Микола Вершинін (консул БНР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Вершинін
Народився 12 жовтня 1866(1866-10-12)
Прямухінеd, Новоторзький повіт[d], Тверська губернія, Російська імперія[1]
Помер 6 травня 1934(1934-05-06) (67 років)
Прага, Чехословаччина
·гастроентерит
Поховання Ольшанський цвинтар
Діяльність політик, публіцист, педагог
Вчене звання професор
Знання мов білоруська
Заклад Q13028769?
Членство Association of the Belarusian Community in Pragued

Микола Вершинін (біл. Мікалай Вяршынін; нар. 1878(1878), с. Прямухіне, Новоторзький повіт, Російська імперія — 6 травня 1934, Прага, Чехословаччина) — консул БНР у Чехословаччині, уповноважений БНР з питань білоруських військовополонених в Чехословаччині (1918–1925). Професор[2].

Біографія[ред. | ред. код]

1921 року Микола Вершинін, як консул БНР, домігся від чехословацького уряду більш ніж 100 стипендій для студентів-білорусів[3][4]. Брав участь у житті білоруської еміграції — з 1925 року голова Білоруської громади в Празі. 1928 року у Празі він заснував та керував Білоруським закордонним архівом[5].

Сім'я[ред. | ред. код]

Микола Вершинін був одружений на чеській жінці, яка разом з ним допомогала новоприбулим білоруським студентам. У нього була дочка Ольга, дружина інженера Олександра Калоші. 1948 року Калоша був заарештований і 20 січня 1949 року був переведений Чехословаччиною до СРСР, де був засуджений. Після відбуття свого терміну в таборах Олександр Калоша повернувся до Праги, але Ольга заподіяла собі смерть, їхніх дітей (двох дочок) виховав хтось з білоруських емігрантів[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ білоруська Вікіпедія — 2007.
  2. ↑ Жук-Грышкевіч Р. Жыцьцё Вінцэнта Жук-Грышкевіча. 1993.
  3. ↑ Кіпель В. Беларусь паміж Усходам і Захадам: Праблемы міжнацыян., міжрэлігійн. і міжкультур. ўзаемадзеяння, дыялогу і сінтэзу. Ч. 1 / Рэд. Ул. Конан і інш. — Мн.: ННАЦ імя Ф. Скарыны. 1997. — 356 с. (Беларусіка—Albaruthenica; Кн. 6).
  4. ↑ У 1922—1926 годзе ў Празе вучылася каля 350 беларусаў, у асноўным з Польшчы і краін Прыбалтыкі, яны стварылі некалькі студэнцкіх арганізацый і арганізацыю моладзі «Беларускі Сокал» (Гл.: Кіпель В. …)
  5. ↑ Юрэвіч Л. Гісторыя заснавання Беларускага інстытуту навукі й мастацтва ў дакумэнтах і паведаіленнях // Запісы БІНіМ № 29/2004.
  6. ↑ Л. Геніюш Споведзь. — Мн., 1993.

Література[ред. | ред. код]

  • Календарыюм // «Czasopis» № 05/2004
  • Геніюш Л. Споведзь. Мн., 1993.
  • Кіпель В. Беларусь паміж Усходам і Захадам: Праблемы міжнацыян., міжрэлігійн. і міжкультур. ўзаемадзеяння, дыялогу і сінтэзу. Ч. 1 / Рэд. Ул. Конан і інш. — Мн.: ННАЦ імя Ф. Скарыны. 1997. — 356 с. (Беларусіка—Albaruthenica; Кн. 6).
  • Жук-Грышкевіч Р. Жыцьцё Вінцэнта Жук-Грышкевіча. 1993.
  • Юрэвіч Л. Гісторыя заснавання Беларускага інстытуту навукі й мастацтва ў дакумэнтах і паведаіленнях // Запісы БІНіМ № 29/2004.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Вершинін_(консул_БНР)&oldid=42160153