Миколай Потоцький (стражник коронний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Потоцький
Mikołaj Potocki
Псевдо Микола Потоцький, Mikołaj «de Sokolov et Jablonov» Potocki
Народився бл.1512[1] / 1517 / 1520
Кам'янець-Подільський (Поток[1])
Помер 2 травня /(між 2 травня19 червня[2]) 1572
Краків[2]
Поховання Краків
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Національність поляк
Діяльність військовик, державний діяч, магнат
Посада староста генеральний подільський[3] староста хмільницький, кам'янецький
Військове звання реґіментар[3]
Конфесія католик
Рід Потоцькі
Батько Якуб Потоцький
Мати Катажина (Катерина) з Ємельских (з Козиміньських[3])
У шлюбі з Анна Черміньска
Діти Ян, Анджей (Єнджей), Миколай, Барбара,
Катажина, Анна, Якуб, Стефан
Герб

Миколай Потоцький з Яблунова і Тишківців[4] гербу Пилява (пол. Mikołaj Potocki, бл.1512[1]/1517/20 — 2 травня (між 2 травня — 19 червня 1572) — польський шляхтич, дворянин, військовик, урядник Королівства Польського, Корони Польської у Речі Посполитій. Генерал (генеральний староста) Подільських земель.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Кам'янці на Поділлі або в родинному Потоці[1]. Був старшим сином Якуба Потоцького — галицького підкоморія, засновника гілки «Срібна Пилява» династії Потоцьких — і його першої дружини Катажини з Ємельніцьких. За життя його резиденцією почав ставати Потік неподалік Бучача у Руському воєводстві.

Разом з батьком брав участь у битві під Обертином 1531 року. 1542 року продав Миколаєві Тарлy гербу Топор (Mikołaj Tarło) — хорунжому перемишльському — місцевість Альбіґова (тепер — ґміна Ланьцут). 1545 р. висланий з дарунками до королеви Ізабели в Семигороддя. 1549 р. повернувся до військової служби. 1550 р. був ротмістром гусарської корогви (80 коней) у Городку. В час смерти батька підписувався «de Jablonow de Sokolow».

1553 р. — перервав військову службу, став королівським придворним. На весіллі короля Сиґізмунда II Авґуста з Катериною Габсбурґ мав поєдинок спочатку на списах верхи, потім — на мечах зі Станіславом Менжиком. 1553 року король в Кракові надав нову посаду — управителя (шафар, лат. dispensator) Старого замку у Кам'янці. 15551558 роки — найманець у пруському війську Альбрехта Ґоґенцолерна. В 1556 році провів з братими поділ спадку батька. 15581559 рр. командир власної корогви; брав участь в сутичках з турками біля Бару. 15601562 рр. бере участь у війні з Московією, командуючи корогвою з 160 кіньми.

У грудні 1563 р. з корогвою (200 вершників) прибув до Теребовлі з литовського фронту, служив два квартали до червня 1564 р. Новий лист, яким його 200-кінна корогва мала вирушати в похід, підписав 24 листопада 1565 р. в своєму маєтку Яблунові коло Теребовлі, була на службі до червня 1566 р., від березня 1566 р. мала 174 вершники.[5] З 1565 р., за часів короля Сигізмунда Авґуста II, містечко Борек разом із сусідніми селами стало власністю королівського управителя Кам'янецького замку Миколая Потоцького[6] (за іншими даними, тоді було королівщиною[7]).

З 1569 р. староста хмільницький (1 місто, 8 сіл; у 1569—1570 p. давало 1788 злотих польських річного доходу[8]), з 1571 р. староста кам'янецький (1 місто, 12 сіл; 1574 записано дохід 3948 злотих польських[8]). Як стражник польний коронний охороняв Поділля, Руське воєводство від набігів татар.

Крім отриманого в спадок від батька Соколова з околицями (зокрема, Загайполе, або Зайполе), 14 серпня 1552 р. отримав від короля у приватне володіння «королівщини» Вільховець, Тишківці, Яблунів; отримав право на заснування міста біля останнього (біля 1555 р.). Також був власником Крогульця[9] У Кам'янці мав двір на вулиці Татарській, переказаний йому ротмістром, старостою стрийським Миколаєм Сенявським. В околицях міста мав королівщину Сопухів. У 1555—1556 p. тримав у заставі за 1700 золотих місто Шарівку і село Колибани від теребовельського старости Бернарда Претвича[8].

Помер, був похований у Кракові. В домініканському костелі домініканців у Золотому Потоці йому була встановлена пам'ятна таблиця з епітафією[10]. Текст епітафії:
NICOLAO POTOCKI.|Chmielnicensi & Camenecensi Praefecto.|VIXI|Gloriae satis, non mihi.|REDDIDI|Regi subiectionem, Patriae honorem, Familiae observantiam, Mortalitati pondus|NUNC.|Resurrectionem expecto,|Spe animam pasco.|O DEUS,|Tutor non ultor.|Sis precor creature.[11]

Шлюб, сім'я[ред. | ред. код]

Біля 1550 р. одружився із Анною з Черміньских (за Каспером Несецьким, Чермєнських; померла між 1579-81 роками) гербу Рамульт[12] (вдова Себастьяна Ксьонжніцкого, дідичка Панівців, Сутинівців (Шутнівців), Милиничів, Михалкова,[8] 15251579/1580[2]) — донькою писаря кам'янецького Анджея Чермєнського. У шлюбі народились:

Діяльність його синів була пов'язана з Поділлям.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 13.
  2. а б в Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 15.
  3. а б в Niesiecki К. Korona polska… — T. 3. — S. 685.
  4. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 226. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  5. Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572)… — S. 103.
  6. Крип'якевич І. (упорядник). Люстрація королівщин в Руських землях Корони з р. 1570. Том VII // Жерела до історії України-Руси. — Львів: НТШ, 1903. — C. 132—133.
  7. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Nawiedzenia Najśw. Panny Marii w Borkach Wielkich // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Belcaro», 2008. — Cz. I. — T. 16. — S. 25. — ISBN 978-83-89273-56-7. (пол.)
  8. а б в г Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572)… — S. 104.
  9. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 14—15.
  10. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 230.
  11. Zaucha Т. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Szczepana — męczennika pierwszego — w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  12. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 377. (пол.)
  13. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
  14. а б Niesiecki К. Korona polska… — T. 3. — S. 686.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]



Попередник
POL województwo podolskie IRP COA.svg Староста Генеральний Подільський
15??-1572
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник