Миколаївський яхт-клуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Листівка «Николаевъ. Яхтъ-Клубъ», 1912 р.
Яхт-клуб на початку 1900 років

Миколаївський яхт-клуб — яхт-клуб, відкритий в Миколаєві в 1889 році; найстаріший яхт-клуб в Україні[1].

Будівля яхт-клубу[ред. | ред. код]

Будівля розташована в північно-західній частині міста на річці Південний Буг. Спроектована в стилі італійського Ренесансу архітектором і член яхт-клуба Леопольдом Роде.

Історія[ред. | ред. код]

Ініціатором створення яхт-клубу був капітан 1-го рангу Євген Голиков. Перше установче зібрання відбулося 12 серпня 1887 року в Морському зборах, в «молдаванському домі» на набережній Інгулу. Членами клубу виявили бажання стати понад 50 осіб. На цих зборах обговорювався проект Статуту майбутнього яхт-клубу, були обрані члени правління, визначені розміри членських внесків та порядок вступу в члени яхт-клубу.

На Других зборах шанувальників водного спорту, 22 вересня 1887 року в Спаську (передмісті Миколаєва, зараз — «Сухий Фонтан»), Євгена Голикова обрали секретарем комітету.

22 серпня 1888 Морське міністерство затвердило Статут миколаївського яхт-клубу і виділило місце на річці Інгул. 7 травня 1889 яхт-клуб святкував своє офіційне відкриття.

У 1891 році яхта «Клавдія» водотоннажністю 27 тонн, побудована за замовленням її власника Ф. Максимова в Фінляндії, встановила рекорд, самостійно прийшовши з Гельсингфорса в Миколаїв.

У липні 1894 року деякі члени яхт-клубу брали участь у рятувальних роботах біля мису Тарханкут, на місці загибелі пароплава «Володимир».

У 1900 році в яхт-клубі було 7 громадських, 20 приватних вітрильних та 8 приватних гребних судів.

17 травня 1904 відбувся урочистий прийом нового приміщення яхт-клубу. У його честь відбулася гонка яхт Миколаївського, Чорноморського і Катеринославського клубів.

З травня 1905 року Миколаївський яхт-клуб перебував під покровительством великого князя Олександра Михайловича. Його почесними членами в різні роки були: великий князь Костянтин Костянтинович, потім віце-адмірали Олексій Пещуров, Микола Копитов, Сергій Тиртов, Микола Скридлов, контр-адмірал Оскар Енквіст, капітан 1-го рангу Євген Голіков, статський радник С. Ф. Афанасьєв.

З початком Першої світової війни на екстрених зборах було виключено з клубу 19 австрійських та німецьких підданих. У 1917–1920 роках яхт-клуб переживав кризу.

У 1920 році почалося відновлення яхт-клубу. У будівлі яхт-клубу розмістилася морська база Всеобучу, де проводились практичні заняття.

У 1926 році яхт-клубом в Миколаєві було проведено чемпіонат по вітрильного спорту.

З ініціативи ректора Миколаївського кораблебудівного інституту Арнольда Кресса, студентами інституту в 1938 році була побудована крейсерська яхта «Арктика», яхти «Блискавка» і «Веселка».

Четверо миколаївців, вихованці яхт-клубу Бубнов, Грицай, Горбаченко та Цибін стали першими майстрами спорту СРСР.

Під час Німецько-радянської війни багато яхт було знищено, а частина їх була вивезена до Румунії та Німеччини. Після звільнення міста та прийняття рішення про відновлення всіх спортивних споруд стали надходити нові яхти з Ленінградської спортивної верфі та миколаївських суднобудівних заводів.

У 1947–1949 роках в Миколаєві було проведено першість країни з вітрильного спорту.

З 1960-х по початок 1980-х років яхт-клуб стрімко розвивався.

З 1994 року яхт-клуб проводить щорічну екологічну регату «Кубок Кінбурнської коси»[2].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Николаевский Яхт-клуб - путь становления
  2. Екологічна регата ім. Сергія Шаповалова