштовувало виставки картин, літератури, проводило вечори. 1920 разом із спілкою споживчих товариств «Просвіта» виступила організатором кооперативного товариства «Кооперативна українська книгарня», але в лютому 1921 всі документи і справи новоутвореної організації перейшли у власність губкооператвідділу на правах видавничого підвідділу.

Останні документи «Просвіти» датовані березнем 1924, коли за участі інших культурно-освітніх установ проведено вечір пам'яті в день 63-х роковин смерті Тараса Шевченка.

Сучасність[ред. | ред. код]

Наступником Миколаївського українського товариства «Просвіта» стало створене у 1989 році Миколаївське обласне товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке у грудні 1992 року було перейменоване на Миколаївську обласну (з червня 1993 року — крайову) організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Метою цієї громадської просвітницької організації є утвердження української мови як єдиної державної мови в усіх ділянках суспільного життя, національно-державне відродження і розвиток української мови і культури, духовності, моралі, формування національної та державницької свідомості українців, почуття українського патріотизму, поширення знань серед населення.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Цимбал Л. Ми певні, що майбутнє за нами: Віхи діяльності Миколаївської «Просвіти» (1907—1924). В кн.: «Просвіта»: історія та сучасність (1868—1998). К., 1998.
  • Справоздання Українського товариства «Просвіта» у Миколаїві: На 1 січня 1909 р. Николаев, 1909.
  • Український національно-визвольний рух. Березень—листопад 1917 року: Документи і матеріали. К., 2003.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколаївське_обласне_об%27єднання_товариства_«Просвіта»&oldid=41855484