Глущенко Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глущенко Микола Петрович
Дата народження 17 вересня 1901(1901-09-17)
Місце народження Новомосковськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Дата смерті 31 жовтня 1977(1977-10-31) (76 років)
Місце смерті Київ
Національність українець
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр живопис
Навчання комерційне училище в м. Юзівка (нині Донецьк), в школі-студії Ганса Балушека в м. Берлін, у Берлинській вищій школі образотворчого мистецтва (Шарлоттенбург)
Напрямок модернізм
Роки творчості 1925-1976
Вплив французькі імпресіоністи

Мико́ла Петро́вич Глу́щенко (* 17 вересня 1901, Новомосковськ, Дніпропетровська область — † 31 жовтня, 1977) — український радянський художник (автор портретів і краєвидів), радянський розвідник (псевдо «Ярема»).

Життєпис[ред.ред. код]

Микола Глущенко 1918 року закінчив комерційне училище в м. Юзівка (нині Донецьк).

Він був мобілізований до Добровольчої армії Антона Денікіна. Разом із нею відступив за кордон і був інтернований на теріторії Польщі. Після втечі з таборів для полонених дістався Німеччини.

Навчання[ред.ред. код]

Опановував основи мистецтва в Школі-студії Ганса Балушека (Берлін). У 19201924 рр. продовжив навчання в Берлинській вищій школі образотворчого мистецтва у Шарлоттенбурзі. Як виходець із України мав матеріальну підтримку від української еміграції різних політичних орієнтацій. Навчання оплачував гетьман П.Скоропадський, кошти на прожиття надавав колишній представник УНР в Німеччині Роман Смаль-Стоцький, а першу персональну виставку робіт допоміг організувати в Берліні Володимир Винниченко[1].


Закордонний період життя[ред.ред. код]

1923 — за допомогою Олександра Довженка отримав громадянство СРСР, мав призначення на посаду головного художника торгівельно-промислових виставок СРСР за кордоном. Серед робіт на цій посаді — декор радянського павільйону на виставці в м.Ліон, Франція. Звернувся до дипломатичних установ СРСР з проханням про повернення в Україну, у відповідь на що, як припускають, йому запропонували співпрацювати з радянськими спецслужбами[1].

1925 — перебрався з Берліна до Парижу, відкрив художнє ательє на вулиці Волонтерів, 23, яке відвідували представники української та російської еміграції.

1926 — остаточно завербований радянською розвідкою, отримав агентурний псевдонім «Ярема».

Під час проживання у Франції і Німеччині «Ярема» виконав ряд складних завдань з добування науково-технічної інформації оборонного характеру. Радянська розвідка одержала цілком таємні креслення на 205 видів військової техніки, зокрема авіаційних моторів для винищувачів. За допомогою Глущенка закордонний відділ Головного управління державної безпеки залучив до розвідувальної роботи кількох впливових діячів зарубіжних антирадянських організацій[2].

До 1936 мешкав у Франції та Іспанії. Займався живописом, робив портрети (Ромен Роллан, Анрі Барбюс та інші).

Спілкувався з Ельзою Тріоле, Луї Арагоном, Фернаном Леже, Пабло Пікассо, Анрі Матіссом. Володимир Винниченко навчався у Глущенка мистецтва живопису[3][4].

Про психологічний стан Глущенка в цей час свідчить повідомлення Центру радянського резидента у Франції: «Ярема наполегливо вимагає дозволу на повернення в Україну. Ми намагаємось довести, що треба залишатись в Парижі. Він вкрай негативно реагує на це і каже, що більше не витримає».

Радянський період життя[ред.ред. код]

1936 — отримавши довгоочікуваний дозвіл на повернення в СРСР, виїхав із дружиною до Москви. Перед від'їздом із Парижа отримав від Володимира Винниченка листа такого змісту: «Ваша религия, Николай Петрович, ваше самое дорогое и „святое“ — это материальный интерес… Я пишу вам по-русски. Пишу так, потому что в глубине души я не считаю вас настоящим украинцем. Называете вы себя украинцем не так, как должен называть себя член угнетенного коллектива, а только тогда и там, где это вам выгодно…».

У Москві сім'ї Глущенків виділили кімнату в комунальній квартирі площею 9 м².

1937 — М.Глущенко відвідав Київ у зв'язку з проведенням там художньої виставки, на якій було виставлено і його твори. Після цього в особовій справі агента «Яреми» з'явився рапорт агента «Агафона» з повідомленням про візит до Києва «з метою встановлення зв'язків із українським фашистським підпіллям емісара закордонних українських контрреволюціонерів» — Миколи Глущенка. На рапорті «Агафона» збереглася резолюція: автор «расстрелян как провокатор»[1].

Виконуючи завдання чекістів, М.Глущенко 17 квітня 1940 р. виїхав у складі делегації Всесоюзного товариства культурних зв'язків до Берліна, де провів ряд конспіративних зустрічей і добув надзвичайно цінну інформацію. На її основі підготували доповідну записку вищому керівництву СРСР, з якої випливало: попри укладений з СРСР договір про дружбу, уряд Німеччини активно готується до війни проти Радянського Союзу. Доповідна з матеріалами «Яреми» потрапила до Сталіна 10 червня 1940 року, тобто на 5 місяців раніше, ніж про можливий напад Німеччини на СРСР повідомив із Японії інший радянський агент — Ріхард Зорге (18 листопада 1940)[2].

Прикриттям для такої діяльності була участь Глущенка в організації в Берліні (столиці дружньої тоді держави) виставки «Народна творчість у СРСР». Саме тоді за дорученням Гітлера міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп подарував українському художнику альбом літографій найкращих акварельних робіт фюрера. Після повернення делегації до Москви альбом захотів побачити Сталін. Лише в жовтні 1941 року його повернули Глущенку[1]. Подальша доля альбому невідома.

1944 — Глущенко оселився в Києві. Викладав у КХШ, професор КХІ з 1939.

Проживаючи в СРСР, як лояльний до влади художник мав право на закордонні відрядження, мандрував Італією, Швейцарією, Францією, Бельгією тощо. Із закордонних відряджень привозив пейзажні твори та ескізи.

Мав близько 50 персональних виставок, брав участь у понад 200 групових.

Твори представлені у музеях України, Росії, Франції, США, Канади й інших країн.

Народний художник України (1944).

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1972).

Народний художник СРСР (1976).

За заповітом митця, 1250 його робіт були передані Міністерству культури УРСР[1].

Вибрані твори[ред.ред. код]

Підхід човна
  • Портрет письменника Ромена Роллана
  • Портрет Анрі Барбюса
  • Портрет Мішеля Кашена
  • Портрет Поля Сіньяка
  • серія « Берлінські етюди» (1939)
  • «Зимовий ліс» (1943)
  • пейзажі повоєнного Києва (1944)
  • «Березень на Дніпрі» (1947)
  • "Страта іспанських революціонерів "
  • "Ленін біля стіни Комунарів "
  • «Оборона Москви»
  • «Дерева у воді»
  • «Автопортрет»
  • «Київська осінь» (1950)
  • «Берег Дніпра» (1955)
  • «Відлига» (1956)
  • «Зимове сонце» (1956)
  • «Весна в Карпатах» (1957)
  • «Море» (1958)
  • «Весна під Києвом» (1961)
  • «Смерека» (1961)
  • «Морські ефекти», (1965)
  • «Яблуня» (1966)
  • Цикл «По ленінських місцях за кордоном» (1966–1970)
  • «Жінка в саду» (1967), монотипія
  • «Оголена» (1968)
  • «Натюрморт» (1970), монотипія
  • «Передмістя Дніпродзержинська» (1971)
  • "Останній сніг " (1972)
  • "Травень " (1974)
  • «Гурзуф. Пристань» (1976)
  • «Флоренція. Річка Арно»
  • "Біля вікна " (1976)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.