Миколай Радзивілл (Рудий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микола Радзивілл (Рудий))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Радзивілл.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микола Радзивілл.
Миколай Радзивілл
Народився 1512
Київ, Київське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер 27 квітня 1584(1584-04-27)[1][2][3]
Вільнюс, Річ Посполита
Поховання Дубінгяй
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність дипломат, політик
Титул Князь Священної Римської імперії
Посада Великий гетьман Литовський[4], воєвода Віленський[5], Троцький воєвода[6], староста ошмянськийd, Мозирський старостаd, лідський старостаd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський[7], великий литовський підчаший[8], Ловчий великий литовський[9], борисівський старостаd і Великий гетьман Литовський[10]
Військове звання генерал
Конфесія кальвінізм
Рід Радзивілли
Батько Юрій Радзивілл[11]
Мати Барбара Коланкаd
Брати, сестри Anna Elżbieta Radziwiłłd і Барбара Радзивілл
У шлюбі з Katarzyna Tomickad[11]
Діти Кшиштоф Радзивілл[11], Миколай VII Радзивілл[11] і Q121886709?[11]
Герб
Герб

Микола́й Радзиві́лл на прізвисько «Рудий» (лит. Mikalojus Radvila Rudasis, пол. Mikołaj Radziwiłł Rudy; 1512, Київ[12] — 27 квітня 1584, Вільнюс) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник литовського роду Радзивіллів гербу Труби. З 1547 року — князь Священної Римської імперії «на Біржах і Дубінках»)[13]. Швагер та довірена особа короля, великого князя Сигізмунда ІІ Августа[14].

Біографія[ред. | ред. код]

Син великого гетьмана литовського Юрія Радзивілла «Геркулеса», брат польської королеви Барбари Радзивілл. Двоюрідний брат великого канцлера литовського Миколи Радзивілла «Чорного» (щоб не плутати тезок, двоюрідні брати отримали прізвиська «Рудий» і «Чорний»).

У 1547 році отримав від імператора Карла V титул князя. Здобув освіту за кордоном.

Одним з перших серед впливових магнатів прийняв кальвінізм, справив значний вплив на поширення й пропаганду реформаційних ідей. Запрошував закордонних вчених-протестантів, заснував вищу школу для кальвіністської молоді.

У 1569 році був противником Люблінської унії, прихильником збереження самостійности Великого князівства Литовського. Після смерти Сигізмунда II Августа був фактичним главою Великого князівства Литовського.

Був відомим полководцем. З 1561 року брав участь в Лівонській війні. Під час компанії короля Стефана Баторія взяв Венден, Великі Луки. Брав участь в облозі Пскова.

Його подвигам присвячена латиномовна поема «Радзивілліада» Яна Радвана.

Був похований правдоподібно влітку 1587 р.; за іншими даними, у 1588 р. в кальвінському зборі Дубинок.[15]

Посади[ред. | ред. код]

Підчаший литовський в 1544—1551, ловчий великий литовський в 1546—1554, воєвода троцький у 1550—1566 і віленський у 1566—1579, великий гетьман литовський у 1553—1566 і з 1577, великий канцлер литовський у 1566—1579.

Родина[ред. | ред. код]

У 1541 році Микола Радзивілл «Рудий» одружився з Катажиною Томицькою (пом. 1551), дочкою підкоморія каліського Яна Томицького. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73, 150.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 150, 354.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 59.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 161.
  8. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 290.
  9. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 236.
  10. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 150.
  11. ↑ а б в г д Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  12. ↑ Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. ↑ Грицкевіч А. Радзівіл Мікалай
  14. ↑ тут Грушевський помилково назвав його Михайлом; М. Грушевський. Дмитро Байда-Вишневецький /| На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 289. — ISBN 5-319-01070-2/
  15. ↑ H. Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584)… S. 334

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 321—335. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Канцлери князівські
Міколай Малдрик (1429) — канцлер Вітовта • Федько Козловський (1444—1452) — канцлер Свидригайла
Канцлери Великого князівства Литовського
Великі канцлери литовські
Микола Радзивілл (Рудий) (1566—1579) • Остафій Богданович Волович (1579—1587) • Лев Сапіга (1589—1623) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1623—1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1658—1684) • Марціан Александр Огінський (1684—1690) • Домінік Миколай Радзивілл (1690—1697) • Кароль Станіслав Радзивілл (1698—1719) • Михайло Сервацій Вишневецький (1720—1735) • Ян Фридерик Сапіга (1735—1751) • Міхал Фридерик Чарторийський (1752—1775) • Олександр Михаїл Сапега (1775—1793) • Йоахим Хрептович (1793—1795)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколай_Радзивілл_(Рудий)&oldid=41696510