Микола Кузанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Кузанський
Nicholas of Cusa.jpg
Основні відомості
Ім'я при народженні: Микола Кребс
Дата народження: 1401[1][2]
Місце народження: Бернкастель-Кус
Країна: Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія
Альма-матер: Гайдельберзький університет
Конфесія: Римо-католицька церква
Дата смерті: 11 серпня 1464
Місце смерті: Тоді
Праці й досягнення
Рід діяльності: юрист, математик, астроном, дипломат, письменник, клірик
Основні інтереси: теологія
Ступінь: доктор наук
Титул: кардинал
Попередники: Heymeric de Campo[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Мико́ла Куза́нський, Микола Кузанець, Кузанус, справжнє ім'я Микола Кребс (нім. Nicolaus Krebs, Nikolaus von Kues, Chrifftz, лат. Nicolaus Cusanus; 1401, Бернкастель-Кус[ru] — 11 серпня 1464, Тоді) — німецький теолог, доктор канонічного права, католицький кардинал, філософ, юрист, математик.

Кузанський був одним з перших творців нового сучасного способу мислення, що почав формуватися на межі Середньовіччя та Ренесансу. Його космологічні погляди не переходили за межі релігійних поглядів. Як церковний діяч, він повністю підкорявся системі середньовічного теологічного трактату.

Біографія[ред.ред. код]

Микола Кребс народився на березі річки Мозель в багатому виноградниками селі Бернкастель-Кус[ru] (нім. Kues) — і отримав прізвисько за місцем свого народження: Кузанский або Кузанець. Він був другим з чотирьох дітей в сім'ї Йогана Кребса (нім. Johan Krebs або нім. Cryfftz), заможного човняра, і Катерини Ремер. Кузанець вивчав латинь в Бернкастель-Кусі, потім він продовжив навчання в Гейдельберзькому університеті (Німеччина) і в школі церковного права в Падуї (Італія). В 1423 р. він отримав звання доктора канонічного права. Повернувшись до Німеччини, він займався богослов'ям в Кельні. У 1426 р. незабаром після того як він отримав сан священика і став секретарем папського легата в Німеччині, кардинала Орсіні. Через деякий час він став настоятелем «церкви святого Флоріна» в м. Кобленці.

У 1448 р. отримав сан кардинала, а вже в 1450 р. став єпископом Бріксена[ru] і папським легатом у Німеччині. У 1458 р. — був у м. Римі як генеральний вікарій.

Філософія[ред.ред. код]

Стаття є частиною циклу про
схоластику
Thomas Aquinas in Stained Glass.jpg
Джерела
Течії
Схоластики
 

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Іоанн Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Йоанн Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Александр Гельсський | Егідій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д’Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика
Портал:Католицтво

Філософське вирішення Кузанським проблеми відношення Бога і світу має геоцентричне спрямування. Він використовує арістотелівський принцип пізнання дійсності чуттями, розумом та інтелектом, вважаючи, що пізнавальні можливості людини обмежені прихованою сутністю, яка має необмежену глибину. Необмежене знання можливе лише у формі символу, загальної абстракції, яка виявляє властивості дійсності у формі людських уявлень, а тому може відображати те, чого у світі немає, тобто фантазії. Основу такої символіки Кузанський вбачає в математиці. Аналізуючи математичні засоби відображення дійсності, він робить ряд епохальних висновків. Так, розглядаючи поняття нескінченного, докази існування нескінченності, Кузанський стверджує, що дане поняття є продуктом переміщення натурального ряду чисел у простір нашою уявою. У самому ж просторі ніякого натурального ряду нескінченних чисел не існує, ми творимо насилля над природою, підкоряючи її нашій уяві. Розум підкорений законові протилежностей, про що вчили ще давньогрецькі філософи, для думки важливо «так» чи «ні», коло чи багатокутник. Однак у самому розумі протилежності можуть і зливатися, коли ми їх розглянемо у нескінченних визначеннях. Нескінченний багатокутник перетворюється у коло. Якщо Бог визнається нескінченним у своїх можливостях та їх визначеннях, то у ньому зливаються всі протилежності, жодні спроби розуму не здатні тоді виявити його сутність. У нескінченному втрачає сенс різниця між найменшим та найбільшим. Ми не можемо знайти межі світу, бо обмеження уявляється нами через натуральний ряд чисел, що є насиллям над дійсністю нашого розуміння. Тоді ми повинні визнати божественність світу, для якого наші поняття є зовнішніми. Божественний світ здатний поєднати у собі абсолютно протилежні тенденції. Здатність людини завдяки мисленню це зрозуміти свідчить про божественність самої людини. Хоча абсолютне злиття людини з божеством відбулося лише у Христі. Людина — це також Бог, однак не в абсолютному, а в обмеженому розумінні. Людина — не просто частина цілого, а сама є чимось цілим, індивідуальним, невичерпним.

Могила Миколи Кузанського в базиліці Сан П'єтро ін Вінколі в Римі

Визначаючи предмет пізнання, Кузанський розвиває пантеїстичну традицію у філософії, згідно з якою Бог існує невідривно від чуттєво даного світу. Питання цього світу, тобто Бога, є справою розуму, а не вірування, яке бажає охопити Бога лише в уявній формі. Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви, але мисляча людина завдяки філософії спроможна знайти свої помилки, відокремити уявне від істинного.

Астрономія[ред.ред. код]

З ім'ям Миколи Кузанського пов'язані також важливі натурфілософські уявлення про рух Землі, які не притягали увагу його сучасників, але були оцінені пізніше, в століття Коперника.

Утопічні проекти[ред.ред. код]

Німецькому мислителю належить і ряд проектів великих взаємопов'язаних церковних і політичних реформ. В його пропозиціях чудернацько спліталися тверезе розуміння насущних потреб розвитку Німеччини, побоювання зачепити традиційні основи повновладування духовних і світських князів і утопія подолання міжконфесійних суперечок, загальної згоди різноманітних вірувань, у тому числі християнства і мусульманства. Подих гуманістичного характеру, незалежність розуму, які здатні наражати на сумнів такі важливі документи, як Константинів дар поєднувалися у Миколі Кузанському з вірністю основам схоластичних традицій и позицією великого католицького ієрарха, кардинала, який закликає до толерантності на словах та жорстоко проводить лінію Риму на справі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.