Понеділок Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Понеділок Микола Васильович
Могила Миколи Понеділка на цвинтарі Баунд Брук, Нью-Джерсі, США

Могила Миколи Понеділка на цвинтарі Баунд Брук, Нью-Джерсі, США
Народження 24 вересня 1922(1922-09-24)
  Новомиргород, Херсонська губернія
Смерть 25 січня 1976(1976-01-25) (53 роки)
  Нью-Йорк, США
Національність українець
Мова творів українська
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1947-1976

Понеді́лок Мико́ла Васи́льович (*24 вересня 1922, Новомиргород, Херсонська губернія, Російська імперія — †1976, Нью-Йорк, США) — український письменник, автор збірок гумористичних оповідань, член ОУП «Слово». Похований на українському православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в сім'ї заможних господарів Василя і Дарії Панасенків в Новомиргороді. Пережив у дитячому віці голод 1933 року, закінчив середню освіту, відбув військову службу в Дніпропетровську. Спочатку працював вантажником кораблів в Одесі, вступив у Одеський університет. Під час Другої світової війни та німецької окупації попадає в 1944 у Німеччину, мешкав у Мюнхені, працював у театральній трупі Й. Гірняка та О. Доброволь-ської, грав у театрі В. Блавацького.

У 1949 емігрує до США. Заробляв спочатку фізичною працею, потім працював у книгарні „Сурма” (Нью-Йорк). Дебютував у 1947 р. новелою „Чорна хустина”. Помер 6 березня 1976 р. у Нью-Йорку. Твори перекладалися англійською мовою.

Літературна творчість[ред.ред. код]

У 1947 почав перекладати твори німецьких і французьких драматургів. Написав три п'єси з підсовєтського життя: «Знедолені», «Лейтенант Фляєв» і «А ми тую червону калину калину». Виступав у театрах таборів українських біженців у Німеччині, писав і читав свої гуморески, рецитація яких поклала підставу під унікальну на еміграції популярність письменника.

Твори[ред.ред. код]

Автор збірок оповідань і повістей „Говорить лише поле...” (1965), „Смішні сльозинки” (1966), „Зорепад” (1969), „Рятуйте мою душу” (1973), „Диво в решеті” (1977); гуморесок „Вітаміни” (1957), гумористичних оповідань „Соборний борщ” (1960), п’єс „А ми тую червону калину...” (1958).

В початковому періоді літературного розвитку вийшли його дві перші збірки: «Вітаміни» (1957) і «Соборний борщ» (1960) — у які входили незлобливі гуморески, фейлетони і сатири. У 1962 вийшла книжка новел, нарисів і оповідань — «Говорить лише поле…» Згодом дійшли до його творчого доробку ще: «Смішні сльозинки», «Зорепад» і «Рятуйте мою душу».

В 2000-х роках вийшла двотомна збірка творів автора «Казка недосказана моя».

Пам'ять[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на будинку письменника в Новомиргороді

Література[ред.ред. код]

ройт, 1998. – С. 370-379.

  • Давиденко В. Дещо про автора і його книжки // Понеділок М. Смішні сльозини. – Нью-Йорк: Свобода, 1966. – С. 9-15.
  • Жила В. Оригінальний гуморист і стиліст // Визвольний шлях. – 1966. – Кн. 10. – С. 1198-1200.
  • Жила В. Своєрідність сприймання дійсності в збірці „Зорепад”// Визвольний шлях. – 1970. –Кн. 9. – С. 1059-1065.
  • Клиновий Ю. Два обличчя Миколи Понеділка // Слово: Збірник 3. – Нью-Йорк: ОУП, 1968. –С. 385-407.
  • Клиновий Ю. Зиґзаґом угору //Понеділок М. Рятуйте мою душу. Повість. – Нью-Йорк: Свобода, 1973. – С. 7-23.
  • Кузьмович О. Повернення Миколи Понеділка додому // Понеділок М. Казка недоказана моя. – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2003. – Т. 1. – 352 с.
  • Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. – Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж.,2009. – С. 117-275.
  • Полтава Л. Коли говорять земля і серце... (До виходу збірки оповідань М. Понеділка „Говорить лише поле”) // Визвольний шлях. – 1962. – Кн. 9. – С. 929-930.
  • Стефаник Ю. Дещо про життя і „зорепадну” творчість Миколи Понеділка // Сучасність. – 1976. –Ч. 6 (186). – С. 33-37.
  • Супрун В. „Зорепад” Миколи Понеділка – „гімн утраченій батьківщині” // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях. – 2004. – № 5-6. – С. 199-206.
  • Супрун В. „Любисток на рани” Миколи Понеділка: від реального до символічного // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка. –Кіровоград, 2004. – Вип. 56. –С. 258-279.
  • Супрун В. Микола Понеділок: особа і творчість невідомого майстра // Українська мова і література. – 2004. – № 1. – С. 8-10.
  • Супрун В. Образ війни в художньому репродукуванні Миколи Понеділка // Дивослово. – 2008. –№ 8. – С. 49-52.
  • Чапленко В. Творчість М. Понеділка в світлі критики // Визвольний шлях. – 1976. – Кн. 11. –С. 1319-1334.
  • Черінь Г. Мрія в минуле // Калейдоскоп: Статті і рецензії. – К.:Всесвіт, 1995. – С. 94-103.
  • Mykola Ponedilok // Ukraine a concide encyclopedia. 988-1988 /Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s.n.]. – P. 158.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.
  • Український гумористично-сатиричний календар-альманах / Упор. М. Савчук. - Коломия: Вік, 2012.

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.